Український досвід війни назавжди змінить світові стандарти тактичної медицини. Евакуація поранених, як і сама війна, стрімко змінюються. Щоб порятунок поранених був безпечнішим, медики прикарпатської «десятки» стають інженерами, зварювальниками, механіками, опановують дробовики та збивають дрони, розвінчують міфи НАТО та впроваджують власні інновації.
Як відбувається евакуація поранених під час дронової війни, чому деякі стандарти НАТО не діють у нинішніх реаліях, про прогрес і виклики української військової медицини, власне джерело мотивації, фронтову творчість та чорний гумор – «Західному кур’єру» розповів головний сержант медичної роти 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Андрій Гусак із позивним Панда.
Досвід пейнтболу став у нагоді на фронті
Андрію Гусаку 43 роки. Він родом із прикарпатського селища Богородчани. У цивільному житті чоловік займався дизайном інтер’єрів. Вперше на захист України став у серпні 2014 року. Як піхотинець більше року воював із ворогом на Донеччині у складі 24 ОМБ імені короля Данила.
За словами захисника, хоча він і мав досвід служби у строковій армії, реальні бойові навики отримав вже безпосередньо на полі бою. Також у нагоді став досвід гри у тактичний пейнтбол.
«Завдяки «строчці» я вмію професійно чистити плаци і замітати листя (сміється). На жаль, такою була наша армія до 2014 року. А досвід гри у тактичній пейнтбольній команді відіграв досить важливу роль. Пейнтбол – не лише про «постріляти», це спорт, який розвиває реакцію, командну роботу та стратегічне мислення. Ми грали в умовах, максимально наближених до бойових. За браком людей з будь-яким досвідом довелося стати інструктором з тактики. Під час служби в АТО я ще довго обмовлявся: «Хлопці, граємо так-то і так-то». А побратими жартували, що ми «не воюємо, а граємо», – з усмішкою пригадує військовослужбовець.
Під час служби в АТО як командир стрілецького відділення Андрій Гусак брав участь у бойових діях у Кримському, під Авдіївкою, на Бахмутській трасі. Після демобілізації повернувся до цивільного життя і зайнявся реалізацією дизайнерських проєктів.
«Якщо є робота – без різниці, яку посаду ти займаєш»
Повномасштабний наступ РФ на Україну для Андрія Гусака був очікуваним. Після демобілізації його бойовий рюкзак, бронежилет і каска стояли завжди напоготові. Зранку 24 лютого 2022 року чоловік заправив пальним автомобіль дружини, а сам відправився в ТЦК та СП. Був розприділений у медичну роту 10 ОГШБ «Едельвейс». Спеціальної медичної освіти Панда не мав, окрім навчання з такмеду під час служби в АТО, яке для бійців тоді проводили британці.
«На той час це було досить чітке і якісне навчання. Єдине, чого не розуміли британці, чому не можна інтегрувати натовські стандарти у нашу службу. До прикладу, вони нас вчили, що із «зеленої зони» поранених має забирати евакуаційний гелікоптер», – з усмішкою пригадує військовослужбовець.
Перший досвід порятунку поранених Панда отримав на початку повномасштабної на Київщині. Пригадує, що тоді все трималось на дусі та ентузіазмі особового складу медроти. Проблеми зі зв’язком та відсутність необхідної матеріальної бази суттєво ускладнювали роботу медиків та евакуацію поранених, проте завдяки підтримці командування, наполегливій праці колективу медроти та допомозі волонтерів ці труднощі поступово вдалося подолати.
За словами Андрія Гусака, значна кількість особового складу медроти – це люди без спеціальної медичної освіти, які пройшли курси тактичної медицини, першої невідкладної допомоги за протоколом TCCC. У його відповідальності, як головного сержанта, великий обсяг роботи. Як кажуть у народі: «Він і швець, і жнець, і на дудку гравець». Найперше, головний сержант є зв’язковою ланкою між офіцерами та солдатами. Окрім основних своїх обов’язків активно співпрацює з волонтерськими організаціями.
«Коли є потреба, я їду і як водій, і як санітар. Якщо є робота – без різниці, яку посаду ти займаєш. Якщо бракує людей, на евакуацію їдуть і сержанти, і офіцери. У нашому колективі є статутна повага, розуміння хто є хто, але привілегій немає ніхто», – запевняє Андрій Гусак.
Українці формують нові стандарти військової медицини
За час повномасштабної війни умови для надання медичної допомоги пораненим значно покращились і сьогодні медрота прикарпатської «десятки» є одним із топових медичних підрозділів у ЗСУ.
