Кримінальні історії: підступні “ананаси”

На початку ХХ століття в Галичині ананасами називали не лише солодкі екзотичні фрукти, а й неблагонадійних осіб, шахраїв та пройдисвітів.

Так, у березні 1902 року газета «Кур’єр станиславівський» повідомила, що такий «ананас» влаштувався на роботу до Державної гімназії і навчав дітей письма.

Втім, незабаром з’ясувалося, що кваліфікація педагога доволі слабенька, а крім того, він «використовував своє службове становище в негідний спосіб». Стало також відомо, що він попросив руки однієї пристойної панни і видурив у її батька значну суму коштів «на облаштування сімейного вогнища».

Коли ж батько нареченої прийшов до гімназії, щоб довідатися більше про свого майбутнього зятя, йому повідомили, що «наречений»… уже давно жонатий і мав трьох дітей. Після цього інциденту керівництво гімназії порекомендувало педагогові пошукати собі інше місце роботи.

Станиславів. Поштівка, поч. ХХ ст.

Ще один «ананас» пустив корені у місті в березні 1912 року. Він завітав до помешкання одного поважного містянина – пана Ґросберґа, який жив на вул. Коссаковської (нині вул. Станіславська).

Прибулий був дуже пристойно вбраний і почав розпитувати про одного приятеля Ґросберґа – вчителя релігії. Потім представився лікарем і запропонував оглянути  господаря. Ґросберґ радо погодився, і прибулий запропонував йому зняти одяг, щоб приготуватися до огляду. Коли господар лишився майже голим, «лікар» схопив зі стільця його штани, вийняв з кишені гаманець і кинувся тікати.

Ґросберґ не розгубився і, хоч був майже без одягу, вибіг на вулицю й почав гукати «Тримайте злодія!» Кілька чоловіків пустилися в погоню й віддали хитрого грабіжника в руки поліції.

Підготувала Олена БУЧИК

Залишити коментар

Ваша електронна пошта не буде опублікована.