Як «весільні» дрони змінюють хід війни на Донеччині

За понад рік повномасштабного протистояння російським окупантам «театр бойових дій» на лініях зіткнення еволюціонував. Нинішня війна показала, що успіх оборонних та наступальних операцій залежить не так від кількості живої сили та технічних засобів, як від ефективності їх використання.

Наглядний приклад того, як звичайний «весільний» дрон став на війні не тільки розвідником та корегувальником, а й повноцінним бомбардувальником. Розвідувати, корегувати, вражати на випередження, знищувати ворогів та їхню техніку… БПЛА стали ключовим елементом на полі бою. І скільки б не було снарядів, гаубиць, танків, пального, засобів зв’язку – саме безпілотники зараз визначають динаміку війни.

Один «весільний» рятує життя і здоров’я цілій роті

Вже майже 10 місяців бійці 108 батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» впевнено тримають позиції на Донеччині, знищують живу силу ворога та беруть у полон запроданців «другої армії світу». Завдяки злагодженим діям аеророзвідки, мінометників та піхотинців батальйону на цьому напрямку росіяни зазнають колосальних втрат.

І левова частка успішних воєнних операцій на цьому напрямку – завдяки майстерності вже легендарного 24-річного пілота БПЛА 108 батальйону Андрія з позивним Скіба. Невтомні крила та всевидячі очі батальйону Скіба став для ворогів безжальним фантомом неба. Скільки орків вдалось відправити на той світ за допомогою Мавіка, аеророзвідник вже збився з рахунку. Але зізнається, що за час повномасштабної війни допоміг стати «хорошими» вже майже двом тисячам росіян. За словами бійця, один такий «весільний» легко рятує життя і здоров’я цілій роті наших бійців.

У ЗСУ Андрій служить вже майже п’ять років. Оператором дрона почав працювати у квітні 2019 року і відтоді нещадно «смажить» окупантів та їхню техніку.

Розмовляємо з «палієм орків» у коротенькій перерві між роботою «на нулі». На передовій Андрій знаходиться майже постійно: вісім – десять днів «на нулі» і два – три дні у фронтовому тилу. За словами бійця, остання доба минула доволі спокійно.

«Трохи попрацював вночі – наскидав їм «бімбочок». За три години – два двохсоті, три трьохсоті росіяни. Це середній результат», – зазначає Скіба.

Нещодавно Андрій встановив новий рекорд – за дві ночі «прихорошив» сотню кацапів.

«Це було під час спроби штурму наших позицій. Однієї ночі на нас наступало 160 орків. Снаряди у мінометників швидко закінчувались, то я цілу ніч літав і кидав на них гранати та ВОГи. З дрона вдалось вивести зі строю командирів рот та їхнього замполіта, якого теж відправили на штурм, хоча це не бойова одиниця в підрозділі. За перехопленнями нашої радіорозвідки, в окупантів після цієї невдалої спроби штурму було майже 90 трьохсотих та майже 40 двохсотих, у них почалась паніка, було багато відказників, яких там називають п’ятсотими. Наступ зупинився, а я ще добивав тих, хто сховався у посадці», – розповідає військовослужбовець.

За його словами, він взагалі не уявляє сучасної війни без БПЛА. Необхідність застосування дронів боєць пояснює тим, що зараз війна йде в окопах, із відбиттям штурмів ворога, який використовує «тактику малих груп».

«Мавік зараз для нас – все. Це, по-перше, очі для всього батальйону та піхоти. По-друге, його можна застосовувати як вогневий засіб. Були такі моменти, коли снарядів майже не залишилось, і ми ворожі штурми відбивали гранатами з «пташки», – розповідає він.

Побратими Андрія одноголосно твердять, що майстерніше за нього потрапити у ціль поки не може ніхто. Водночас, за  словами аеророзвідника, секрету такої влучності у нього немає. «Найперше – це мотивація і розуміння того, що від тебе залежить життя побратимів. Добре знання місцевості, вміння керувати дроном за поганої погоди та рятувати свою електронну «пташку». Я часто виню себе, коли мої хлопці отримують поранення або гинуть на полі бою. Тому намагаюсь робити свою роботу максимально якісно. А всі технічні навички приходять із практикою», – ділиться захисник.

Водночас Андрій зазначає, що як і все інше на війні, дрони – це розхідний матеріал. На практиці це означає, що там, де немає дронів, розхідним матеріалом стають люди.

«До прикладу, за попередні три тижні у мене не впало жодної «пташки». А ось за останні два дні ми втратили шість Мавіків. Це приблизно пів мільйона гривень. Хоча я літав на висоті 400 метрів, вони все одно мене збивали. Від цього ніхто не застрахований. Найбільше втрачаються дрони під час скидів ВОГів та гранат. Адже потрібно опуститись нижче, інколи до ста метрів, щоб прицільно влучити. На такій висоті збити дрон легше. Скільки я втратив дронів, точно сказати не можу. У грошовому вимірі це приблизно 20 мільйонів гривень. Звучить страшно, але такі реалії війни», – говорить аеророзвідник.

