Повномасштабний наступ росії на Україну позначився не лише на ринку праці нашої держави, але й вніс корективи у сферу працевлаштування Польщі, яка традиційно була найпопулярнішою серед українських заробітчан, а зараз стала ще й прихистком для мільйонів наших громадян, яким також потрібно знайти роботу.

У зв’язку з забороною виїзду військовозобов’язаних чоловіків з України під час воєнного стану польські роботодавці відчувають гостру нестачу чоловічої робочої сили. Якщо поглянути на вакансії на різних порталах із пошуку праці, майже 80% пропозицій саме для чоловіків. Новий виклик – це працевлаштувати велику кількість жінок, більшість із яких прибули до Польщі з дітьми. Справжнім спасінням як для польського уряду, так і для українських заробітчан та біженців, є польові роботи, на яких завжди був попит на робочу силу.  

Відпустка на «ягідному морі»

Оскільки візові центри у час воєнного стану не працюють, то зробити візу до Польщі можна тільки через консульства Республіки Польща в Україні. Хто їде із біометричним паспортом, має право 90 днів упродовж 180-денного проміжку часу перебувати у межах шенгенської зони. І вже не потрібно виробляти робочі запрошення.  У час війни польські прикордонники не запитують «ціль візиту».

Квиток на автобус із Івано-Франківська до Варшави коштує 1000 гривень, приватні перевізники беруть з людини 250 злотих або 2000 гривень із умовою доставки до місця призначення.

Найбільш популярним літнім підробітком для прикарпаток був і залишається ягідний сезон у Польщі. Полуниця, малина, смородина, лохина, вишня… Роботи вистачить на ціле літо. Хоча праця на полі – одна з найважчих, проте якщо маєш здоров’я та спритність, можна за відносно невеликий період непогано поповнити сімейний бюджет. До речі, це єдиний сегмент, де заробітчанам безкоштовно надають не тільки житло, а й харчування. Кому яке, це вже як повезе.

Так не перший рік проводить літні канікули у Польщі вчителька Лідія. Цього року педагогиня працює у Плотському повіті на зборі полуниці. Після закінчення сезону трускавок планує переїхати на іншу роботу. Їхня бригада складається з шести жінок із Прикарпаття, які приїхали до Польщі на час  відпусток. Працюють кожен день із 5.00 до 19.00 з півторагодинною перервою на обід. Вихідний тільки тоді, коли падає дощ. Платять цього року у цьому краї так само, як і минулого, – по 2 злотих за луб’янку трускавок. Погодинна праця на полі зросла до 14 злотих. За день вдається назбирати 120-140 кошеликів.

«Загалом я всім задоволена. Пани наші прості та людяні, дають нам продукти та ліки, якщо потрібно. Єдине, що дуже болять ноги і спина. А ще від укусів мошок у мене проявляється сильна алергія», – розповідає українка.

За словами Лідії, ставлення поляків до українців зараз особливе – це співчуття і повага водночас. А росіян ненавидять, матюкають, клянуть, путіна називають психічно хворим садистом. «На польському телебаченні дуже багато інформації про Україну, про ракетні обстріли наших міст, про загибель цивільних, про відвагу наших воїнів. Постійно крутять соціальні ролики на підтримку ЗСУ та біженців з України. Якби не польська мова, то здається, що ти дивишся український марафон новин».

Проводить свою відпустку на «ягідному морі» і держслужбовиця з Івано-Франківська пані Оксана. За її словами, на початку року планувала відпустку провести у Туреччині, та війна перекреслила плани. Зізнається, поїхала на полуницю, щоб «трохи змінити обстановку і розвантажити мозок». Працює жінка неподалік Любліна разом із напарницею. Платять їм по 2,50 злотих за луб’янку. Поселили їх у літній кухні, в якій нещодавно зроблено ремонт та є всі зручності. Також роботодавці дають повністю продукти для приготування їжі, часто кличуть на обід до власного столу.