«Запорука успішного виконання завдань – це результат злагодженої командної роботи. Раніше допомогу пораненим приходилось надавати в автомобілі, пізніше точки евакуації обладнали всім необхідним для надання кваліфікованої медичної допомоги. Зараз евакуація забезпечена повністю світлом, зв’язком, спеціальним портативним обладнанням: холодильниками для зберігання крові, нагрівачами крові, УЗД, ШВЛ-апаратами та іншим сучасним обладнанням. Те, чим не встигає забезпечити держава, надходить від волонтерів», – розповідає Андрій Гусак.
Панда переконаний, що сильнішої армії за українську зараз немає у світі. В тому числі, і за рівнем розвитку тактичної медицини. Український досвід тривалої війни назавжди змінив світові стандарти тактичної медицини і чимало стандартів НАТО не відповідають нинішнім реаліям на фронті.
«Реалії українсько-російської війни внесли свої корективи. Сьогодні протоколи військової медицини оновлюються, адаптуються відповідно до набутого нами досвіду. Одним із найважливіших нововведень став дозвіл та впровадження стандарту переливання крові на догоспітальному етапі медиками без вищої освіти, які пройшли відповідну підготовку. Це критично важлива, хоч і складна процедура, що дозволяє рятувати життя поранених на початкових етапах евакуації, особливо при масивних кровотечах», – говорить Панда.
Особовий склад медроти «десятки», в тому числі і головний сержант Андрій Гусак, пройшли спеціальне навчання з гемотрансфузії, здали екзамени і отримали відповідні сертифікати, які дають їм право здійснювати переливання донорської крові або її окремих компонентів.
«Хоча переливання крові часто проводять безпосередньо в автомобілі, бліндажі, підвалі чи будинку, процедура має відбуватися з максимальною стерильністю. Кров необхідно зігріти до відповідної температури та вводити за допомогою систем для внутрішньовенного введення крові, постійно моніторячи стан пацієнта. Відновлення об’єму крові й підтримка життєво важливих функцій організму до госпіталізації у рази підвищують шанси поранених на виживання», – каже Андрій Гусак.
Бліндаж замість лікарні
Активне застосування безпілотників, керованих авіабомб і ракет суттєво розширює зону ураження та ускладнює евакуацію поранених. У відповідь медики-«едельвейси» облаштовують робочі місця у бліндажах, які зводять власними силами. Такі укриття будують у кілька накатів – з перекриттям під двометровим шаром ґрунту – для максимального захисту. Землянка має бути достатніх розмірів, щоб у ній могла розміститися потрібна кількість осіб, а тактож перев’язувальний стіл, зона для огляду пацієнтів, стелажі з медикаментами. Поранених бійців тут приймають не лише з «десятки», а й з усіх суміжних підрозділів.
«Коли привозять поранених, немає «наш», «не наш». Медична допомога надається всім, кому вона потрібна», – каже співрозмовник.
Хоча Женевська конвенція забороняє атаки по медичному транспорту, це ніколи не стримувало противника. Вся евакуація здійснюється під супровід ворожих дронів.
«Якщо раніше евакуаційні виїзди здійснювали «по-сірому», то зараз переважно в туман, мряку чи дощ, коли видимість дронів мінімальна. Але й для артилерії і КАБів погана погода не є перешкодою», – відзначає Панда.
На евакуацію – з дробовиком
І додає, якщо раніше кілзона сягала до 10 км, то зараз вона може сягати й до 50 км. Це зона високого ризику, куди долітають не тільки артснаряди та авіабомби, але й де постійно діють ворожі дрони. Будь-який рух у цій ділянці вимагає від військових особливої обережності, планування, швидкої реакції та максимального захисту транспорту.
«Якщо раніше на пікапах можна було проїхати практично у будь-яку точку, то зараз це надто ризиковано. Тому ми шукаємо засоби та ресурси, щоб евакуацію зробити максимально безпечною: встановлюємо внутрішній та зовнішній захист на авто, обшиваємо транспорт сітками, встановлюємо засоби РЕБ. Тому окрім основної медичної частини роботи, мусимо бути механіками, зварювальниками та інженерами», – зазначає військовослужбовець.
Ще однією загрозою для евакуаційних автомобілів є «ждуни» – дрони на оптоволокні. Від них є тільки два шляхи вберегтись – втікати або збивати. Тому в медроті весь особовий склад – від лікарів до водіїв, проходить додаткову підготовку зі стрільб.
