Бізнес має працювати, щоби втримати на плаву економіку. В Івано-Франківську до цього докладають максимум зусиль. Тут працюють і місцеві товаровиробники, і залучається релокований бізнес. Потрохи підприємці збільшують надходження до міського бюджету. А це так важливо у час, коли важко прораховувати декілька кроків наперед. У громаді створюються комфортні умови для розвитку бізнесу, влада намагається швидко зреагувати на виклики, особливо на порозі складної зими.

Як наповнюється місцева казна? Чи не зупинилося виробництво в Івано-Франківській громаді? Як ведуть бізнес франківські підприємці в умовах воєнного часу? Про це «Західному кур’єру» розповіла директорка Департаменту економічного розвитку, екології та енергозбереження Світлана Криворучко.

– Цей рік, звичайно, розпочався для всіх нас із карантинних заходів. У лютому додалася війна. Спочатку для всіх нас то був просто шок. Ми не знали, що буде і як буде, бо ж воєнний стан за часів незалежності України не вводився ніколи. Це було вперше, атому ми не розуміли ані кого будуть стосуватися обмеження, ні як вони діятимуть. Тим більше, що багато наших підприємств мали зв’язки зі сходом та закордоном. Розуміємо, що частково уся співпраця обмежилася, частково і припинилася. Тому перші дні, та навіть весь перший місяць повномасштабної війни був розхитаний. Дехто дійсно впав у ступор і не знав, що йому робити далі. У нас були такі підприємства, що припинили свою роботу чи частково обмежили. Бо розуміли, що треба щось змінювати. Але я завжди кажу, що в Івано-Франківську 99 відсотків зареєстрованих підприємств – це суб’єкти малого і середнього бізнесу. А це і є позитив у тому плані, що їм найлегше перепрофілюватися, переорієнтуватися. Вони гнучкіші, ніж великі підприємства.

– І все-таки просто зупинити все не можна. Критична інфраструктура працювала постійно, а вже згодом влада закликала потихеньку відновлювати роботу бізнесу у тих регіонах, де не ведуться бойові дії.

– Ми закликали бізнес відновити роботу. А вже у березні-квітні відкрилися магазини, почала працювати сфера послуг. У місті із великих підприємств маємо сферу машинобудування. За січень-травень їхні показники із обсягів реалізації продукції становлять лише 40 відсотків від показників минулого року. 60 відсотків падіння ми маємо в основному через наше підприємство «Електролюкс». Вони запрацювали в квітні, але обсяги значно менші, ніж за аналогічний період минулого року. На ДП ВО «Карпати» також маємо падіння виробництва. Інвестори переживають, як вони будуть отримувати продукцію. Там також зменшилися обсяги замовлень, а одну лінію взагалі перевезли за кордон. За п’ять місяців цього року ми маємо дані про виробництво на рівні минулого року. Але розуміємо, що мав би бути ріст, бо виросли ціни.

– Чи відбилися на економіці громади попередні два роки, які ми прожили в час карантину. Наскільки ковід вплинув на бізнес?

– Звичайно, це відбилося, бо хтось мав плани на розвиток, збільшення виробничих потужностей. Карантин вніс свої корективи. Хоча держава всіляко намагалася підтримати підприємців. Ви знаєте, що були і знижки із оподаткування. Зараз у час воєнного стану також для підприємців ввели пільги для ФОПів. Але хочу сказати, що деякі підприємці вирішили не використовувати ці пільги. Вони працюють і сплачують до бюджету податки у тих розмірах, які були до введення пільг. Вони ставляться до цієї справи відповідально. Тому за це дякую тому бізнесу, який сплачує податки. Ми відчуваємо їхню підтримку не тільки в тому, що вони не зупинили роботу, а в тому, що вони її продовжили, що виплачують зарплату працівникам, а також допомагають хто як може. Хтось привозить гуманітарну допомогу, хтось перераховує кошти, зарплату на користь ЗСУ, надають продукцію, безкоштовне харчування. Такі речі зараз дуже важливі.

– Вистачить містові грошей у таких умовах спрощення податків?

– Ми недоотримуємо. Менше надійшло коштів із акцизного збору, адже було обмеження на продаж алкоголю. Так, зараз розширили часові межі для продажу алкоголю. Але я думаю, що прикарпатці не будуть зловживати і ставитися свідомо до того, що в нас триває війна.

– Чи не відчувалося на підприємствах відтоку кадрів?