«Це прості, роботящі люди. Спочатку вони трохи насторожено ставились до нас, але коли побачили, як ми працюємо, значно подобрішали. Хочуть нам догодити. Вони живуть звичайним мирним життям, не дуже переймаються війною в Україні, бо навіть телевізор не мають часу дивитись. Для них головне – щоб трускавка гарно вродила, щоб був збут та ціна не падала. Рольники (польські фермери) взагалі далекі від політики, це люди землі, трудяги. Вони не сидять у ґаджетах та соціальних мережах, особливо, коли наступає ягідний сезон», – розповідає Оксана.

На сусідній ділянці у фермерів дозріває малина. За луб’янку обіцяють платити по 6 злотих. За обривання вишень платитимуть погодинно – по 14 злотих.

«Маю чотири тижні відпустки. Але скільки ще витримаю, не знаю, бо на трускавці дуже тяжко. Кожен день п’ю сильне знеболювальне. Цілий день на спеці колінкувати… Гіркі ці ягідні заробітки», – додає пані Оксана.

Заміни українським робітникам просто немає

На заробітки до Польщі пані Яна їздить вже не перше літо. Працює помічником кухаря у готельному комплексі у Варшаві. Вкінці весни жінка разом зі своєю сестрою знову відправились на «заробітчанські вакації».

«Для мене особисто нічого не змінилось. Винаймаємо квартиру удвох за 1000 злотих у місяць. Така сама ціна була і минулого року. Зарплата цього року трохи збільшилась. Працюємо по 10-12 годин. Що змінилось цьогоріч, це ставлення поляків до українців. Тут скрізь можна отримати допомогу, якщо ти дійсно її потребуєш. З нами працюють дівчата-біженки, які живуть уже третій місяць у приміщенні банку безкоштовно. Також їм дають щоденно безкоштовне харчування».

За словами заробітчанки, гостинність поляків відчули як тільки переїхали кордон.

«На кордоні стоять десятки палаток із волонтерами, які безкоштовно годують всіх. І це не просто бутерброди, а й вареники, картопля з колетами, супи. Також кожному українцю, який в’їхав на територію Польщі, безкоштовно дають сім-картку, на якій є місяць безкоштовного зв’язку. В тому числі і на Україну», – додає пані Яна.

У супермаркетах Варшави обладнали спеціальні соціальні полички, де можна придбати товар на 20-30 злотих. «Сюди входить чималий набір продуктів – борошно, цукор, молоко, олія, макарони, крупа,  чай тощо. Це дуже важливо, адже ціни на продукти харчування тут теж дуже зросли. У порівнянні з минулим роком – майже вдвічі», – розповідає жінка.

Також на вокзалах та автобусних зупинках продовжують діяти пункти надання допомоги українцям, де можна безкоштовно отримати гуманітарну допомогу – продукти харчування, одяг, засоби гігієни тощо. Для цього потрібно заповнити відповідну анкету.

«І все це без ніяких претензій та докорів. Це дуже вражає», – додає жінка.

47-річна пані Ольга працює вже пів життя у Польщі прибиральницею. Війна застала жінку вдома, на Прикарпатті. Зізнається, у перші дні телефон розривався: всі роботодавці дзвонили і кликали її разом із сім’єю до Польщі, пропонували безкоштовне житло та інші блага. Проте дочка з онуками так і не наважилась виїхати на чужину.

За словами заробітчанки, ставлення поляків у перші дні повномасштабної війни було насправді дивовижним . «Вони їхали на кордон власними автомобілями, щоб забрати жінок із дітьми, поселяли у своїх домах, годували, давали одяг… Та, на жаль, не завжди наші люди це оцінювали і навіть почали зловживати доброзичливістю сусідів. Тому зараз трохи обережніше ставляться до приїжджих, важче знайти безкоштовне житло. Також відчувається великий дефіцит вакансій для жінок. Хоча оплати праці ніхто не занижує».

За словами заробітчанки, оплата праці прибиральниці у Варшаві 20-25 злотих за годину. Працюють по 8-10 годин. Проте ця професія підійде тільки тим, хто готовий пов’язати своє життя з чужиною надовго. «Ніяка пані не візьме на прибирання на місяць-два невідомо кого з вулиці. Тільки за рекомендаціями і перевірених людей. Адже тобі часто залишають ключі від дому, в якому ти працюєш. Тому мусить бути довіра», – додає Ольга.

