Війна щодня вносить у життя українців корективи. Людям доводиться призвичаюватись до таких речей, про які в мирний час навіть думати було страшно. Доводиться ночувати в укриттях і зранку виходити на добу на зміну та відправляти дітей в школу. Кожна галузь, кожен вид діяльності зазнав змін. Як зазнали змін і люди. Щодня із фронту повертаються наші мужні воїни, щодня воїни ідуть на фронт. Декому вдається повернутись неушкодженим, але є й люди з пораненнями, з ураженнями кінцівок, ампутаціями. Проте це не означає, що у них немає шансу на повноцінне життя, на сприйняття суспільством, на заняття улюбленими справами і, зрештою, спортом. Тож останніми роками в Україні значно зріс інтерес до адаптивних видів спорту. Одними із перших, хто включився в цю роботу, були футболісти, котрі ще у 2023 році створили у Львові ампфутбольну команду «Покрова», тим самим започаткувавши історію ампфутболу в Україні.
Про особливості та правила гри в ампфутбол, його розвиток в Україні та на Прикарпатті, перспективи та плани на майбутнє говоримо сьогодні із засновником команди «Бартка», заступником Івано-Франківського міського голови — начальником Управління з супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб, ветераном Нацгвардії Юрієм Гапончуком.
– Пане Юрію, розкажіть про шлях, який привів Вас до ампфутболу?
– Сам я з Рівненської області. Грав там у футбол в Першій лізі області на позиціях лівого захисника або півзахисника. Також паралельно займався волейболом. З 2015 року проходив службу за контрактом у військовій частині «1241» 50-го полку Національної Гвардії України. Служив на різних посадах. Дослужився від солдата до офіцера – майора, командира роти оперативного призначення. Будучи на посаді командира роти отримав поранення у бою в Серебрянському лісі. Далі – лікування, реабілітація і протезування. А вже потім – ампфутбол. Сталося це завдяки дуже цікавому збігу обставин: в частину прийшов лист про те, що хлопці, які отримали поранення кінцівок, можуть себе спробувати у відборі до національної збірної. Я подав документи, поїхав у Київ на збори. Під час тих зборів мені запропонували спробувати себе у футболі на милицях. Тож ми поїхали на стадіон імені Баннікова у Києві просто спробувати що воно таке. Після цього хлопець, з яким я познайомився в Києві, запросив мене до Львова на тренування у першій команді такого роду в Україні – «Покрова». То був грудень 2023 року. Мені сподобалось і відтоді я не пропустив жодного тренування «Покрови». Отак все почалось.
– А де змагались, адже «Покрова» була єдиною в Україні такою командою?
– Справді, на той час в Україні не було більше команд, тож «Покрова» подала заявку на участь у турнірі з ампфутболу в польській «Екстраклясі». Там були досить сильні суперники, а ми тільки починали. Проте тішились кожному позитивному результату і планували розширювати цей вид спорту в Україні.
– Як виникла думка створити таку команду на Прикарпатті?
– Згодом моя історія з ампфутболом у «Покрові» перервалась, адже стало трохи важче добиратись до Львова. Тренування і збори там забирали дуже багато часу. Саме це наштовхнуло мене на створення команди з ампфутболу в Івано-Франківську. Але перед тим треба було познайомити мешканців Прикарпаття із цим видом спорту. Тож ми запросили «Покрову» до Івано-Франківська на відкрите тренування. І справа зрушила з місця.
– Чому саме така назва?
– Ми одразу почали думати як правильно назвати команду, як правильно зареєструвати. Чи це буде команда біля якоїсь іншої прикарпатської команди, чи це буде своя власна історія. І зупинились на своїй власній історії. Щодо назви, то навіть провели невеличке опитування. Оскільки Прикарпаття – гуцульський край, а всі поважаючі себе гуцули, коли їм було важко, опирались на бартку, то це припало нам до душі. Адже ми, десь як і вони, граємо у футбол, опираючись на милицю. Тож і назвали команду «Бартка».
– Зі скількох чоловік почалась команда?
– На першому тренуванні нас було всього четверо. Зараз є стабільний кістяк із 18 осіб, які постійно відвідують тренування та їздять на виїзні матчі. Проте зазначу, що ми продовжуємо шукати людей, які хочуть розвиватися в цьому напрямку. Нам потрібне підсилення, потрібні ще люди, які або колись добре грали в футбол, або мають бажання розпочати вже на милицях.
– Тож як почався шлях ампфутбольної «Бартки»?
– Зібравши команду, тренерський штаб, адміністрацію та медиків, ми в найкоротший термін, десь на особистих амбіціях, подали заявку на участь в першому чемпіонаті України з ампфутболу і досить успішно виступили – стали чемпіонами Першої ліги України. Як виявилось з часом – ми є нині однією з найтитулованіших команд в області після футзального «Урагану». Це було знаково.
