Олексій Середа — головний сержант, технік однієї з систем навігації 114 бригади тактичної авіації на позивний «ПАНДА». Його основне завдання — забезпечення точного і безпечного функціонування навігаційної системи для бойових вильотів авіації.
Історію захисника розповіли у 114 бригаді, передає Західний кур’єр.
“У середині 2024 року, за плановою ротацією, мене відрядили до Харківського Національного університету Повітряних Сил для виконання бойових завдань у складі зведеного батальйону «Материк». Ми тримали оборону на Вовчанському напрямку, зокрема в населеному пункті Стариця, Харківської області. Я виконував обовʼязки командира відділення. В моєму підпорядкуванні були справжні професіонали, і під час кожного бою ми діяли злагоджено, як єдиний механізм”, — розповідає Олексій.
30 вересня боєць був на бойовому завданні на спостережному пункті у селі Стариця.
“О 08:43 отримали повідомлення, що до нас проривається ворожа штурмова група. Старший на позиції відразу наказав: «Готуватися до бою!». Ми зайняли вогневі точки і були готові до зустрічі з противником. О 14:30 ми почули голоси ворожої піхоти. Після того, як ми побачили противника, відкрили вогонь. Бій був запеклим, але ми мали підтримку ударних безпілотників від сусідніх підрозділів. Ворог був змушений сховатися в підвалі сусіднього будинку. Завдяки підтримці операторів дронів ми дізналися, де саме сховалася ворожа піхота. Тому вирішили підійти до підвалу та закидати його гранатами”, – йдеться в повідомленні.
Після застосування великої кількості гранат українські бійці вирішили запропонувати ворогу здатися.
“Через кілька хвилин 11 ворожих солдатів без зброї вийшли з підвалу і здалися в полон. Ми були в шоці — нас було лише четверо, а їх цілих 11! Це було неймовірно. Але на цьому наші «пригоди» не закінчилися. Коли ми вже конвоювали полонених, на нас напали ворожі дрони. Вони скинули боєприпаси, і я отримав поранення в ліве передпліччя. Але від адреналіну сильного болю я не відчував, тож продовжував зв’язувати полонених. Було боляче, але емоції переважали будь-яку біль”, – розповів захисник.
Воїни дочекалися резервної групи, яка забрала полонених.
“Мене евакуювали з позиції на більш безпечне місце. Ввечері я вже був у військовому госпіталі. Після лікування я повернувся до служби. Я не вважаю себе героєм, — каже Олексій. — Я просто виконую свій обов’язок, як і всі мої побратими. Ми стали на захист своєї країни та захищаємо свої сімʼї, щоб наші діти не знали що таке війна”, – йдеться в інтерв’ю.
Залишити коментар