– Є така проблема. Частково люди виїхали за кордон, частково на багатьох підприємствах мобілізували працівників. Так, хтось, напевне, не встиг використати можливість для бронювання працівників. А там є свої умови – це має бути об’єкт критичної інфраструктури або ж підприємство має виконувати державне замовлення. Не всі змогли скористатися такою можливістю, тому їхні працівники мобілізовані. Наприклад, на «Куверт Україна» простоює одна лінія, бо працівник, який за це відповідав, пішов захищати Україну. Відповідно, на підприємстві знизили обсяги виробництва, а також втратили частину замовлень зі сходу. Це стосується багатьох підприємств. Зараз вони шукають можливості для реалізації продукції. Багато переорієнтовуються на експорт-імпорт. Ми розуміємо, що війна – це дорого для всіх, а для підприємців найперше. Тому що вони втрачають свої доходи, напрацьовані логістичні ланцюжки. А це відбивається на всьому.

– Якщо говорити про експорт-імпорт, то як ці процеси відбуваються зараз? Чи йде наша продукція за кордон?

– Йде, але не в тих обсягах, в яких це було раніше. Той же «Електролюкс» і «Карпати» знизили об’єми експорту, така ж ситуація і в деревообробній галузі. Так само в харчовій промисловості – завозилося багато сировини з-за кордону. У нас раптово сталося так, що потрібно було терміново шукати нових постачальників, нових покупців. А протягом цих кількох місяців наші підприємства працюють у такому плаваючому режимі.

– Пані Світлано, назвіть основні виклики, які постали перед економікою Івано-Франківська із початком повномасштабного вторгнення.

– Найперший виклик – це порушені логістичні зв’язки. Це найскладніше для всіх. Бо підприємцям терміново доводилося шукати інгредієнти, упаковку, можливості збуту продукції. Другим викликом стали кадри. Ми бачили зачинені магазини, коли мами разом із дітьми виїхали за кордон. І вже не було кому працювати. Також багато людей мобілізовано. Скажімо, на ВО «Карпати» мобілізували понад 120 осіб. До липня підприємства виплачували мобілізованим середню заробітну плату. То уявіть собі, що на «Карпатах» сума таких витрат складала більше 8 мільйонів. Це величезний тягар економічний. Бо ці кошти включаються у витрати, собівартість продукції. Відповідно підприємство несе додаткові збитки. Крім того, маємо нестачу кваліфікованих кадрів. Люди пішли, а тепер на їх зміну треба навчити нових.

– Великий сегмент економіки сьогодні припадає на релокований бізнес. Люди врятували з-під обстрілів, що могли, і привезли сюди. Для економіки нашого краю таке поповнення рядів підприємців добре?

– Для економіки це добре. Але ми стикнулися із тим, що підприємства, котрі переїжджають, вимагають великої площі. Є такі підприємці, котрі хочуть по півтори-дві тисячі квадратних метрів. На жаль, у нас немає таких вільних готових площ, щоби можна було зайти і переселити підприємство. У нас або треба вкладати кошти в ремонт, або ж щось відбудовувати. Дуже важкий цей процес. До нас переїхало 55 підприємств різного спрямування. Це і харчова промисловість, і пошиття взуття, машинобудування, підприємці із надання послуг. Але навіть ті підприємства, котрі переїжджають, стикаються із дефіцитом кадрів. Скажімо, якщо це взуттєве виробництво, то у нас досі не було такого напрямку. Відповідно їм важко знайти у нас таких вузькопрофільних спеціалістів. Частково вони стараються взяти своїх працівників. Знаю, що такі підприємства навіть стараються оплачувати житло для працівників, котрі також переселилися до нас зі сходу. Так, керівники релокованого бізнесу звертаються у центр зайнятості, їм допомагають підібрати працівників, але ця проблема все одно є.

– Для релокованого бізнесу не вистачає виробничих площ. Але наш Хриплинський промвузол міг би прихистити не одне підприємство. Яка ситуація із ділянками в тій зоні?

– «Пресмаш» – велике підприємство, яке перебуває у стадії банкрутства. Треба, щоб держава втрутилася і визначила той весь механізм завершення процедури. Також маємо територію великого Комбінату хлібопродуктів, який не працює вже декілька років. Підприємство виставлене на продаж, покупців нема, механізму прискорення процедури продажу також нема. Є моменти на рівні законодавства, де прописано, що в цьому має брати участь держава.

– То можна сьогодні говорити, що підприємництво Івано-Франківська базується на малому і середньому бізнесі, котрий і тримає всю економіку громади?