– Нині «Бартка» виступає у Суперлізі…
– Так, за підсумками минулорічних змагань, ми перейшли у Суперлігу. Рівень футболу тут вже треба показувати значно кращий. Тож, ще раз зазначу, ми шукаємо підсилення. Це не обов’язково мають бути військові, які отримали травму чи поранення внаслідок війни. Це можуть бути інші хлопці із такого виду травмами, або вродженими вадами. У нас є хлопець з Опришівців, у якого ампутація руки не через військову травму. Він дуже непогано виступає. У команді ми будемо вітати всіх. І чим більше нас буде – тим краще. А стосовно заявки на тур – то туди можна включати 25 осіб. Це лімітовано, адже там виїзди, оплати різні. Безкоштовне проживання та харчування нам забезпечують тільки на 25 осіб.
– До речі, хто підтримує «Бартку»? Адже на ентузіазмі зараз далеко не заїдеш.
– Одразу свою підтримку нам висловив міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків. Згодом долучилась будівельна компанія «Вертикаль». Нині планують долучитись ще декілька спонсорів. Ми всім раді і до всіх відкриті. Адже нині такий час, що потрібно правильно здійснювати управління командою, якось заохочувати гравців, стимулювати їх. Цього року в нас вже є якісь символічні премії для футболістів і ми рухаємось далі у цьому напрямку.
– Хто зараз виступає за «Бартку», адже нещодавно йшла мова навіть про легіонерів?
– У нас грають хлопці з цілої області. А щодо легіонерів – то є один кореєць. Але він ніби і легіонер, а ніби й ні. Це людина, яка воювала за Україну і отримала поранення верхньої кінцівки. Я його зустрів у нас в «Домі воїна» і запропонував прийти потренуватись. Він прийшов і дуже в нас змінився. Тренується, повернувся до життя, адже нікого в нього тут немає. У нього не було забезпечення, виплат, підтримки. Ми йому все допомогли зробити і хлопець відчув себе потрібним. Тепер він з нами тренується, їздить на тури. Чоловік, можна сказати, помолодів. Є у нас ще Олексій Бакай, який до війни втратив нижню кінцівку. Було це у Шотландії і там він почав займатись ампфутболом. Приїхавши додому – до мами в Коломию – він побачив десь в інтернеті інформацію про наші тренування і приїхав до нас. Ми йому запропонували грати за «Бартку», адже міжнародний регламент в ампфутболі дозволяє грати одночасно за дві різні команди в Європі. Тож минулого року він грав за нас і цього року ми вже очікуємо його на матчах у Львові та в Івано-Франківську.
– Як проходять змагання? Де? Скільки команд?
– Змагання проходять так званими з’їзними турами, коли в одному місті збираються декілька команд і грають свої матчі. Ми вже взяли участь у двох таких турах. У першому турі, який відбувався в Київській області, в нас було дві нічиїх та одна перемога, на другий тур у Луцьку я не поїхав у зв’язку із хворобою, яку нещодавно виявили. Тож у Луцьку хлопці двічі поступились і одного разу зіграли внічию. 13-14 червня у Львові відбувся третії з’їзний тур, у котрому Бартка зіграла три поєдинки (сьомого, восьмого та дев’ятого туру змагань): 7 тур: «Бартка» (Івано-Франківськ) — «Покрова АМП» (Львів) — 0:2 (0:0). 8 тур: «Колос Буревій» (Київська область) — «Бартка» (Івано-Франківськ) — 0:2 (Голи: Гапончук (14), Протас (17)). 9 тур: «Вікінги» (Тернопіль) — «Бартка» (Івано-Франківськ) — 1:5. ( Голи: Гончарик (17) — Романишин (4, 35), Гапончук (7, 26, з пенальті), Бакай (37)). Тож на сьогодні «Бартка» посідає третє місце у турнірній таблиці. На першому – «Покрова» Львів, а на другому – «Хрестоносці» із Луцька. Дуже хочемо здобути позитивні результати за підсумками цьогорічних змагань, щоб представляти Україну в Єврокубках. Зазначу, що перше місце у Суперлізі передбачає участь команди у Лізі Чемпіонів, а друге місце – у Лізі Європи.
– Розкажіть про розвиток ампфутболу в Україні та Європі. Як воно все виглядає?
– Чемпіонат України з ампфутболу за кількістю команд зараз посідає друге місце у Європі. Ми маємо 8 команд у Суперлізі і 10 у Першій лізі. Перше місце займає Туреччина. Там три ліги. Але так як у нас йде розвиток цього спорту, то вже у наступному році ми їх перевершимо, адже нові команди виникають мало не щомісяця і є думки, щоб зробити в Україні ще одну лігу. Адже Перша ліга у нас за два дні проводить 4 матчі. Це вже багато.
З сильних команд у нас без конкуренції наразі «Покрова» Львів. Там є багато збірників і вона є найстаршою командою України. Але команди підтягуються і вже нині готові скласти львів’янам конкуренцію. Тож цього року турнірна таблиця трохи рівніша.
