Патрульні поліцейські забезпечують спокій українців не лише в тилу. З перших днів війни вони, пліч-о-пліч з бійцями Збройних Сил, захищають державні кордони в складі окремого зведеного загону «Хижак», який сьогодні виконує бойові завдання вже у статусі бригади.
Серед тих, хто долучився до лав цього підрозділу – в.о. начальника відділу освітньої безпеки Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, старший лейтенант поліції Микола Романюк, який з весни 2023 року і донедавна забезпечував аеророзвідку українським бійцям на найгарячіших напрямках фронту.
Про свій шлях від інспектора патрульної поліції до «Хижака», ставлення військових до полісменів на фронті та ворожі інформаційні вкиди проти авторитету поліції в тилу, Микола Романюк розповів «Західному кур’єру».
«Потрібно було довести, що ти хочеш на війну»
Зведений загін Департаменту патрульної поліції «Хижак» був створений 1 березня 2022 року для підтримки Сил безпеки і оборони України в російсько-українській війні. Загін брав участь у боях за Миколаїв, Баштанку, Снігурівку, разом з ЗСУ форсував річку Інгулець. На шевронах підрозділу зображена інопланетна істота із фільму «Хижак».
В червні 2024 року загін був реорганізований в стрілецьку бригаду, яка має власну піхоту, медиків, роту розвідки, мінометників та різноманітну бойову техніку.
Микола Романюк приєднався до роти розвідки «Хижака» навесні 2023 року. Чоловік зізнається, хотів потрапити у лави зведеної бригади раніше, але для цього довелося пройти посилену підготовку. На той момент полісмен працював на посаді інспектора патрульної поліції.
«На фронт в наш зведений загін було дуже непросто потрапити, – розповідає Микола Романюк. – Після формування «Хижака» на всеукраїнському рівні, на базі кожного управління патрульної поліції України почали проводити спеціальну підготовку серед особового складу для можливого відрядження на фронт, яка проводилась у максимально жорстких умовах».
Крім фізичних нормативів, кожен, хто прагнув потрапити в ряди «Хижака», мав проявити найвищу мотивацію.
«Потрібно було довести, що ти хочеш потрапити на війну, – переконує Микола Романюк. – Найгіршим покаранням для кожного з наших хлопців на фронті було те, що за порушення дисципліни, командир міг відправити назад у тил».
42-річний «Дідо»
Микола Романюк став полісменом у 2015 році, під час формування Управління патрульної поліції області.
«До того моменту я працював вчителем, потім заробляв закордоном. В патрульну поліцію я пішов, бо, як і всі, на той момент, прагнув щось змінити. Це був рік після Майдану-2014. Далі було АТО, «кримська весна»…Це надихало щось міняти. Для багатьох цей період став переломним етапом у житті. Багато тих, хто йшли в новосформовану патрульну поліцію, кардинально міняли все в своєму житті. Залишали бізнеси, посади. І я був одним з них», – пригадує полісмен.
На момент повномасштабного вторгнення Микола Романюк перебував у відпустці.
«Я вийшов у відпустку на десять днів за тиждень до війни. До кінця «відгуляти» її так і не вийшло. 24 лютого в 8:00 я вже був в нашому управлінні», – зізнається патрульний.
Після повномасштабного вторгнення полісмени несли службу в посиленому режимі: реагували на виклики, заспокоювали людей, забезпечували правопорядок та регулювали рух транспорту.
В березні 2023 року Микола Романюк відправився на фронт, поповнивши лави роти розвідки зведеної бригади патрульної поліції «Хижак». Там захисник отримав позивний «Дідо».
«Мені 42 роки. В нашому управлінні я був одним з найстарших за віком. Патрульні поліцейські, як правило, всі значно молодші. Так було і на фронті. Я був старший за інших побратимів мінімум на сім років. Закономірно, що там я отримав позивний «Дідо». Причому, наголос саме на «о», бо, казали, що на справжнього діда я ще не тягну», – жартує поліцейський.