– В основному так. За обсягами реалізації Статуправління обстежує понад 400 підприємств основного кола у різних галузях. Але якщо взяти дані про найбільше залучення працівників, то це ФОПи, малі і середні підприємства, навіть є мікропідприємства із кількістю працівників до 10 осіб.

– Чи відбувається зараз в Івано-Франківську залучення переселених осіб до роботи?

– На комунальних підприємствах міста працевлаштувалося небагато таких людей. Знаю, що це десь орієнтовно 20 людей.

– Чи є ще на сьогодні такі підприємці, що бажають переїхати до Івано-Франківська?

– Знаю, що вони постійно мігрують. Є такі, що були розміщені на території індустріального парку «Аркан» і вже переїжджають. Хтось повертається назад, хтось залишає тут свою філію чи один підрозділ. Підприємці підходять до таких питань по-різному.

– А чи  багато є таких, котрі зголосилися залишатися тут. Які виклики можуть виникнути із таким явищем, адже не виключено, що виникне потреба із житлом?

– За останні роки Франківськ багато набудував житла, тому із цим, думаю, проблем не буде. І цінова пропозиція також відіграє свою роль – у нас не київські ціни і не львівські. Думаю, що можна влаштуватися в нашому місті. Зараз ми також намагаємося задіяти гуртожитки училищ для тимчасового проживання переселених осіб.

– Велику частку витрат для Івано-Франківська становить навантаження на місцевий бізнес із запровадженням виплат компенсацій у важкий час. Чи потягне місто такий фінансовий тягар?

– Мусимо потягнути. Основні виплати забезпечує державний бюджет. Але ми з міського бюджету надавали продуктові набори та матеріальну допомогу. Стараємося нікого не забути і нікого не образити.

– Війна внесла свої корективи у розмірене життя Івано-Франківської громади. Щось довелося відміняти, скасовувати, відкладати до кращих часів. Проте в місті не відмовилися від проведення ярмарків, як передсвяткових, так і сезонних. Чи будуть вони восени?

– Ярмарки сільськогосподарської продукції в Івано-Франківську восени обов’язково будуть. Це важливо, щоби люди собі зробили запаси на зиму. Бо бачимо, як у нас щомісяця зростають ціни. І думаю, що це ще не межа. Зараз усі почали думати не далекою перспективою. Ми думаємо тепер не про те, що буде через десять років, а про те, що буде завтра.

– Родзинкою міста став Франківський крафтовий ярмарок. Чи буде він і надалі?

– Цього року було небагато учасників цього ярмарку. Частина учасників виїхала за кордон. Я завжди кажу, що в нас зареєстровано майже 30 тисяч суб’єктів господарювання у місті, але активних, які щось хочуть, можна на пальцях перерахувати. Ми запрошуємо, і локація хороша, та й працюємо другий рік. Але хтось каже, що не має можливості залучити додаткових людей для цього. Попри все, ми будемо продовжувати працювати до осені. Можливо, зараз підключиться більше сільськогосподарської продукції. Знаєте, у нас трохи місто специфічне – на центральному ринку продукти трохи дешевші. Але ж крафтова продукція – це трохи інший вид діяльності. Тут багато вкладено у виробництво, підприємці зареєстровані офіційно, проходять всі перевірки щодо безпеки. Зрештою усі ці моменти в кінцевому результаті закладаються і в ціну товару.

– Чомусь цього року не чути нічого про «Беррі Прикарпаття», яке минуло річ навіть на власному полі проводило спеціальний фестиваль?

– Знаєте чому? Цього року було спекотне літо. А ягода не любить спеки. Я спілкувалася із Богданом Лутчином. Він сказав, що при +35 ягода стерилізується. В нього тільки зараз розпочнеться сезон. Буде і ягода, і перець, і кавуни достигають. Тому все ще буде.

– Навесні в місті засідала Рада підприємців. Говорилося про пріоритетні напрямки малого і середнього підприємництва. То куди рухається бізнес в Івано-Франківську і які ставить перед собою завдання?

– Напрямки намічені ще у стратегії розвитку Івано-Франківська. Найперше пріоритетним напрямком був туризм, а також готельно-ресторанний бізнес. Зрозуміло, що коли в нас будуть туристи, тоді всі будуть заробляти. У машинобудуванні в нас задіяно дуже багато людей. На «Карпатах» працювало майже чотири тисячі людей, зараз менше трьох тисяч. Багато родин потерпають, якщо не працюють такі галузі. Так, хотілося б, щоб відродилася наша лісопереробна галузь. Колись ми славилися виробництвом меблів. Зараз маємо лише збір готових меблів, але немає виробництва повного циклу.

