На Прикарпатті за 100 днів повномасштабної війни народилось понад дві тисячі нових сімей.

Традиційно навесні-влітку на Прикарпатті починається весільний бум. Карантинні обмеження під час пандемії та військовий стан у країні внесли свої корективи у життя українців. Однак кохання непереможне і всесильне. Про це свідчить велика кількість охочих створити нову сім’ю у найтяжчі часи новітньої історії України. Військові, цивільні, переселенці в’ють родинні гніздечка під час війни з надією на мирне сімейне життя.

У час війни так хочеться… одружитись 

Від початку повномасштабної війни на Прикарпатті одружились понад дві тисячі пар. Найбільше сімей утворилось у Івано-Франківську, Коломиї та Калуші.

«У порівнянні з попередніми роками, навіть якщо не враховувати час пандемії, це майже удвічі більше за відповідний період», – зазначає заступниця начальника центрального відділу ДРАЦС УДР Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Наталія Козубаш.

У період воєнного стану дещо змінено умови реєстрації шлюбу. Щоб допомогти закоханим, уряд спростив укладання шлюбів із військовослужбовцями навіть за їхньої фізичної відсутності в момент реєстрації. Відповідна постанова набула чинності 7 березня 2022 року. Це стосується також поліцейських, рятувальників, медиків та інших категорій, зазначених у постанові.

За законами воєнного часу, акт про укладання шлюбу може скласти безпосередній командир військовослужбовця чи керівник закладу, а сам процес може відбуватися в будь-якому місці, навіть у військовій частині, на блок-пості чи у військовому госпіталі.

У такому випадку документ скріплюють гербовою печаткою відповідного органу чи військового формування. Далі командир надсилає документ до РАЦСу, щоб інформацію внесли до реєстру та зробили актовий запис про шлюб у паперовій формі.

«Якщо хтось із хлопців думав, що участь у бойових діях допоможе відтягнути дату одруження, то ні, не вийде, ми одружуємо у будь-яких умовах», – написав на своїй сторінці у Facebook міністр юстиції Денис Малюська.

Решта громадян можуть укласти шлюб лише у РАЦСі. Для цього потрібно подати відповідну заяву. «Законодавством встановлено місячний термін реєстрації акту цивільного шлюбу від дня подачі заяви. Однак, в умовах воєнного стану, який є особливо небезпечним періодом, коли є загроза для життя і здоров’я громадян, ми маємо право згідно із Сімейним кодексом України скорочувати ці терміни. Сьогодні, зареєструвати шлюб у РАЦСі можна навіть у день подачі заяви, якщо є необхідність. Адже майже всі молоді люди є військовозобов’язаними, в країні триває мобілізація. А створення сім’ї є великою мотивацією для чоловіків і жінок захищати свою країну та свій дім та боротись за перемогу», – говорить Наталія Козубаш.

Без музики, танців та пишних застіль

З 24 лютого станом на 31 травня у відділі ДРАЦС в місті Івано-Франківську зареєстровано 729 шлюбів, з яких 270 – це «Шлюб за добу».

«Традиційно у нас так званий весільний бум починається після Великодніх свят. Але цього року в Івано-Франківську спостерігався значний ажіотаж на одруження ще з перших днів весни. Понад 50% пар – це військові – представники ЗСУ, тероборони, Нацгвардії, добровольці, які відправляються на захист країни. Також багато військових, які вже служать, спеціально повертаються з фронту на день-два, щоб одружитись», – розповідає начальниця відділу ДРАЦС у місті Івано-Франківську Леся Семченко.

За період військового стану у міському ДРАЦС оформили 8 реєстрацій шлюбу без присутності нареченого. «Військові звертаються до свого командира і подають заяву про те, що бажають одружитися. Цей документ надсилають до нашого відділу. Ми оформляємо заяву нареченої і реєструємо шлюб», – додає Леся Романівна.

Наречені можуть бути підключені дистанційно через засоби інтернет-зв’язку і скласти урочисті клятви у Zoom чи Viber.

Водночас наші відважні захисники та захисниці створюють сім’ї не тільки у тилу, а й на передовій. Згідно із постановою Кабміну, командир військової частини, керівник медзакладу, поліції чи ДСНС може сам укласти акт про реєстрацію шлюбу. У ДРАЦС Івано-Франківська вже надійшло 6 таких актів, коли шлюб зареєстрований без присутності обох молодят.

Стосовно самої процедури реєстрації шлюбу, то більшість пар все ж таки хочуть здійснити цю подію урочисто. «Якщо наречений чи наречена або обоє ідуть на фронт, то створення святкової атмосфери, урочистої реєстрації шлюбу  для них мають велике значення і запам’ятаються на все життя», – додає спеціалістка. Щодо весільного вбрання у час війни, то молодята віддають перевагу вишиванкам, вбранню з українською символікою та військовій формі. Хоча є і прихильники традиційних білих суконь та весільних костюмів.

Також у відділі ДРАЦС у місті Івано-Франківську на 80-му дні війни для франківчан та гостей міста відкрилися двері залу урочистих подій.

