В сучасній Україні відсоток розлучень високий, а от сто років тому вони були великою рідкістю.
Процедура розлучення була складною і дорогою, позивачі часто отримували відмову в розірванні шлюбу. До того ж, значна частина населення належала до католицької віри, а шлюб католиків у ті часи могла розірвати лише смерть. Серед можливих причин розлучення в законодавстві передбачалися такі: подружня зрада, побиття, тривале ув’язнення, відсутність одного з подружжя з невідомих причин протягом року чи більше.
Разом з тим у тодішній пресі знаходимо цікаву статистику: станом на 1912 рік близько півмільйона жителів Австро-Угорської імперії жили в сепарації. Сепарація оформлялася через суд і означала, що чоловік і дружина жили окремо. Проте вони не мали права укласти новий шлюб, бо не вважалися розлученими.
Для сепарації також потрібні були вагомі причини. В квітні 1905 року жителька Станиславова пані Хрущинська в суді вимагала сепарації зі своїм чоловіком, бо він…намагався її вбити. Працівник пошти Юзеф Хрущинський вистрілив у свою дружину, бо підозрював її у невірності.
Під час замаху він випадково поранив в обличчя поштового сторожа. Постраждалого відвезли до шпиталю, де згодом повністю вилікували. Ревнивий пан Хрущинський потрапив у тюрму, але під час процесу про сепарацію йому дозволили бути присутнім у судовій залі. Він погодився на сепарацію і виплату дружині 1 тис. корон відступного.
Олена БУЧИК
Залишити коментар