Ейфорія, надія, вдячність… 11 листопада понад сотні херсонців, які тимчасово мешкають на Прикарпатті, зібралися на центральному майдані в Івано-Франківську, щоб поділитися радощами з нагоди визволення Херсона з-під окупації російських загарбників, висловити вдячність воїнам Збройних сил України та подякувати усім прикарпатцям за прихисток, доброту, гостинність та душевну турботу.

Від початку повномасштабної війни Прикарпаття стало другим домом для майже 10 тисяч внутрішньо переміщених осіб із Херсонщини. Як жилось в окупації, які настрої зараз у прикарпатських херсонців, які потреби та сподівання у переселенців з українського Причорномор’я – дізнавався «Західний кур’єр».

З Херсона до Василівки проїхали 32 блокпости

На початку вересня в обласному центрі Прикарпаття відкрився хаб для підтримки переселенців «Я – Херсон», де внутрішньо переміщені особи мають змогу вирішувати соціальні та побутові питання. Центр створений за ініціативи керівника БО «Херсон Нескорений» Володимира Клюцевського, який є його координатором. За понад два місяці роботи тут вже надали допомогу понад трьом тисячам мешканців Херсонщини.

Володимир Клюцевський – харківський чиновник, громадський діяч, кандидат наук із державного управління, понад 23 роки пропрацював у Херсонській обласній державній адміністрації. Пройшов шлях від посади помічника заступника голови ОДА, головного спеціаліста, завсектору, начальника відділу, начальника управління до керівника апарату Харківської ОДА. Останній рік працює заступником генерального директора ТОВ «Механічний завод» у Херсоні.

Майже 150 днів Володимир Клюцевський перебував в окупованому Херсоні. Весь цей час він переховувався від російських окупантів.

«Чому не виїхав раніше? Коли окупанти викрали мого шефа Андрія Путілова, я розумів, що можу стати наступним. Більше того, моя попередня робота пов’язана з державною службою, доступом до таємної документації, організацією тероборони в області. Також я завжди був одним із небагатьох херсонських чиновників, які чітко демонстрували проукраїнську позицію, завжди розмовляв українською мовою. Пройти «фільтрацію» було практично неможливо», – розповідає Володимир Клюцевський.

Андрій Путілов – херсонський політик, ексголова Херсонської ОДА (2014–2015 рр.) та Херсонської обласної ради (2015–2016 рр.), генеральний директор ТОВ «Механічний завод» був викрадений рашистами 9 квітня 2022 року. У полоні пробув понад 70 діб. За сприяння Президента України наприкінці червня його вдалось визволити з ганебного російського ясиру.

«У полоні його жорстоко катували, місяць тримали у ямі без світла, тепла і харчування, вимагали гроші… Згодом Андрієм Путіловим зацікавились московські прокурори і він перейшов з розряду фінансових полонених у політичні. Його вивезли до Севастополя, де проти нього порушили кримінальну справу за те, що за його каденції на посаді голови Херсонської ОДА була побудована дамба на Північнокримському каналі, яка припинила подачу води в Крим», – розповідає Володимир Клюцевський.

Після звільнення з полону Путілова, з’ясувавши, що його теж вже не шукають, на початку липня Володимир Іванович разом із дружиною та племінницею вирішили ризикнути і вирватись із окупації. Разом із ними виїжджав також націоналіст, керманич Народного руху України в Херсонській області, професор Іван Лопушинський. «Якщо потрапимо у полон, то обом буде не так сумно, – думали ми так тоді. – Всю цікаву для рашитів інформацію стерли з телефонів. З Херсона до Василівки, що в Запорізькій області, проїхали 32 блокпости окупантів. Обшуки, перевірка документів, телефонів, ноутбука, допити… Нас врятувало те, що орки настільки безтолкові, що навіть елементарне – пробити прізвище у Інтернеті і то не додумались. На трасі під Василівкою ми простояли майже чотири доби, просуваючись по сто метрів в день – під сорокаградусною спекою, за абсолютної відсутності санітарно-гігієнічних умов. А коли побачили перший синьо-жовтий прапор та військових ЗСУ, то дівчата плакали. Це були неймовірні відчуття», – ділиться спогадами херсонець.