Коли «небо наше», можна й перекурити

На деяких відтинках битись «едельвейсам» доводиться на доволі мізерних дистанціях. Зараз наші передові позиції – це 60–70 метрів до ворожих. Фраза «кулі свистять над головами» тує є реальністю. За словами аеророзвідника, бувають ситуації, коли ти розумієш, що це твій останній виліт, що тебе точно зіб’ють. Але все одно летиш із гранатою, аби зупинити ворога на підступі та врятувати життя побратимів.

І додає, що кількість вильотів на добу залежить від інтенсивності бойових дій: «Бувають тихі дні, коли тільки у розвідку літаю. Під час штурму наших позицій, коли орки лізуть, як зомбі, доводиться працювати й по три доби безперервно, без сну, зупиняючись тільки на перезарядку».

Крім того, бувають моменти, коли потрібно швидко закрити небо, бо вилетіли ворожі БПЛА.

«Коли я кажу «небо наше», хлопці можуть спокійно перекурити. Був момент, коли орки підлізли до наших позицій на відстані 20 метрів, хлопці просто не могли голови підняти, то я корегував навіть стрільбу автоматів. Під час бою над лінією зіткнення можуть літати цілі рої дронів, тому важливо знати, хто в повітрі. Фраза «небо наше» важлива ще й тому, щоб хлопці самі ж не збили свій дрон», – розповідає Скіба.

Дрони, які зараз використовуються на вогневому рубежі, – це в основному квадрокоптери китайської фірми DJI, в тому числі і з боку РФ. Переважно безпілотниками українських захисників забезпечують волонтери. Долучаються до зборів і самі воїни. Так, виклавши у мережі відео своєї роботи, Андрію вдалось за півтора дня назбирати кошти на дві «пташки».

Скіба також розповідає історію, коли з придбанням квадрокоптерів їм допомогли орки.

«Під час однієї з наступальних операцій наші хлопці «віджали» дві позиції і взяли в полон 11 орків. У кожного з них було по 170 тисяч рублів при собі. Разом вийшло майже два мільйони рублів. Ми знайшли, де їх обміняти, і закупили сім Мавіків за ці кошти. Так кацапи задонатили на нашу перемогу», –  сміється боєць.

За словами аеророзвідника, недооцінювати ворогів не варто. БПЛА у них не бракує, зокрема з тепловізорами.

«Останній місяць на нашому напрямку у противника з’явились три професійні оператори БПЛА, які працюють дуже вправно. У нас навіть був двобій дронів – я знайшов їхню точку злету, а вони мою. І ми скидали один на одного гранати і ВОГи. Найбільш інтенсивно російські дрони працюють вночі, адже тоді їх важче збити, і їм легше розгледіти нас за допомогою тепловізорів», – зазначає Скіба.

Попри те, що втрати ворогів у рази більші, за останній місяць від ворожих «пташок» постраждало чимало й українських захисників. І в основному це відбувається вночі. Бійці навіть почали практикувати збивати ворожі БПЛА мисливськими карабінами, адже дробом легше попасти у рухому ціль, ніж із автомата.

Чим більше квадрокоптерів застосовувати під час оборонних та наступальних операцій, тим краще. Але, за словами Андрія, наразі відчувається брак професійних операторів БПЛА, які можуть вдало здійснювати аеророзвідку на передовій:

«У нашому батальйоні я один працюю з Мавіками. Є ще аеророзвідники, які працюють з Матріксами, але це трохи інше. Був помічник Ігор, але зараз він знаходиться на лікуванні після поранення з того ж таки ворожого дрона».

Поки не повернусь у стрій, «тримаю позиції» у тилу

Командир відділення 108 ОГШБ Ігор Вірстюк із Прикарпаття, який у перший день повномасштабної війни пішов добровольцем на фронт, є не тільки правою рукою Скіби, а, за словами побратимів, «універсальним солдатом». Окрім прямих посадових обов’язків, розвідки на БПЛА, солдат здійснює евакуацію поранених та загиблих бійців із передової.

«На фронті завжди є робота. Окрім боїв, потрібно облаштовувати позиції, ремонтувати техніку, співпрацювати з волонтерами, а то й дров наколоти чи води навозити. На передовій я почуваюсь навіть краще, як вдома. Там всі свої, справжні, без фальші. Зараз мені навіть тяжко заснути, все перед очима наш бліндаж, де все зроблено з любов’ю своїми руками», – ділиться воїн.

Спілкуємось із Ігорем у одному з медичних закладів Івано-Франківщини. Уже місяць боєць перебуває на лікуванні. Наприкінці лютого, під час евакуації поранених побратимів, вони потрапили під обстріл із ворожого дрона і воїн отримав осколкове порання у ногу.