В складі «Хижака» Микола Романюк воював на фронті більше семи місяців. В складі роти розвідки він виконував бойові завдання на Донецькому та Запорізькому напрямках.
«За допомогою БпЛА, ми здійснювали розвідку ворожих позицій та коригування ударів артилерії. Найкраще спрацювалися з «МП-120», – каже доброволець. – Також передавали координати, транслювали в координаційний штаб зображення з наших дронів в режимі онлайн».
За допомогою роти розвідки бригади «Хижак», воїни ЗСУ знищили не один десяток одиниць ворожої техніки та нанесли чисельні втрати особовому складу.
«Найприємніше, що здійснюючи супровід наших штурмових загонів, ми не раз в реальному часі бачили, як наші штурмовики заходять на російські позиції», – зізнається полісмен.
«Сьогодні у нас триває війна дронів»
Патрульні поліцейські працюють на передовій поруч із підрозділами ЗСУ. Вони відрізняються психологічною стійкістю, адже не кожен захисник, який пройшов відповідну військову підготовку в навчальному центрі, до війни заглядав в обличчя смерті, каже Микола Романюк:
«Ми, патрульні, постійно стикаємося з небезпеками на службі, працюємо в умовах невідомого ризику. Ми не знаємо, що очікує нас, коли ми підходимо до авто чи їдемо на сімейну сварку. Час від часу, зустрічаємося зі смертю: у ДТП, в пожежі, на побутових викликах. Тому, до лику смерті ми витриваліші. Сусіди по позиціях із Збройних Сил спочатку навіть не вірили нам, що ми не професійні військові, не якийсь секретний спецпідрозділ, а звичайні патрульні поліцейські. Доводилось навіть посвідчення показувати. Завдання ми отримували нарівні з воїнами ЗСУ».
За словами захисника, йому не раз доводилось переживати прильоти російських дронів по своїх позиціях, бачити загибель побратимів… Ворог продовжує полювання на українських операторів БпЛА:
«Якщо ворожий розвідник побачить в полі батарею артилеристів, а в посадці з протилежного боку чоловіка з пультом, то він атакуватиме саме того одного-єдиного бійця. Наші хлопці з «Хижака» приймали участь в обороні Бахмута. Саме тоді до ворога прийшло розуміння, наскільки важливою є роль операторів БпЛА, бо саме вони коригують удари артилерії. Що саме за рахунок них відбуваються настільки точні прильоти. Це пряме підтвердження того, що вчимося не тільки ми, а й наш ворог. Ми маємо це усвідомлювати. Операторів рятує чітке планування виконання поставлених завдань. Працюємо виключно по пунктах і по сходинках. І, вигадуємо, звичайно, нові методи, як ворога перехитрити. Сьогодні у нас триває війна дронів, з цим твердженням абсолютно згоден», – резюмує Микола Романюк.
На його думку, нині армії потрібні не тільки ті дрони, які літають. Неймовірно ефективними є безпілотні роботи на колесах, які допомагають евакуйовувати поранених солдатів з поля бою, проводити мінування.
«Робот – це завжди шматок металу, який можна відновити, на відміну від людського життя», – вважає поліцейський.
Перебуваючи в тилу та повернувшись до роботи патрульного, Микола Романюк каже, не раз чув та бачив інформаційні вкиди ворога, спрямовані на зниження авторитету поліції:
«Прикро, що інформаційні фейки та вкиди аналізує дуже незначна частина людей. Найбільша проблема в тому, що більшість навіть не прагне цього робити. Кожен полісмен і на фронті, і в тилу, кожного дня ризикує своїм життям заради загального спокою громадян. І поліція, і ЗСУ, і всі українці мають єдине спільне завдання – знищити якомога більше ворогів».
Оксана ДЕНЕГА
Залишити коментар