– Які основні відмінності чи то особливості правил гри у ампфутбол.
– Ампфутбол трохи відрізняється від великого, і більше схожий на мініфутбол. Розміри поля 60х40 метрів. Воротар має право грати тільки однією рукою. Інша рука – якщо вона є – не застосовується. Також він не має права виходити за штрафну чи з м’ячем, чи без м’яча. Адже на милицях це вже суттєва перевага. Кількість гравців на полі – 6+1. Замін безліч. М’яч з аута, як і в міні футболі, вводиться ногами, кутові теж ногами. Воротар, при виносі від воріт, не може вибити за середину поля м’яч верхом. Низом – може. Все інше – як у міні футболі. Єдине, що коли граєш на милицях у полі, то якщо м’яч потрапляє у милицю – це вважається як продовження руки і призначається штрафний удар. Також передбачений випадок, коли такий удар не призначають – коли футболіст стоїть у стінці і милиця в статичному, так би мовити «природньому» положенні.
– А як щодо суддів та тренерів? Чи проходять вони якісь навчання?
– Звичайно, як арбітри, так і тренери проходять спеціальні навчання. Зокрема у нас матчі обслуговують арбітри, які працюють у великому футболі та футзалі, але вони десь розуміють що потрібно розвиватись у цьому напрямку. Їм проводять спеціальні навчання, тренінги. Іноді це роблять навіть спеціалісти з інших країн. Є в нас судді, які вже і міжнародні змагання такі проводять. Зокрема Андрій Тірон, який був одним із перших арбітрів у ампфутболі з нашої області.
Щодо тренерів, то тренує команду зараз Іван Скіцко. Однією з обов’язкових умов допуску команди до Суперліги була наявність у тренера відповідного диплому з ампфутболу. Тож тут теж треба було проходити відповідне навчання.
– Чи є вимоги щодо милиць?
– Вимог щодо милиць немає. Але ми закуповуємо спеціальні милиці, які виготовляються в Польщі і використовуються там у ампфутболі. Вони є міцніші. На них можна довго бігати. Аж поки не зламаєш.
– Як справи зі збірною України, з якої, власне, вся історія і почалась?
– На збори збірної викликали мене і Володимира Романишина. Ми пройшли ці збори і зараз у нас є виклик до національної збірної. Тож 20-21 червня ми будемо грати турнір у Польщі проти збірних Польщі та США.
– Пам’ятається, Ви обіцяли кинути палити, якщо отримаєте виклик до збірної?
– Не вийшло. Спочатку у мене виявили хворобу, яку необхідно було лікувати. Через цю хворобу я не поїхав на тур у Луцьк і це все трохи мене вибило з колії. Тож наразі палю. Але намагатимусь лишити.
– Що, на Вашу думку, найголовніше в цьому виді спорту?
– Це новий вид спорту в Україні, тож я думаю, що найголовніше для гравців – повірити в себе і отримувати задоволення від того що ти робиш. Багато хлопців просто не вірять, що вони можуть це зробити. Але все можливо. Є люди, які ніколи до того не грали в футбол, але нині вони виступають на дуже пристойному рівні. От як наш воротар Юрій Николюк. Зараз отримує від ампфутболу неймовірне задоволення і показує чудові результати, прогресує, розвивається.
– Окрім ампфутболу Ви займаєте посаду заступника Івано-Франківського міського голови — начальника Управління з супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. Які ще обов’язки виконуєте? Які плани?
– Я організовую Всеукраїнські змагання «Ігри ветеранів» вже третій рік. Це проєкт Міністерства у справах ветеранів. Сюди входять змагання із кросфіту, настільного тенісу, стрільби з лука і волейболу сидячи. Минулого року, після ігор ветеранів, хлопці запропонували провести в Україні чемпіонат з волейболу сидячи. І цього року ми його вперше проводимо. Зараз є 13 команд з України, але в нас в області такої команди нема. Тож у найближчих планах зробити таку команду в Івано-Франківську.
Записав Володимир КАПУСНЯК
Довідка «ЗК»:
Склад Суперліги України: «Покрова АМП» (Львів) – чинний чемпіон України, «Хрестоносці» (Луцьк), «Шахтар Сталеві» (Донецьк), «МСК Дніпро» (Черкаси), «Металіст 1925 Незламні» (Харків), «Колос Буревій» (Київська область), «Вікінги» (Тернопіль), «Бартка» (Івано-Франківськ).
Склад Першої ліги: «Верес Мрія» (Рівне), «Дніпро Честь» (Дніпро), «Титани» (Житомир), «Вінниця АМП» (Вінниця), «Подільські вовки» (Хмельницький), «Сталь Буковина» (Чернівці), «Покрова АМП 2» (Львів), «Кривбас АМП» (Кривий Ріг), «Січ» (Запоріжжя), «Оболонь Прорив» (Київ).
Наступні тури:
8-9 серпня – Івано-Франківськ;
16-18 жовтня – Київ.
Залишити коментар