– Цього року міська громада зробила ще один цікавий крок – створили сільськогосподарське підприємство «Франківськ Агро». Чи був це ризик для обласного центру?

– Перші кроки даються нелегко. В нас ще немає техніки, планували взяти її в лізинг. Поки що посіяли сою. Це така культура, яка не вимагає багато догляду. Нам треба вчитися ще у цьому плані. Тому тільки найняли спеціалістів, котрі вивчають ґрунти. Тішить те, що в наших селах розвиваються фермерські підприємства. Частину землі орендують великі агрохолдинги. Ми закликали і мешканців громади максимально засаджувати присадибні та дачні ділянки. Бо не знаємо, яка буде зима.

– До речі, про зиму. Як місто готується до холодної пори року?

– Зими, якщо чесно, ми боїмося. Є завдання уряду знизити споживання енергоносіїв на 10 відсотків для підприємств теплопостачання. Але ми розуміємо, що це стосується як усіх комунальних підприємств, так і всіх мешканців. Тому максимально просимо утеплити помешкання, щоби не було втрат тепла. Бо маємо таку ситуацію, що десь вікна нещільні, десь дах, коридори, сходові. Зима нам принесе додаткові виклики.

– Чи виграють у цьому плані ті люди, котрі вже погодилися від’єднатися від центрального опалення?

– На нараді міський голова запитав: а що буде, якщо, не дай Боже, в нас вийде з ладу якась велика котельня? Звичайно, той, хто має індивідуальне опалення, від цього страждати не буде. Ми розуміємо, що такий сценарій можливий.

– Минулого року в Івано-Франківську запрацювала ініціатива економічного форуму жінок-підприємиць. Обговорювалися питання ролі жінки у розвитку економіки. Наскільки це питання є важливим для Івано-Франківська? Яку нішу посідають саме жінки у бізнесі?

– Якщо взяти 30 тисяч зареєстрованих суб’єктів господарювання, з них 15 тисяч – це ФОПи. 52 відсотки цих ФОПів – це жінки. У нас чоловіки довіряють жінкам вести бізнес. Думаю, що жінки мають перспективи стати лідером, можуть знайти компромісні рішення. І саме це є перевагою жінки-лідера, жінки-підприємиці.

– Нещодавно ви у Департаменті проводили конкурс соціальних стартапів. Чи отримали переможці шанс на втілення своїх ідей?

– Так, конкурс відбувся, але ми не встигли укласти договори і виплатити кошти. Перемогли сім підприємців. Ми маємо надати грантові кошти, просто казначейство не все фінансує. Як тільки це стане можливим, то наші переможці зможуть отримати кошти на реалізацію своїх ідей.

– Ви говорили, що туризм цього року, попри війну, все-таки приніс до місцевого бюджету певну суму надходжень. Які ще галузі додали?

– Додала харчова промисловість. Тому що зараз усі великі супермаркети, які не працювали раніше з місцевими виробниками, почали залучати до співпраці наших місцевих виробників. Усі повернулися до нас. Крім харчової промисловості, наростили прибутки на понад 60 відсотків швейні підприємства. Хочу подякувати їм, бо вони перепрофілювалися і тепер шиють військову форму для армії і всі необхідні речі.

– В Івано-Франківську діє Програма соціально-економічного розвитку. Чи є можливість в умовах війни дотримуватися основних пунктів, котрі прописані у документі?

– Вона охоплює всі галузі життя міста. Ми намагаємося дотримуватися намічених програм. Не можна сказати, що місто не працює, ми працюємо, розвиваємо ідею із запуском нової тролейбусної лінії, проводиться невеликий ремонт доріг. Так, війна внесла трохи корективи, ми не можемо в повному об’ємі використати можливості щодо ремонтів навчальних закладів. Але виділили кошти на укриття. Що можемо, те і робимо. Визначаємо пріоритет і під це виділяємо кошти.

– Чи є прорахунки у деяких питаннях щодо розвитку міста і громади в цілому?

– Ми за цих кілька місяців війни втратили більше, ніж за два роки ковіду. Це реально. Держава буде це відчувати ще довго, і відновлення країни буде тривати не один рік. В Івано-Франківську, звичайно, ми хотіли навести лад у багатьох місцях. Що стосується благоустрою міста, зараз дуже багато не робиться, бо виникли зовсім інші пріоритети. Багато було планів, які ми хотіли зробити, сподіваємося, що все у нас ще буде.

Розмовляв Володимир БОДАК