Участь в АТО, маневрені бої на Чернігівщині та Сумщині, кровопролитна оборона Бахмута, «гарячий» контрнаступ на Запоріжжі, відчайдушний захист Авдіївки, стримування ворога на Куп’янському напрямку… За плечима 39-річного воїна з Верховини на псевдо Сірий – майже шість років служби у війську.
Вперше на захист України чоловік став у 2015 році. У перші дні повномасштабного наступу знову доєднався до Сил оборони України. Пройшов «найгарячіші» напрямки фронту, протистояв ворогу на землі та у небі, вивчав стратегію ворога та розробляв власну протидію їй, загартував тіло і дух в окопах, бліндажах та підвалах, а сьогодні продовжує боротьбу з ворогом у складі батальйону безпілотних систем «Сапсан» 14 окремої механізованої бригади імені князя Володимира Великого, пише Західний кур’єр.
Із волонтерства – в АТО
Перший військовий досвід Андрій Грозяк отримав ще у 2004 році під час проходження строкової служби у Державній прикордонній службі України. З початком російсько-української війни активно займався волонтерською діяльністю, був начальником штабу ГО «Народна самооборона» у Верховинському районі Івано-Франківської області. У 2015 році за власним бажанням мобілізувався до війська. Спочатку служив у 81 окремій аеромобільній бригаді, в складі якої тримав оборону в Авдіївці, Водяному, Опитному, на Світлодарській дузі.
Згодом перевівся у 3 десантно-штурмовий батальйон 80 окремої десантно-штурмової бригади. Служив на посаді командира відділення комендантського взводу. В основному їх підрозділ займався супроводом колон військової техніки та забезпеченням бойових підрозділів.
«Не раз бувало, що ми потрапляли під обстріли. Окупанти, не дотримуючись ніяких домовленостей про перемир’я, накривали нас з різного виду озброєння. На жаль, були двохсоті і трьохсоті. Після звільнення з АТО, я думав, що вже побачив багато, але після повномасштабного вторгнення зрозумів, що не бачив нічого», – розповідає захисник.
Після демобілізації Андрій Грозяк повернувся у рідну Верховину, відкрив власну автомайстерню та займався улюбленою справою – ремонтом автомобілів. Відзначає, що саме робота відволікала його від гнітючих думок та тяжких спогадів про пережите на фронті. Коли до Франківська прилетіли перші ракети, 24 лютого 2022 року чоловік, не роздумуючи, знову вирушив до Верховинського РТЦК та СП. Спочатку був розприділений до підрозділу охорони.
Маючи військовий досвід, займався організацією блокпостів у районі. Саме у цей час з’явився його позивний Сірий: «Тоді було незрозуміло, де знаходяться ворожі диверсанти, звідки прилітає, хто заїжджає у район, в області виявляли підозрілі мітки… Зібравши атовців Верховинщини, ми організували три стаціонарних і один мобільний блокпости у районі. Під час АТО у мене був позивний Гуцул. А так, як у Верховині всі гуцули, то, щоб довго не заморочуватися, дав хлопцям позивні за кольором машин, на яких вони приїжджали на блокпости. У мене тоді був сірий «Опель», звідси і мій позивний», – розповідає.
Демонстраційні бої та диверсії на північному кордоні з Росією
У травні 2022 року Сірий доєднався до 34 окремого стрілецького батальну, в складі якого брав участь в маневрених боях на Чернігівщині та Сумщині, а згодом в обороні Бахмута. Спочатку служив на посаді головного сержанта окремого кулеметного взводу. Потім його призначили на посаду командира військово-маневреної групи 34 ОСБ.
«Ми пройшли посилену підготовку. До нас приїжджали інструктори з-за кордону, які дуже плідно займалися з нами. Багато корисної інформації я отримав від інструктора – капітана морської піхоти армії США з позивним Бьорн. Він багато чого навчав мене, зокрема, як управляти людьми та як ефективно планувати бойові операції. Нас готували до виконання специфічних завдань. Ці вміння та навики стали мені у нагоді під час оборони Бахмута», – розповідає Сірий.
У Чернігівській та Сумській областях бійці в основному здійснювали демонстраційні дії, вводили в оману ворога, робили відволікаючі маневри, брали вогонь на себе, щоб противник менше уваги приділяв підрозділам на передових позиціях, займались диверсійною діяльністю.
«У Чернігівській та Сумській областях ми пройшли та проїхали практично весь кордон з Росією аж до Монументу Дружби «Три сестри». Перевагами нашої військово-маневреної групи були, перш за все, мобільність та маневреність. Ми працювали трохи за іншим принципом, як звикли працювати у Силах оборони – більше групами, аніж відділеннями, які підлаштовувались під кожне окреме завдання, кожен з бійців був «заточений» під свою роботу. У нашій ВМГ були окремі групи кулеметників, гранатометників, розвідників тощо. Також вже тоді у нас були дрони, якими здійснювали розвідку. Склад групи формувався відповідно до поставленого перед нами завдання. Це були вибрані бійці, кращі з кращих», – розповідає Сірий.
