Про антикварню «Шпиндель» в Івано-Франківську знає чимало людей, але навідуватись сюди не всі наважуються. Чомусь склалося таке враження, що це статусний заклад, куди не можна так просто завітати, адже тут часто «зависають» знаменитості. Та все ж нам вдалося дізнатися, що насправді цей заклад громадського харчування аж ніяк не позиціонує себе як ресторан високої кухні із вишуканим інтер’єром та для екстравагантних заходів чи подій. Сюди приходять пообідати, попити чаю, насолодитися унікальним інтер’єром.  А ще недавно саме у приміщенні «Шпинделя» облаштували пункт незламності.

У світ антикваріату нас веде власниця та засновниця закладу пані Ольга Зінько. Це саме з легкої руки подружжя Зіньків і постав такий заклад в Івано-Франківську у 2015 році. Кажуть, відкривати було страшно, бо це була нова сфера діяльності для обидвох, проте з самого початку виробили для себе концепцію закладу і дотримуються її дотепер.

Галерея знаменитостей у антикварні «Шпиндель» нараховує десятки гостей різного штибу. В основному це зірки шоу-бізнесу, артисти театру і кіно, політики. Але тут раді будь-якому відвідувачу, бо переконані, що кожен гість є найціннішим.

У час війни заклад має можливість працювати завдяки військовим. Тут не перестають допомагати нашим Збройним силам, адже частину від зароблених коштів передають для потреб армії.

У листопаді минулого року, коли назріла потреба, власники антикварні вирішили допомогти франківцям пережити нелегкі часи. Тому саме у приміщенні «Шпинделя» запрацював пункт незламності. Тут відвідувачам давали можливість зарядити свої телефони, скористатись інтернетом, набрати гарячої води і зігрітися і навіть пригощали гарячим чаєм.

У перший тиждень після повномасштабного вторгнення, як і більшість закладів громадського харчування, «Шпиндель» призупинив прийом гостей. Хоча страви готували для захисників. І навіть сьому річницю з нагоди відкриття закладу не святкували. Бо в тісному колі працівників були зайняті готуванням провізії для тих, хто оберігає наш спокій.

Але з 8 березня вирішили, що треба продовжувати працювати, навіть попри те, що війна не припиняється. Тому в робочий час із 11 до 20 години заклад працює не тільки як ресторан, але й у разі потреби почав виконувати функції укриття. Вдале розташування у підвальному приміщенні дозволяє працювати навіть у час повітряної тривоги. А соціально відповідальний бізнес – це запорука вдалого ведення справ, переконані його власники. Тому й активно допомагають нашим військовим у час війни.

Вже із самого входу видно, що цей ресторан іде в ногу із часом і дерусифікував частину зовнішнього декору. «Антикварні таблички – одна із колекцій, які прикрашають інтер’єр нашого закладу. Історія їх досить різна, і частина з них була випущена за часів СРСР, а інформація вказана російською мовою. У цей нелегкий для країни час ми не можемо собі дозволити популяризувати мову окупанта, і тому всі російськомовні таблички в нашому закладі були дерусифіковані», – пояснюють власники антикварні.

Кожен куточок цього невеликого ресторану – це атмосфера, яка дивує, зачаровує, надихає. В антикварні усе настільки продумано до дрібних деталей, що навіть важко сказати, що цей заклад перенасичений експонатами. Вони усі доповнюють один одного і створюють особливий ансамбль. Це місце, куди хочеться приходити і насолоджуватись естетикою, вмінням втілити мрію у реальність. А ще тут можна загубитися у величезній кількості експонатів та різних колекцій.

Якщо ви чули про антикварню «Шпиндель», але ще жодного разу тут не були, то не варто зволікати. Це місце цікаве тим, що тут у ролі офіціанта до вас підійде сама господиня закладу, котра легко і ненав’язливо поведе вас у світ експонатів свого ресторану.