«Ми дуже чекали цієї події. Урочистості відбувають по суботах – молодята стають на весільний рушничок, можуть бути присутні родичі, свідки і тріо бандуристок. У будні музикантів немає. Якщо враховувати те, що зараз традиційні весілля не роблять, то для молодят дуже приємно є провести урочисту церемонію в оновленому залі ДРАЦС. Жодна війна не зупинить кохання і прагнення людей звити своє родинне гніздечко та жити в родинному затишку», – додає Леся Семченко.

Як говорить весільна фотографиня Ілона Луканюк, у час війни традиційних весіль на Прикарпатті не роблять. «Молодят одружується багато. Весілля зараз – це розпис, вінчання, невеличка фотосесія Love Story та святковий обід у колі рідних. Без музики та танців. Багато моїх клієнтів планували пишні весілля за рік наперед, готувались, замовили зали в ресторанах. Коли почалась війна, все скасували. Кожен розуміє, що це недоречно, коли майже щодня ми хоронимо наших захисників».

Любити в горі і в радості…

Вони тримають один одного за руки і, дивлячись у вічі, промовляють: «Клянуся любити тебе в горі і в радості, в багатстві і в бідності, у болях і в здоров’ї, допоки смерть не розлучить нас…».

Аліна та Артем разом майже два роки, пропозицію руки і серця дівчина почула на свій день народження у січні. Невеличке весілля та подорож за кордон планували на літо. Коли почалася повномасштабна війна, пара з Харківщини переїхали до родичів на Івано-Франківщину. Артем готується служити у лавах Збройних сил України.

«Ми вирішили одружитись, поки є можливість, всі живі та здорові. На жаль, ми не знаємо, що буде дальше. Пішли з нареченим до РАЦСу «на розвідку». Виявилося, що під час воєнного стану заяву розглядають пів години і одразу можуть зареєструвати шлюб. Тому ми, не чекаючи наступного дня, розписалися. На церемонії ми були вдвох», – розповіла Аліна.

Обмінятись обручками молодята не змогли, проте жалю, що церемонія була не такою, як мріяла дівчина, немає ні в неї, ні в її уже законного чоловіка.

«Цінність тепер в іншому: щоб усі були живі та здорові. А гарну сукню я вдягну в день нашої перемоги. Тоді і відсвяткуємо», – ділиться дівчина.

Стали законною сім’ю на Прикарпатті і вимушені переселенці з Чернігова. Реєстрацію шлюбу здійснювали у Калуському міськрайонному відділі ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.

За місяць окупації, проведений у підвалі будинку з дочкою, хворими батьками та домашніми улюбленцями, передумали багато. Не знали, чи буде завтра, чи зможуть все витримати і вижити. Єдине, в чому були переконані, – у своїх почуттях. Вкотре намагалися знайти відповідь на питання, чому за довгі роки спільного і щасливого життя ніяк не змогли дійти до відділу ДРАЦС.

«Спочатку хотіла стати на ноги, збудувати будинок, виростити дочку, а потім хотіла надзвичайно красиве весілля. Тепер єдине, чого я хочу, залишаючи коханого на рідній землі, – бути його дружиною. І обов’язково повернутись додому», – відповідає наречена Ксенія.

На згадку про цей пам’ятний день і місто Калуш працівники відділу ДРАЦС подарували Ксенії невелику іграшку.

«Наречена притиснула її до грудей, як маленька дівчинка, а сльози котилися з великих очей. Їх кохання укріплює силу боротися за свою країну, за можливість повернутися в отчий дім», – зазначають у Калуському відділі ДРАЦС.

Стали офіційною сім’єю на Прикарпатті і пара вимушених переселенців із Донецької області. Андрій зі Святогірська та Вікторія з Костянтинівки зареєстрували шлюб у Галицькому відділі ДРАЦС. Вони разом вже кілька років, але саме зараз вирішили скріпити свої почуття офіційно.

«Створення нової сім’ї – це завжди радість, а в час війни – особливо. Для нас надзвичайно приємно, що ці молоді люди, які знайшли прихисток у Галичі, планують облаштуватися тут назавжди. Вітаємо таке рішення і будемо всіляко підтримувати нових жителів нашої громади», – зазначив голова Галицької громади Олег Кантор.

Замість весільного костюма – військова форма. Наприкінці березня військовий Захар та його кохана Іванна з Городенківщини створили нову військову сім’ю.

«Церемонія була незвичною, адже відбувалася в умовах воєнного стану: декілька родичів, керівництво міської ради та староста старостинського округу, привітали наречених квітами та подарунками», – повідомили у Городенківській міськраді.

Водночас за період повномасштабної війни на Прикарпатті різко зменшилась кількість розлучень. «Якщо укласти шлюб під час воєнного стану можна без присутності одного з наречених, то розлучення у відділі РАЦС відбувається тільки за присутності обох членів подружжя. Хоча в нашій області й у мирний час не було багато розлучень за добровільною згодою. Більшість пар розривають шлюб переважно у судовому порядку. Зважаючи на те, що не всі суди повноцінно працювали, то кількість розлучень невелика. А ще під час війни багато людей переосмислили цінність сім’ї як основи повноцінного суспільства. Саме в сім’ї ми відчуваємо підтримку, захищеність і любов, якої так бракує у тяжкий час війни», – зазначає Наталія Козубаш.

Мар’яна РИНДИЧ