Коли місто холодніше за гори: що відбувається з погодою на Прикарпатті

Погода на Прикарпатті останнім часом усе частіше ламає звичні уявлення: узимку в містах буває холодніше, ніж у горах, літо з кожним роком стає спекотнішим, а сильні зливи й паводки вже не здаються чимось винятковим. Чи це просто мінлива погода, чи регіон уже відчуває наслідки ширших кліматичних змін?

Що відбувається з температурою, опадами та сезонами і чого можна очікувати від найближчої весни та літа, «Західний кур’єр» запитав у начальниці відділу гідрометеорологічного забезпечення Івано-Франківського обласного центру з гідрометеорології Тетяни Атаманюк.

Чому в містах буває холодніше, ніж у горах

Цієї зими мешканці Прикарпаття звернули увагу на незвичну, на перший погляд, картину: у певні періоди у містах було холодніше, ніж високо в горах. Для людей це виглядало як погодний парадокс, але метеорологи пояснюють — йдеться про добре відомий процес, температурну інверсію.

Найбільш виразно цей контраст проявився 18 січня. У Івано-Франківську вночі тоді зафіксували −24°C, тоді як на високогірній метеостанції Пожежевська температура становила близько −8°C. Різниця майже у півтора десятка градусів між долиною і висотою — наочний приклад того, як працює інверсія.

«Це ситуація, коли холодне повітря накопичується внизу, у долинах, а тепліше залишається вище. Вертикального перемішування повітря майже немає, і холод “застоюється” біля землі», — пояснює Тетяна Атаманюк.

За її словами, найінтенсивніші інверсії характерні саме для січня, коли встановлюється стійка антициклональна погода з високим тиском і слабким вітром. У такі періоди повітряні маси майже не перемішуються, і холодне повітря осідає внизу, особливо в долинах і пониженнях рельєфу.

Для гірських районів це явище не є рідкісним. Інверсії трапляються регулярно, просто взимку вони помітніші через великі температурні контрасти. В окремі дні різниця між рівнинною частиною області і високогір’ям може сягати 10 і більше градусів.

Водночас сама зима цього року — з морозами, снігом і більш стійким зимовим режимом — насправді не є чимось винятковим. Навпаки, за словами фахівчині, це типова для регіону зима, яка ще донедавна була звичною.

«Останні п’ять років у нас переважали теплі, малосніжні зими, тому тепер звичайна зима, з морозом та снігом, сприймається як аномалія. Але це нормальний зимовий режим для нашого клімату», — каже Тетяна Атаманюк.

Плюс два градуси за останні 50 років 

Саме те, що такі “класичні” зими стали траплятися рідше, і є одним із сигналів ширших кліматичних змін, які регіон відчуває вже зараз.

За словами Тетяни Атаманюк, за останні приблизно 50 років у регіоні відбувся помітний ріст температур. Якщо порівнювати кліматичні норми, середні зимові показники зросли орієнтовно на два градуси.

«Наприклад, якщо раніше середня температура січня для Івано-Франківська становила близько мінус п’яти градусів, то за новими кліматичними нормами це вже близько мінус трьох. Плюс два градуси — це серйозний і недобрий стрибок для кількох десятиліть», — пояснює фахівчиня.

Йдеться не лише про “теплі зими”. Змінюється загальна картина сезонів. Часто складається враження, що пори року ніби зміщуються: літо затягується у вересень, весна може бути холодною і нестабільною, а звичні погодні ритми порушуються. Водночас метеорологи застерігають від поспішних висновків: це не означає, що зима зникла чи календар “ламається”. Погода стає більш мінливою.

«Десь вибуло — десь прибуло. Один рік теплий квітень і холодний травень, інший — навпаки. Кожен рік все відбувається інакше. Але говорити про зміщення сезонів на даному етапі не варто», — каже вона.

Такі зміни пов’язані і з перебудовою атмосферної циркуляції. У регіон частіше можуть заходити контрастні повітряні маси, зокрема арктичне повітря, яке приносить різкі похолодання.

«Вторгнення арктичного повітря — це завжди небезпечне явище. Воно дає різкі температурні коливання і може призводити до погодних екстремумів», — зазначає Тетяна Атаманюк.

Іноді ця нестабільність проявляється у зовсім неочікуваних формах. Приміром, влітку минулого року у високогір’ї, на горі Піп Іван випав сніг. Для рівнин це звучить як щось неможливе, але в горах короткочасні вторгнення холодного повітря можуть давати такі явища навіть у теплий сезон.

Опади стають екстремальнішими

Змінюється і режим опадів. Якщо раніше літо на Прикарпатті асоціювалося з періодом стабільної вологості, частих дощів і повеней, то тепер теплий сезон дедалі частіше стає посушливішим. Довгі сухі періоди, висока температура і дефіцит вологи стають звичними.

Але це не означає, що води стає “просто менше”. За словами Тетяни Атаманюк, проблема в тому, що опади розподіляються інакше: замість тривалих рівномірних дощів усе частіше трапляються короткі, але дуже інтенсивні зливи.

«Екстремальні показники — і температур, і опадів — можуть ставати вищими. Не обов’язково довше, але інтенсивніше. А це означає більше різких і сильних погодних явищ», — каже вона, посилаючись на кліматичні дослідження та прогнози Українського гідрометеорологічного інституту до 2050 року.

Саме така контрастність і пояснює парадокс: одночасно зростає і ризик посух, і загроза раптових паводків. Це добре видно на прикладі великих повеней у регіоні. Катастрофічні паводки, які традиційно вважаються подіями раз на кілька десятиліть, фіксувалися у 1969, 2008 і 2020 роках. Інтервал між ними суттєво скоротився.

Фахівці обережні з прямими висновками, однак сам факт такої частоти змушує уважніше дивитися на кліматичні тенденції. Окремі “дивні” погодні ситуації складаються у ширшу картину: регіон уже живе в умовах кліматичних змін.

Щодо прогнозів на найближчі сезони, фахівчиня говорить обережно. Сучасна кліматична мінливість ускладнює довгострокові оцінки.

«Клімат змінюється, показники стають нестабільними, і моделі дають похибки. Тому говорити про точний сценарій на весну складно», — зазначає вона.

Водночас щодо літа є певні орієнтири.

«Є тенденція, що теплий період подовжується. Літо у нас стає довшим і загалом теплішим. Можна очікувати, що воно знову буде досить спекотним і, ймовірно, більш сухим — опадів може бути менше за норму», — каже Тетяна Атаманюк.

За її словами, останніми роками фіксуються все вищі температурні максимуми — спека до 35–37 градусів уже не виглядає винятком. Водночас п’ять поспіль малосніжних зим призвели до зменшення водних запасів, і влітку рівень води в річках часто знижується до мінімальних значень.

«Теплий період розтягується, літо ніби “забирає” частину осені. А от води стає менше — і це вже серйозний виклик», — підсумовує вона.

Оксана ДЕНЕГА