Спочатку під командуванням Сірого було 30 бійців. Коли 34 ОСБ заїхав у Бахмут, то йому довелось взяти під командування ще одну аналогічну ВМГ і керувати довелось 60 людьми.
Фортеця Бахмут: випрацював ефективну тактику маневреної оборони
Вкінці січня 2023 року 34 ОСБ був прикомандирований до 93 ОМБ «Холодний Яр» і направлений на оборону Бахмута. Це був перший надзвичайно важкий період на бойовому шляху Сірого.
За словами оборонця, у Бахмут вони заїхали в обід 30 січня, а вже увечері їх ВМГ зайшла на бойові позиції й зайняла оборону.
«Важко було з логістикою, єдиний шлях у місто прострілювався. Однак, тоді ще не було так багато дронів, а FPV взагалі не використовували. В основному працювала авіація та мінометка, НАРси, КАБи. Переважно ми протистояли вагнерівцям. На нашому напрямку було багато зеків, яких противник використовував як «гарматне м’ясо» – шукав ними стики між нашими підрозділами і пробував вклинюватись в оборону», – говорить воїн.
Для Сірого це був перший досвід таких жорстоких міських боїв. Командир ВМГ почав вивчати тактику противника та напрацьовувати протидію їй, в результаті йому вдалось досить ефективно налагодили роботу. Групи під командуванням Сірого фактично автономно тримали окрему лінію оборони на південній частині Бахмута.
«Тоді я випрацював досить ефективну тактику маневреної оборони. Перші п’ять діб з позиції я взагалі не виходив. Поки налагодив протидію, керування, поки хлопці зорієнтувались, хто і що має робити, я був на позиціях безвилазно. На п’яту добу зрозумів, що вже не стягую… Виїхав на КСП батальйону трохи поспати. Приїхав опівночі, а о 4 год ранку комбат розбудив мене і сказав, щоб я приймав керування цілим батальйоном, бо йому потрібно було відлучитись у штаб. Це був мій перший великий досвід керування боями у місті цілим батальйоном. Це дуже велика відповідальність, адже від твоїх рішень залежить багато життів. У мене і до цього вже було сиве волосся, а тоді добавилось сивини ще більше», – ділиться головний сержант.
Зважаючи на військову таємницю, суть тактики маневреної оборони, яку застосовували бійці ВМГ 34 ОСБ у Бахмуті, розголошувати не можемо. За словами Сірого, вона відрізнялась від усталеної стратегії у Силах оборони, тому на початках у нього навіть виникали конфліктні ситуації з командирами. Коли ж командування побачило ефективність цієї тактики, пішло на зустріч ініціативам Сірого.
Знайомство з Мадяром та власний шлях дронаря
Саме в боях за Бахмут Андрій Грозяк познайомився з Мадяром – засновником і командиром підрозділу «Птахи Мадяра». Так склалося, що вони тримали оборону на одній ділянці. Тоді воїн вперше побачив вражаючу ефективність дронів на полі бою.
«Я зрозумів, що коефіцієнт корисної дії дрона у нинішній війні дуже високий. Звісно, лінія оборони міряється піхотою, але за дронами та технологіями майбутнє. Вони допомагають менше наражати на небезпеку наших воїнів», – каже військовослужбовець.
Після розформування 34 ОСБ, Сірий почав шукати можливості працювати саме з безпілотними системами. Разом із кількома побратимами верховинець доєднався до 116 окремої механізованої бригади. Зайняв посаду головного сержанта взводу роти РУБАК 116 ОМБр.
Перше бойове хрещення в якості дронаря Сірий отримав під час контрнаступу на Запорізькому напрямку між Вербовим і Роботино. Також їх підрозділ брав участь в боях за звільнення від російських окупантів села П’ятихатки. Саме завдяки активному використанню БпЛА, українським захисникам вдалось завдати ворогу чималих втрат.
«Азарт, який виникає після влучання у ціль, словами не передати. Це треба відчути. Екіпажі пілотів працювали досить плідно, окрім «мавіків» почали використовувати FPV, великі крила, постійно вдосконалювались, тож мали багато уражених цілей. У пригоді стало моє особисте знайомство з Мадяром, який активно підтримував наш підрозділ – професійними консультаціями, комплектуючими та дронами. На Запорізькому напрямку ми були переважно у наступі, старались винищувати логістику ворога – підвіз БК, заміну на позиціях, антени управління, зв’язку, склади з БК, скупчення противника. Роботи було багато», – розповідає Сірий.
Та найзапеклішими були бої під час оборони Авдіївки. Насамперед через активне використання дронів обома сторонами:
«Окрім використання дронів різних модифікацій, у Авдіївці росіяни почали активно використовувати КАБи. Оборона Авдіївки була важча, ніж бої за Бахмут. Якраз через велику кількість вогневих засобів, які летіли тоді на місто. Нас вивели з Авдіївки за три дні до окупації міста противником і відправили знову на Запоріжжя».