«Тієї ночі я евакуював вісім поранених побратимів. І вже коли вивозив останніх, по нас влупили. Осколок від гранати влучив мені у ногу, а пораненому, якого я перевозив, – у руку. Від вибуху у квадроциклі лопнули чотири шини. Три кілометри проїхав із розтрощеною ногою на спущених колесах, але таки дістався до наших. Добре, що двигун у квадрику не зупинився, а то вони добили б нас там», – розповідає Ігор.

Захисник зізнається, що за понад рік участі в активних боях відчував втому і хотів додому. Але не за таких обставин. Вибухівка добряче розтрощила кістку, рана заживає повільно. Те, що він прив’язаний до лікарняного ліжка і не може бути поряд із побратимами, його дратує.

«Інколи сам себе питаю, як можна сумувати за вибухами, за болотом по коліна та спанням сидячи де попало. Тут мене всі намагаються відгодувати, підтримати, але це тільки пригнічує. Поки там тривають тяжкі бої, тяжко відлежуватись. Тільки підлатають мою «лапку», зразу повертаюсь на фронт», – говорить він.

А поки, не маючи можливості бути у строю, боєць максимально зосередився на підтримці своїх побратимів – допомагає як власними коштами, так і зі зборами грошей на дрони, закупівлею деталей та ремонтом автомобілів для батальйону, організовує відправки допомоги на фронт. Поки спілкуюсь із Ігорем, телефон його не замовкає. Увечері відправляється на передову відремонтована його друзями автівка, потрібно ще доукомплектувати її гостинцями для хлопців. Хліб печеться, вареники ліпляться, продукти та необхідні речі зносяться… Ігор із лікарняного ліжка керує процесом.

«Так, доводиться «жебракувати», але я не соромлюсь. Дзвоню, куди можу, залучаю старих добрих друзів, які мають фінансову можливість допомогти, і результат є. Відколи я тут, нам вдалось придбати два звичайні Мавіки і одну «пташку» з теплом», – розповідає він.

За словами Ігоря, більшість друзів, до яких він звертається, не відмовляють у допомозі ЗСУ.

«За свій батальйон я спокійний, – сміється воїн. – Не всі можуть іти воювати. Зате працювати на перемогу зобов’язані всі – кожен по своїй можливості», – говорить воїн.

ІТ надає крила ЗСУ   

Так, уже «штатним волонтером» 108 батальйону став односельчанин Ігоря – айтівець Богдан Попойлик. Бодя працює за кордоном веброзробником у ІТ компанії, що займається розробкою проєктів для кіберспорту.

З перших днів повномасштабної війни айтівець допомагає ЗСУ. Спочатку просто донатив на закупівлю речей та транспорту у різні фонди. І досі віддає певну частину свого доходу у фонд, який створила їхня компанія у перші дні війни. Також тривалий час працював у так званій ІТ-армії, де допомагав «атакувати» та виводити з ладу різні російські ресурси. Повноцінну волонтерську діяльність Богдан розпочав у вересні 2022 року.

«Я намагався зібрати серед одногрупників на доволі великий список речей для свого університетського друга і помітив що оптичний приціл, який був у тому списку, в Польщі коштує суттєво дешевше (21300 грн), ніж мені пропонували в Україні (29600 грн). Почав перевіряти ціни на інші речі і виявилось, що вони дуже відрізняються. Навіть тактичні шкарпетки від відомого українського виробника тактичного спорядження виявились приблизно на 30% дешевші у Польщі! Відтоді я почав займатись закупівлями самостійно і майже кожних вихідних передаю речі для ЗСУ через мого друга перевізника», – розповідає Богдан.

Дрібніші потреби айтівець із Прикарпаття закриває самостійно, на більші збирає серед друзів та колег по роботі. Також часто просить кошти з фонду на різні потреби ЗСУ.

На дрони Богдан почав збирати вже публічно, в соцмережах, бо вони потрібні постійно і їх вартість значно вища. За пів року йому вдалось придбати для воїнів 108 ОГШБ вже 14 дронів. У грошовому вимірі це понад 1,2 мільйона гривень. Зокрема: 10 простих Mavic 3, один Mavic 3 Fly More Combo, один Mavic 2 Enterprise Advanced із тепловізором, два Mavic 3T із тепловізором.

Варто додати, хоча суми й чималі, Богданові вдається закривати збори досить швидко, в чому чимала заслуга колег із ІТ-індустрії.  На запитання, у чому ж секрет успіху, волонтер відповідає:

«Секрет у тих неймовірних українцях, зокрема з усього світу, які нічого не шкодують для перемоги! Для того, щоб збір був максимально прозорим, я збираю кошти лише в так звану «Монобанку», тому я дуже часто не бачу прізвищ людей, які задонатили, наприклад, з картки Приватбанку або через моно, але анонімно. Але я точно знаю, що донатять всі, навіть родичі полеглих воїнів, пенсіонери, діти. Саме завдяки такій згуртованості українці – непереможна нація!» – наголошує волонтер.