Херсонське «гніздечко» на Прикарпатті 

Перед херсонським ексчиновником був вибір поїхати або до Києва, де вже тоді перебував його директор Андрій Путілов, або до родичів на Волинь, або до Івано-Франківська, куди його запросив прикарпатський екснардеп Юрій Соловей, який і надав у безплатне користування приміщення для Херсонського хабу.

«Відбувши п’ять місяців у окупації без діла, я розумів, що більше не можу просто відсиджуватись. Тому відправився до Івано-Франківська, де ми й організували хаб допомоги переселенцям «Я – Херсон». Тут вдалось налагодити співпрацю з обласною та місцевою владою, прикарпатськими нардепами, благодійними фондами та організаціями», – говорить співрозмовник.

У хабі на волонтерських умовах працюють п’ять дівчат із Херсонщини. Окрім інформаційної та гуманітарної допомоги, для херсонців організовують курси з вивчення та покращення знань із української мови, надають юридичну, психологічну допомогу, організовують вакцинацію від коронавірусу. Також хаб активно співпрацює з Івано-Франківським міським центром зайнятості, спеціалісти якого допомагають переселенцям влаштуватись на роботу або розпочати власну справу на Прикарпатті.

Двічі на тиждень у хабі «Я – Херсон» надає психологічну та неврологічну допомогу переселенцям заслужена лікарка України, завідувачка неврологічного відділення Херсонської міської лікарні Ольга Миронова. Також хаб активно взаємодіє з міжнародними благодійниками та меценатами з сусідніх областей, від яких регулярно отримує гуманітарну допомогу.

Дітки херсонців мають можливість безкоштовно відвідувати культурно-мистецькі заходи, які відбуваються у закладах культури Івано-Франківська. Особливо це актуально у переддень святого Миколая та новорічно-різдвяних свят. «Це не тільки позитивні враження для маленьких херсонців, а й знайомство з культурними та народними традиціями Прикарпаття, це культурно-патріотичне виховання дітей та інформаційна наповненість духом свободи, українськості та європейських цінностей», – говорить керівник Херсонського хабу.

За понад два місяці роботи за допомогою у хаб «Я – Херсон» звернулись по допомогу понад три тисячі переселенців, які тимчасово мешкають на Прикарпатті. За даними ЦНАПів, у області зареєстровано понад 8 тисяч херсонців, але на переконання Володимира Клюцевського їх проживає в області понад 10 тисяч.

Найбільше запитів на продукти, засоби гігієни та теплі ковдри

Ті переселенці, які реєструються у херсонському хабі, проходять анкетування. Згідно з результатами цього опитування, яке пройшли три тисячі осіб, 84 % переселенців – це жінки, і тільки 15% – чоловіки. Найбільша кількість херсонців, а саме 70 %, проживає в обласному центрі та Івано-Франківському районі, 15 % – у Калуському районі, 9 % – у Коломийському, 5 % – у Надвірнянському. І дуже мало у Косівському та Верховинському районах.

65 % херсонських сімей мешкають в орендованому житлі, 23 % проживають у родичів або друзів, ще 26 % – у соціальному та 16 % – у службовому житлі. Також наразі 2 % або 28 херсонців проживають у спеціалізованих місцях для ВПО (закладах освіти, прихистках). Також 75 % переселенців із Херсонщини зазначили, що їхній будинок чи квартира не постраждали від бойових дій, 80 людей повідомили, що їхнє житло постраждало.

