Як у Станиславові зі шкідливими комахами боролися

Якщо сучасного іванофранківця запитати, які комахи йому докучають найбільше, він, не замислюючись, назве набридливих комарів. А от у Станиславові в давні часи небажана домашня живність була значно різноманітнішою, тому засоби для боротьби зі шкідниками користувалися стабільно високим попитом, а їхній асортимент постійно розширювався.

Надокучливі «гості»

У давні часи, коли хімічних засобів проти комах ще не було, люди закривали ліжка балдахінами, які служили не для краси, а з суто практичною метою – щоб зі стелі не падали блощиці. Ліжка з червоного дерева ввійшли в моду, бо на них були не такі помітні розчавлені комахи. Милися в давні часи вкрай рідко й неохоче. Вважалося, що у воді через шкіру найлегше підхопити інфекцію.

Дами особливо боялися митися й ретельно доглядати за інтимними місцями, бо це начебто призводило до безпліддя. Витончені та трудомісткі зачіски укладалися по кілька годин за допомогою гусячого жиру, і в них нерідко розмножувалася всіляка живність. Волосся не розпускали тижнями, щоб якнайдовше зберегти зачіску, тому модницям доводилося спати на спеціальних підставках. Щоб рятуватися від блох, світські дами носили з собою маленьких собачок. Температура тіла собаки вища від людської, тож блохи перескакували на песика з розкішних суконь, що рідко пралися, з пишних перук і шиньйонів. До речі, саме тому виникла мода всюди тягати за собою мініатюрних улюбленців.

Прорив на ниві особистої гігієни стався в середині XIX століття, коли в медицині з’явилася ідея про взаємозв’язок бактерій з інфекційними захворюваннями. Кількість бактерій на тілі після миття значно зменшувалася. Але навіть наприкінці XIX століття німецькому лікареві, автору книжки «Нове природне лікування» Фрідріху Більцу. доводилося вмовляти читачів, щоб вони не боялися митися: «Є люди, які, правду кажучи, не наважуються купатися в річці або у ванній, бо з самого дитинства ніколи не входили у воду. Страх цей безпідставний. Після п’ятої або шостої ванни до цього можна звикнути».

Для боротьби з комахами одяг обробляли парою і кип’ятили. Використовувався і метод виморожування, коли в сильний мороз житло на певний час залишали без опалення. Існували навіть магічні замовляння, які були покликані захистити від докучливих комах.

Ера побутової хімії

Початок ХХ століття приніс значний прогрес у галузі хімії, і на полицях аптек і крамниць з’явилися численні засоби від шкідників. Але про повну перемогу над ними говорити було рано. «Найбільшою проблемою господинь є блощиці, – читаємо в «Кур’єрі станиславівському» за липень 1907 року. – Вважається навіть, що вивести їх неможливо, бо вони мають пласке тільце, завдяки чому легко проникають у будь-які шпарини і надзвичайно швидко розмножуються».

Про те, що в помешканнях жителів Станиславова було повно небажаної живності, ми дізнаємося також із фейлетону відомого станиславівського журналіста Клеменса Вайтца, який писав свої твори під псевдонімом «Клеве». Ось як журналіст у 1901 році описував травневе переселення мешканців міста з одного помешкання в інше: «Всіма вулицями їдуть вози, навантажені одягом – чоловічим, жіночим і незрозуміло чиїм, а також меблями,  ящиками та іншим майном.

Люди переселяються до іншого помешкання, значно «кращого», бо тут були миші, а там будуть щурі, тут були таргани, а там будуть блощиці, тут дошкуляла сирість, а там уже чекає грибок».

Складною була й ситуація в станиславівській торгівлі та харчовій промисловості, адже в багатьох закладах панувала антисанітарія. В листопаді 1905 року газета «Кур’єр станиславівський» писала, що пекарні міста, за винятком двох-трьох, продавали несмачний хліб, у якому часто можна було знайти комах. Газета також закликала вуличних торговців, які продавали харчові продукти, прикривати свій товар, особливо фрукти, на які охоче сідали мухи, бджоли і оси.

Найбільш проблемним передмістям Станиславова з огляду на шкідливих комах була Пасічна. Справа в тому, що туди звозили нечистоти з усього Станиславова і зливали поблизу від села. З цього приводу мешканці села неодноразово скаржилися у староство, санітарні установи та публікували звернення у пресі.

Від швабів, москалів і блощиць

На зламі ХІХ і ХХ століть у Галичині рудих тарганів називали швабами, а чорних –москалями. Причому ці «неофіційні» назви комах можна було побачити навіть у газетній рекламі засобів для боротьби з домашніми шкідниками. Так, у 1896 році підприємець із Праги пропонував галичанам пастки для комах і щурів: «Автоматичні пастки для щурів, мишей, швабів, москалів та інших шкідливих комах. Не вимагають жодного нагляду і здатні впіймати 20-50 комах протягом однієї ночі. Продано вже чверть мільйона одиниць». Пастка для щурів вартувала 2 злотих ринських, для мишей і комах – 1 злотий 20 центів.