У 2024 році Сірий певний час служив у 151-му окремому розвідувально-ударному батальйоні. Також, маючи досвід командування ВМГ, брав участь у навчанні та підготовці новоствореного елітного підрозділу для позначення дій противника «OPFOR».
Куп’янський напрямок: полює «Сапсан» – ворог рахує втрати
На початку 2025 року Сірий доєднався до 14 окремої механізованої бригади імені князя Володимира Великого, обійнявши посаду головного сержанта батальйону безпілотних систем «Сапсан».
«Мені на фронті легше, ніж у тилу. Тут чітко знаєш, де свої, а де ворог. Мені більше до душі займатись бойовою роботою, аніж паперовою», – зізнається захисник.
Бойовий досвід минулих років Сірого активно використовують дронарі Князівської бригади. Багато з них прийшли з цивільних професій, без попереднього досвіду, але з великим бажанням очистити українську землю від російської нечисті. Підрозділ виконує широкий спектр бойових завдань: від знищення ворожої техніки та особового складу до розвідки в тилу.
«Ми працюємо злагоджено та прагнемо стати кращими. Постійно тренуємо пілотів, шукаємо ефективні технологічні рішення, інженери та ІТ-спеціалісти підрозділу модернізують дрони та створюють свої у сучасних лабораторіях. Це дозволяє досягати високих результатів у бойових операціях», – розповідає штабсержант батальйону.
Зараз 14 ОМБр тримає оборону на Куп’янському напрямку. «Сапсан» відіграє велику роль у стримуванні ворога. Екіпажі дронарів прикривають лінію оборони цілої бригади. Окрім ББпС «Сапсан» у кожному батальйоні 14 бригади працюють взводи БпЛА. Більшість роботи зі знищення сил противника виконують саме «пташки». Запорукою успіху у виконанні бойових завдань є добре налагоджена комунікація між різними підрозділами. За словами головного сержанта батальйону, деколи ефективніше вдарити по ворожій силі дроном, аніж гарматою.
«Окрім коригування роботи власних ударних дронів, аеророзвідники коригують роботу наших артилерійських та мінометних розрахунків. Ми всі стараємось комунікувати та допомагаємо один одному. Основне наше завдання, як і всіх підрозділів безпілотних систем, – це недопущення противника до нашої піхоти, щоб ні жива сила, ні техніка ворога навіть не наблизилась до наших позицій. Зупиняємо ворога дистанційно, не допускаючи до контактних боїв. У ворога також добре розвинені безпілотні системи. Зараз у нас плюс-мінус рівні сили з противником щодо розвитку БпЛА. Вони також постійно вдосконалюються і шукають нові рішення. Це війна технологій», – говорить Сірий.
Окрім ліквідації особового складу противника, за допомогою дрона «сапсанівці» беруть у полон російських солдат. Пілоти супроводжують їх дроном до позицій Сил оборони. Однак, таке трапляється не часто.
«Якщо росіяни побачать, що їх солдат іде за нашим дроном, то самі починають працювати ударними дронами по них, щоб не дати їм здатись у полон», – розповідає воїн.
«Антибіотик» проти «вірусу русні»
На даний час ББпС «Сапсан» активно проводить рекрутинг вмотивованих та свідомих українців. У підрозділі потребують пілотів, технарів, програмістів, людей, які розбираються у радіоелектроніці.
«Вміння і розуміння в інженерії, електроніці чи ІТ-технологіях звісно буде перевагою, однак, за бажання тут всього можна навчитись. БпЛА – це не космічна наука. У нашому батальйоні є окрема професійна група інструкторів, які займаються підготовкою кадрів. Якщо людина виявить бажання доєднатись до нас, то ми знайдемо для неї місце у колективі саме на тій посаді, на якій вона зможе проявитись найкраще», – запевняє головний сержант батальйону.
На запитання, як майже шість років у війську змінили Андрія Грозяка з Верховини, відповідає:
«Військова служба дисциплінує, вчить правильно планувати та використовувати свій час. Після всього пережитого на фронті починаєш цінувати те, що маєш. Багато чого переосмислив та змінив ставлення до певних речей та подій. Те, чим переймався раніше, стало несуттєвим».
Єдине, що не втрачає сенс – аби його сім’я жила у мирній та вільній країні. Вдома на захисника чекають батьки, дружина Катерина, син Володимир та донечка Надія. І це основна мотивація, яка додає йому сил продовжувати боротьбу.
«За час служби я побував на різних напрямках фронту, бачив наслідки приходу «руського міра», вщент зруйновні українські міста та спалені села. Щоб ця зараза не поширилась на інші регіони України, мусило локалізувати її тут. Ми – це «антибіотик» проти «вірусу русні», – завершує розмову захисник.
Мар’яна СЕРЕДЮК
Залишити коментар