62 % опитаних херсонців, які мешкають на Прикарпатті, відповіли, що не потребують працевлаштування. «Тут є кілька категорій. Перша – це люди, які чекають повернення додому і на свою роботу. Друга – ті, які мають заощадження і можуть утримати свою сім’ю. Третя – особи, які продовжують працювати дистанційно або за якими зберігається посадовий оклад (бюджетники). Але 30 % херсонців все-таки шукають можливість працевлаштуватись на Івано-Франківщині. Таких осіб сконтактовують з Івано-Франківським міським центром зайнятості, де є окремий менеджер із роботи з ВПО.

Щодо потреб, то запити переселенців є в елементарних засобах для виживання. Зокрема, 96 % переселенців звертаються саме по допомогу за продуктами харчування. Ще 90 % потребують засобів гігієни, особливо великий попит на підгузки для діток. Половина опитаних херсонців потребують одягу для дорослих, 36 % – одягу для дітей. Також 50 % переселенців просять медикаменти. А ще 72 % херсонців попросили постільну білизну і 66 % – ковдри. «Це якраз те, що є найбільш актуальним із приходом холодів. Зараз 500 людей чекають на ковдри. Йдеться саме про теплі ковдри, а не покривала та пледи, бо не всі розуміють різницю», – наголошує керівник хабу.

За словами Володимира Клюцевського, після відкриття «зелених коридорів» із Херсонщини очікувалось на нову хвилю переселенців. Однак людей виїжджає дуже мало. До слова, у перший тиждень після деокупації Херсона на Прикарпаття не прибуло жодного херсонця. Навпаки, деякі сміливці вже повертаються у рідні домівки, незважаючи на скруту, яка їх там очікує.

«У херсонців настільки піднятий дух, стільки оптимізму, що вони готові жити без вигод цивілізації, терпіти дискомфорт, зате бути вдома, і головне – в українському Херсоні. Зараз у місті перебуває до 30 % мешканців багатоповерхівок, яким і найтяжче в умовах блекауту, трохи більше – мешканців приватного сектору», – говорить херсонець.

У Херсоні ДСНС України облаштувала пункти обігріву, де можна зігрітись, пообідати та випити гарячого чаю. Також працюють волонтери, які організовують польову кухню на вулицях міста. Проблем із харчами та медикаментами у Херсоні нема, зате є велика необхідність у автономних засобах освітлення та обігріву – свічках, ліхтариках, газових плитах, сонячних батареях, генераторах, питній воді та теплих речах.

Освітній процес витримав випробовування окупацією  

Цікавим є той факт, що 50 % херсонців, які тимчасово проживають на Івано-Франківщині, – це люди з вищою освітою, 28 % переселенців мають спеціальну освіту. «Це свідчить про те, що з окупації виїжджають перш за все свідомі люди, еліта, бізнесмени, які хочуть вільно жити, навчатись і працювати», – додає пан Володимир.

Щодо освітнього процесу, то, за словами Володимира Клюцевського, ті дітки, які поживають у селах, навчаються офлайн у місцевих школах. Старшокласники, які проживають в Івано-Франківську, навчаються онлайн із учителями херсонських шкіл. Так, для допомоги у дистанційному навчанні діткам з 20 багатодітних сімей херсонців нещодавно подарували по планшету.

На Прикарпатті благодійну діяльність Володимир Клюцевський поєднує з освітньою. Він викладає у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника та Херсонському державному університеті дисципліни з державного управління. На днях ХДУ, який півроку тому переїхав в Івано-Франківськ, щоб продовжити освітній процес на базі ПНУ, відсвяткував 105 річницю від дня заснування, що якраз співпало з радісною подією – деокупацією Херсона.

Під час окупації Херсона росіяни загарбали і ХДУ, зареєструвавши його як університет РФ. Навіть набрали близько 200 абітурієнтів – мешканців окупованого Криму. За словами Володимира Клюцевського, жоден студент із Херсонщини не вступив у поневолений вуз.  Натомість навіть до евакуйованого на Прикарпаття ХДУ вступили 966 абітурієнтів, що стало приємною неочікуваністю для викладачів та керівництва університету. Серед них – 833 студенти з Херсонської області.