«Зараз кожен, хто в’їжджає у кілзону, повинен мати при собі дробовик і вміти прицільно стріляти. В одного не вийшло, треба, щоб другий підстрахував. Це така річ, яка має бути у кожного. Вміння вберегтись від дронів приходить з досвідом. Інколи краще втекти, сховатись (якщо є можливість), аніж збивати. Бо стрільбою ти «спалиш» себе чи позицію і туди буде летіти все, що тільки можливо», – наголошує Панда.
Терапія творчістю і чорним гумором
Наприкінці четвертого року участі у бойових діях втома серед військових, в тому числі і серед медиків, відчувається. За словами головного сержанта медроти, не падати духом їм допомагає гумор.
«На кожну ситуацію намагаємось реагувати з гумором. На фронті по-іншому не можна. Намагаємось не пропускати через себе все, що тут відбувається. Інакше б довелось бронювати палату у психлікарні (сміється). Яка б не була складна ситуація, стараємось все перевести у жарти, які зрозуміють тільки військові», – ділиться Панда.
Також зберігати моральну рівновагу Андрію Гусаку допомагає творчість. У перервах між службовими завданнями він пише вірші. Поезія Панди, написана на передовій, має мінорний мотив. За допомогою штучного інтелекту свої вірші захисник кладе на музику і вже має власну авторську добірку з 60 пісень.
«Хто як вміє, так і створює. Української музики має бути більше. Маємо викорінювати все російське вщент. Щоб наша молодь і діти хотіли слухати сучасну музику на українській мові. Українська мова має звучати чи то колисковою, чи рок-рефреном», – зазначає захисник.
Незважаючи на насичений графік роботи та непрості фронтові умови, Андрій Гусак знаходить можливість займатись фотографією. Це дозволяє йому не лише реалізувати творчий потенціал, але й документувати важливі моменти війни. У минулому році військовослужбовець став переможцем у номінації на тему російського вторгнення в Україну на міжнародному конкурсі репортерської фотографії.
«Фотоапарат зі мною завжди. За ці роки у мене вже два терабайти відео та фото назбиралось. Часто ділюсь ними з пресслужбою бригади. Ми робимо важливі речі, і якщо їх не показувати українцям та світу, то люди нічого і не знатимуть. Медичний контент цивільні сприймають завжди простіше, бо кожен має власний досвід допомоги від медиків. І хоча на війні зовсім інші ушкодження, тема порятунку життя та здоров’я сприймається краще. Бойовий контент цивільні сприймають важче, адже вони не можуть приміряти це на себе. І це цілком природно», – говорить Панда.
«Безсмертні поні» не будують ілюзій
Інформування суспільства про роботу медроти допомагає військовим збирати кошти на речі та обладнання, які їм потрібні для роботи. На запитання, скільки вартує порятунок одного пораненого, Панда відповідає, що це немала сума, але вони ніколи не рахують витрати, а роблять все можливе, що у їхніх силах, аби зберегти життя та здоров’я кожному пораненому.
«До прикладу, один портативний нагрівач крові MEQU коштує орієнтовно 250 євро. Він одноразовий. Їх ми отримуємо від волонтерів. Також волонтери допомогли нам придбати портативний апарат для серцево-легеневої реанімації (СЛР) – незамінний інструмент, коли потрібна негайна допомога під час зупинки серця. Його вартість за кордоном – майже 450 тис. грн, в Україні значно дорожче і знайти важко. Збільшують ефективність порятунку і портативні УЗД та ШВЛ-апарати, якими ми зараз достатньо забезпечені. Таке обладнання дає більше шансів на порятунок життя», – говорить головний сержант.
На запитання, як участь у бойових діях змінила життєві пріоритети Андрія Гусака, військовий задумується:
«Суб’єктивно – головною цінністю для мене залишається сім’я. Заради них я і пішов на війну. Об’єктивно – життя людей. Можливо, це звучить пафосно, але так і є. На війні немає нічого красивого, крім людей. «Своїх» людей – так я називаю тих, хто залишається поруч попри всі виклики і випробовування. Зараз інфопростір заповнений новинами про політичні інтриги і це не грає нам на руку. Багато українців чекають, що трапиться якесь диво і війна скоро закінчиться. В той час, коли оборона країни тримається на жменьці людей – військових з характером та свідомих людей, які їм допомагають. Найважливішим завжди є і має бути життя, це життя ваших рідних, друзів, батьків чи дітей, тому потрібно згуртовуватись і працювати. Не на 100%, а на всі 190%! Якщо хтось вірить у пророцтва мольфарів, Ванги, я вас розчарую – дива не трапиться, не варто будувати ілюзій, а продовжувати боротьбу та підтримувати ЗСУ. Бо ми – як «безсмертні поні», – з іронією завершує розмову Панда.
Мар’яна СЕРЕДЮК
Залишити коментар