На вулиці Трибунальській продавали засіб від комах Гальперин.

Великим попитом у Станиславові користувався знаменитий віденський інсектицид «Захерлін», який продавали за ціною від 15 до 50 центів за пляшечку. Його пропонували практично в усіх станиславівських аптеках, дроґеріях і крамницях господарчих товарів.

Винахідником цього засобу був Йоганн Захерль, який народився в Мюнхені у 1814 році. Після закінчення навчання він багато мандрував і врешті-решт дістався до Тифлісу на Кавказі, де виявив, що тамтешні жителі використовували проти комах природний інсектицид – порошок з листя рослини, що називалася піретрум. У 1855 році він переїхав до Відня, де заснував свою фабрику.

Засіб від комах «Zacherlin» став одним з найбільш поширених інсектицидів того часу. Він був не лише ефективним, а й безпечним, адже виготовлявся на основі природної сировини. Згодом підприємство почало виробляти ще й засіб проти молі, а його продукція імпортувалася у різні країни світу. У 1880 році Захерль залишив компанію своєму синові, який продовжив справу батька.

У дроґерії Бібринґа на вул. Сапєжинській по 3 центи за штуку продавався американський папір проти мух фірми «TangleFoot», чиї вироби тоді вважалися найбільш якісними та ефективними. В цій дроґерії і у крамниці Адольфа Ґуравського біля колійової дирекції (тепер головний корпус медуніверситету) можна було також придбати засіб «Фуксол», який успішно боровся не лише з комахами, а й з мишами. Великим попитом користувалися смужки паперу, просочені засобом проти молі, які підвішувалися у шафах. Вони вартували 7 центів за штуку.

Латунний фумігатор.

Крім інсектицидів, добре продавалися й пастки для комах, фумігатори та мухобійки. Пастки для комах переважно мали вигляд чаші: комаха-шкідник заповзала по ребристій поверхні всередину, а назовні вже не могла вибратися, тому що всередині пастки були ідеально гладкі стінки. У фумігатор клали різні ароматичні трави, а потім підпалювали їх для відлякування комах.

Засоби власного виробництва

Незважаючи на те, що в крамницях міста продавалися різноманітні імпортні засоби, станиславівські аптекарі та власники крамниць теж не сиділи склавши руки й виготовляли інсектициди власноруч. Ціни на такі засоби були цілком доступними, наприклад, засіб проти молі вартував 30 центів, проти тарганів – 50 центів, проти блощиць і блох – 20-30 центів. Так, Юліан Поляк, власник крамниці побутових товарів, продавав засіб проти молі, який винайшов сам, і назвав його «Антимолін». У його закладі також пропонувалися засоби проти тарганів та інших шкідників.

Крамниця Юліана Поляка.

Крамниця Юліана Поляка активно рекламувалася в пресі з 1905 року, тож, певно, тоді й почала свою роботу. Вона знаходилася на вул. Сапєжинській, 15 (нині вул. Незалежності). Судячи з численних рекламних повідомлень, асортимент крамниці був надзвичайно широким. Зокрема тут пропонували також фарби, лаки, щітки, косметику, парфуми, мило, пляшечки, клейончасті підстилки й соски для немовлят, кімнатні термометри, фототовари, папір і чорнило.

Аптека Аміровича (зліва).

Знамениту аптеку Аміровича на початку ХХ століття орендував фармацевт Герман Рубель, який винайшов свій фірмовий засіб для виведення блощиць та інших шкідливих комах і гордо назвав його на власну честь – «Рублін». Цей засіб продавався у формі рідини чи порошку і допомагав вивести шкідливих комах із ліжок, білизни й одягу. Фірмовий засіб від шкідливих комах пропонувала й аптека «Під зіркою», якою володів фармацевт Ґустав Адам. Він пропонував «чудовий порошок для повного знищення домашніх комах усякого виду», а також засоби для відлякування молі власного виробництва.

Цей фармацевт прибув до Станиславова зі Львова, де аж 35 років займався аптекарською справою і, як повідомлялося, набув там позитивної репутації. В 1901 році він отримав концесію на відкриття чергової аптеки у Львові. Невідомо, чому пан Адам вирішив переїхати до маленького Станиславова, але вже 9 травня 1903 року він заснував тут аптеку, яка стала четвертою в місті. Вона розмістилась у кам’яниці на вул. Заболотівській, 1 (нині вул. Василіянок).

Реклама інсектициду Захерлін.

Пан Вольф Гальперн, який тримав крамницю господарських товарів на вул. Трибунальській, 6 (тепер вул. Шеремети), сам створив порошок для боротьби зі шкідливими комахами і назвав його «Гальперин». Якщо вірити рекламі, цей засіб успішно боровся з тарганами, блощицями та іншими докучливими комахами. Винахідник навіть захистив цей засіб від підробок, нанісши на упаковку захисний знак – коло, всередині якого була зображена корона і літери «W. H. S.».

Олена БУЧИК

Залишити коментар

Ваша електронна пошта не буде опублікована.