«Це дуже крутий показник. Як правило, ХДУ щороку набирав приблизно 1500 першокурсників. А тут така кількість молодих херсонців у час війни та окупації виявила бажання здобувати освіту у рідному університеті», – зазначає доцент університету. Навчання на разі відбувається онлайн, однак на якість освітнього процесу це зовсім не впливає, запевняє викладач.

В очікуванні повернення додому – в український Херсон

За словами Володимира Клюцевського, Прикарпаття – це неймовірний край: як краєвиди, так і його мешканці. Будучи за освітою екологом, він підкорив усі Кримські гори.

«З 2014 року я був позбавлений можливості подорожувати Кримськими горами. Тому, приїхавши на Прикарпаття, не пропускаю жодної можливості вирушити в гори чи на екскурсію цим мальовничим краєм. Херсонщина – це суцільна рівнина, тому мене надихає диковинна краса гір, пагорбів та схилів Карпат. Косівщина, Верховинщина, Коломийщина, Вигода, Галич, Гута, Манява… Всі ці колоритні місцевості Івано-Франківщини я вже відвідав. Ходив у гори по гриби і здивувався їхнім різноманіттям, адже у лісах Херсонщини ростуть тільки білі гриби», – ділиться враженнями про Прикарпаття херсонець.

«Єдине, що здивувало неприємно, що на Прикарпатті так сильно зросла вартість оренди житла під час воєнного стану, яка часто є непосильною для внутрішньо переміщених осіб. Однак, є багато випадків, коли люди безкоштовно надають свої помешкання для переселенців. І загалом прикарпатці дуже гостинні та доброзичливі. Думаю, цього варто повчитись не тільки херсонцям», – додає співрозмовник.

Після відступу з Херсона російські загарбники зруйнували все, що тільки могли, – телевежу, ТЕЦ, обленерго, всі трансформаторні підстанції, розікрали і вивезли обладнання з Херсонводоканалу. На разі ще кілька тижнів звільнена Херсонщина буде без електро- та водопостачання, тому центральна та місцева влада закликають херсонців не поспішати повертатись додому. Зруйнована інфраструктура та близькість до позицій російських терористів несуть істотну загрозу. У будь-який момент знавіснілі сусіди можуть обстріляти Херсон навіть гарматами, не кажучи вже про ракети. Тим більше, що «привіти» від окупантів вже почали прилітати на звільнену Херсонщину. Що вже й говорити про вибухонебезпечні «гостинці», які залишили по собі «визволителі».

«Як би мене не кортіло, але я не спішу повертатись додому. Незабаром планую відвідати рідне місто, але залишатись там не буду. Щоб не створювати додаткові навантаження на енергетичну інфраструктуру та дати можливість вижити тим, хто там залишився. Тим більше, координуючи хаб «Я – Херсон», є змога надати допомогу херсонцям, які тут мешкають. Також ми вже почали формувати гуманітарну допомогу, яку направляємо у Херсон для мешканців та військових ЗСУ. Плануємо залишатись на Івано-Франківщині принаймні до кінця березня», – говорить координатор хабу.

Для відновлення повноцінного життя у Херсоні потрібно докласти чимало зусиль і коштів. Але це не лякає незламних херсонців. Головне, що вони вдома – в Україні. Деокупація Херсона окрилила людей, додала їм сил та мотивації витримати все. Разом із ними чекаємо звільнення і лівобережжя Херсонщини та всіх окупованих українських земель. І вже наступного літа будемо засмагати на українських морських узбережжях. Смакувати не тільки солодкими херсонськими кавунами, соковитими перцями та томатами, а й мелітопольськими черешнями та ялтинською червоною цибулькою, вирощеними на щедрій українській землі.

Мар’яна СЕРЕДЮК