Як зізнається заробітчанка, дехто думає, що «тут медом намазано і гроші падають з неба». А насправді, дуже важко – як фізично, так морально. «Особливо тепер, коли у твоїй країні триває така жорстока війна. Скажу чесно, вдома я легше переносила повітряні тривоги, ніж тут. Тільки бачу, що на Івано-Франківщині оголошено повітряну тривогу, серце стискається, робота до рук не йде. Дзвоню до мами, до дітей… Мої думки завжди там, вдома, де я так і не встигла нормально пожити. Всі молоді роки пройшли на чужині, далеко від рідних. Хотілось заробити грошей, купити нормальне житло, дітям допомогти стати на ноги. Тепер все втратило сенс. Тільки молюсь, щоб всі були живі і наступив мир».

33-річний Василь поїхав у Польщу на роботу на початку лютого із біометричним паспортом. Розповідає, що отримати робочу візу на початку цього року було практично неможливо. Тих, хто здавав документи у січні, ставили на чергу аж на березень.

«Вони (влада. – Ред.) вже тоді знали, що буде війна. Тому й не випускали чоловіків із країни. І візові центри закривали, черги на кілька місяців створювали… А ми найперше мусимо думати про свої сім’ї. Коли вернусь додому, вже не зможу виїхати, тому, ще поки є можливість, працюю. Вдома роботи немає. Та й що буде далі – невідомо», – зазначає чоловік.

За словами Василя, зараз у Польщі просто катастрофічна ситуація з чоловічою робочою силою. На їхній будівельній фірмі, де раніше працювало десятеро українців, зараз працюють четверо. Тому, щоб зберегти хоч цих працівників зі України, роботодавці всіляко догоджають їм. Зарплату підняли з 20 злотих за годину до 25-30 злотих. Шеф навіть запросив їхніх дружин із дітьми до Варшави і надав їм власний особняк для проживання.

«Бо без нас їм буде тяжко. Заміни українським робітникам просто немає. Поляки не будуть так тяжко робити за такі гроші, як ми», – зазначає він.

Було б бажання працювати…

Загалом шанси в українців знайти роботу у Польщі досить високі. Найбільшим попитом користуються посади без кваліфікованих навичок або ж із можливістю швидкого отримання кваліфікацій. Саме такого типу оголошень на порталах із пошуку роботи чимало. Деякі агентства навіть запровадили розділ на своїх сайтах «робота для українців», зокрема і без знання польської мови. В основному на робітничі професії – маляр, слюсар, оператор, працівник на завод. Для жінок пропонують вакансії на виробництво, пакувальника, прибирання або на фермах.

Досить багато пропозицій із догляду за дітьми, літніми людьми та тими, хто потребує допомоги. Оплата праці – від 3500 злотих за місяць. Водії-далекобійники та перевізники можуть розраховувати на велику кількість пропозицій із добрими умовами праці.

Водночас майже всі вакансії для українців на виробництво надаються з безкоштовним проживанням. Зокрема, працівникам на складах чи виробничих цехах пропонують від 15 злотих за годину. За таку ж оплату доступні вакансії пакувальників, сортувальників одягу в інтернет-магазинах чи гуртівнях одягу. Працівник у пекарню – від 3500 злотих за місяць із робочою зміною 10-12 годин. Сортування заморожених ягід – 17 злотих за годину, 12-годинний робочий день. Пакувальник косметики чи на виробництві конвертів – 4200 злотих за місяць.

Також чимало вакансій пропонують у супермаркетах. Так різноробочий у «Biedronka» може розраховувати на зарплату 30 000–45 000 грн за місяць. Працівник складу «Ашан» – 858–1073 $, пакувальник товару – 1000–1200 $.

На шоколадній фабриці пропонують «сидячу роботу» з сортування та пакування шоколадних цукерок з оплатою праці 13-14 злотих за годину. Житло надають за 250 злотих у місяць з особи.

Мар’яна РИНДИЧ