Найкоротшими у нього були три збори, які не встигли навіть розпочатись. «Зі мною зв’язувались люди, кожен із яких хотів задонатити на цілий дрон, ще й з великим надлишком, який я потім перекидав у банку. Причому, попередній такий донат зовсім нещодавно прийшов на цілий Mavic 3T із тепловізором, та ще й з величезним запасом», – розповідає айтівець.

За словами волонтера, збір коштів для придбання потрібної моделі дрона є найпростішим етапом у його придбанні. Найбільше часу і сил забирає пошук потрібної моделі та доставка в Україну, зокрема пропуск через кордон.

«Спочатку було найважче знайти дрон із потрібною прошивкою. Уточнити наперед у продавця, з якою прошивкою приїде дрон, було неможливо. Ми з братом навчились приблизно прогнозувати за певним набором ознак, які все одно не гарантували результату. Одного разу ми знайшли дрон із потрібною прошивкою, а грошей не вистачало, і мені довелось зичити всю суму, а вже потім збирати», – розповідає він.

Згодом, коли військові вже навчились працювати з усіма прошивками, з’явилась проблема з наявністю дронів у принципі.

«Звичайний Мавік зараз дуже складно знайти. За чутками, його зняли з виробництва і тепер будуть випускати версію classic, яка не має такого зуму, як у старого Мавіка, тому мало для чого годиться», – говорить Богдан.

За словами волонтера, купувати Мавіки за кордоном набагато дешевше, ніж замовляти в Україні: «Наприклад, дрон із тепловізором Mavic 3T в Україні, в авторизованого дилера зараз коштує 269 999 грн вже зі знижкою. Нещодавно я придбав такий дрон у польському магазині за 179730 грн. Різниця величезна – приблизно 90 тис. грн».

На простих Мавіках ця різниця є меншою, але не менш вагомою. До прикладу, якщо звичайний Mavic 3 в Україні зараз коштує 96 999 грн (раніше приблизно 93–94 тис. грн), то Богданові вдавалось купувати такий за 72–75 тис. грн у Нідерландах.

«Зараз через Укрспецімпорт можна придбати такий за 67 650 грн, тільки тепер ці дрони відсутні на складах у постачальників по всій Європі», – додає волонтер.

Найліпша допомога – не перешкоджати допомагати іншим

За понад рік повномасштабної війни в Україні дещо спростилась політика щодо імпорту Мавіків: скасували необхідність для волонтерів гарантійного листа від військової частини, відмінили визнання Мавіка товаром подвійного призначення, мито та ПДВ. За словами Богдана Попойлика, це дещо спростило процес ввезення простих Мавіків.

«Шкода тільки, що ніхто досі не несе відповідальності за те, що це сталось аж через рік війни. На жаль, неможливо підрахувати скільки героїв ми втратили через це, а скільки покалічили», – говорить волонтер.

На запитання, що ще варто змінити у підході держави до забезпечення війська засобами аеророзвідки, Богдан відповідає:

«Для початку було б непогано перестати перешкоджати. Наприклад, щоб фізособа могла хоча б одноразово, але збільшити ліміт на оплату за кордоном у місяць (не кредитний ліміт) на купівлі для ЗСУ, бо існуючого ліміту 100 000 грн/міс від НБУ не вистачає на закупівлю таких товарів як дрони. Я декілька разів пробував підняти цей ліміт через службу підтримки Монобанку, але кожного разу мені відмовляли, так і не пояснивши причину, хоч я надав всі потрібні документи, конкретну суму покупки та посилання на магазин, де збираюсь придбати дрон. Також хотілось би, щоб розблокували можливість робити SWIFT платежі на купівлі для ЗСУ. Звісно, хотілось би, щоб держава хоч якось сприяла виробництву БПЛА в Україні та імпорту запчастин до них. Це надзвичайно важливо», – наголошує Богдан Попойлик.

Додамо, що 24 березня Кабмін ухвалив постанову № 256 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо проведення оборонних закупівель безпілотних систем вітчизняного виробництва». Документ має спростити бюрократичні процедури для вітчизняних виробників БПЛА для налагодження масового виробництва.

Українські оборонці визнають, що ефективніше та безпечніше було б бити по орках із великої дистанції важким артилерійським калібром, але нині кожен артилерійський снаряд, у буквальному розумінні слова, на вагу золота. Тому в очікуванні переконливої кількості боєкомплектів тримати фронт доводиться «весільними» Мавіками та незгасною колективною стійкістю.

Мар’яна РИНДИЧ