«Ми займаємося колекціонуванням 20 років. За увесь цей час, повірте, можна щось та й зібрати. Ми починали з маленького годинника. Але щоразу щось докуповували і так поповнювали колекцію антикварних речей. Ми щось купували, перепродували, їздили на антикварні ринки», – розповідає господиня ресторану.

Михайло Зінько, напевно, єдиний в Україні ентузіаст своєї справи, котрий купує старі касові апарати, ремонтує їх та приводить до ладу. Пані Ольга запевняє, що в Україні є ще люди, які купують касові апарати. Але найбільше у цьому закладі годинників. Якщо ви наважитесь порахувати, то можете збитись із рахунку, задивляючись на кожен окремий виріб. Усього їх тут є аж 62.

Нема такого годинника, якого не можна полагодити, переконані власники антикварні. Саме тому всі хронометри, котрі є в інтер’єрі закладу, в робочому стані. «Ми не заводимо всі годинники, бо коли вони всі почнуть бамкати, це буде трошки дискомфорт. А ми все-таки заклад харчування, – пояснює Ольга Зінько, чому не всі годинники працюють. – Коли ми відкривали свій заклад, нас це тішило. Нас це тішить і зараз. Бо до нас приходить багато людей, молоді. І це насправді дуже добре, бо ще на початках нам дорікали, що то буде заклад для людей «золотого віку», яким буде цікавий саме такий інтер’єр».

У «Шпинделі» зважають і на соціальний прошарок людей, котрі його відвідують.

«Часто мені говорять, що до мого дорогого інтер’єру в мене досить помірні ціни. Це правда. Я хочу, аби кожна людина, не дивлячись на її соціальний статус, могла зайти в антикварню. Щоби вона побачила це, побула в цьому місці. Ми не гонимося за нічим. Зараз у час війни не йде мова про заробляння грошей, а тримання на плаву, допомогу ЗСУ. Сьогодні маємо таку ситуацію, тому й так живемо», – каже жінка.

Але, за словами пані Ольги, буває по-різному. Тому й доводиться реагувати на виклики часу. І навіть у такому закладі громадського харчування відзначають, що є дні, коли повно відвідувачів, а є й такі, коли тишина.

«Я теж звичайна людина, але не ходжу кожен день по закладах харчування. Це недешево. Але ми стараємося зараз не піднімати ціни, триматися на тому плаву, що було. Хочу сказати, що трошки спростили меню, тому що в нас зараз багато гостей, які переїхали в наше місто. Вони хочуть наших локальних продуктів. Тому в меню є бограч, книдлі. Ми, на жаль, забрали з меню  деруни, бо антикваріат дуже сильно вбирає запах від смаженої страви», – зауважує власниця антикварні.

Особливість цього закладу громадського харчування ще й у тому, що тут в одному залі може сидіти професор, а в іншому – його студент. Зважаючи на концепцію закладу, тут прагнуть, аби кожен гість мав можливість навідатися сюди і відчути ту атмосферу, в котру його власники вклали свої мрії, захоплення та з любов’ю підтримують свій бізнес.

«Ми стали родзинкою Івано-Франківська і дуже раді всім, хто до нас приходить. Зустрічати гостей та обслуговувати їх – у цьому й була наша концепція закладу. З самого початку ми хотіли показати отакий сімейний підхід до справи. Ми з чоловіком завжди  на місці, самі на закупівлях. Я вважаю, що людина не має цуратися ніякої роботи. Навіть те, що я вас обслуговую як офіціантка, я цим живу. Для мене цей заклад – це не просто робота, то мій другий дім, моя справа життя. І я насправді від цього отримую неабияке задоволення», – ділиться пані Ольга.

Гордістю закладу є хороші відгуки про нього. Так, тут пишаються тим, що «Шпиндель» входить у рейтинг 10 відсотків найкращих ресторанів світу. «А чому би не похвалитися цим, адже ми з командою доклали максимум зусиль, щоби люди відчули наше добро, нашу душу, наше ставлення до справи. Люди бачать, де ти справжній, а де сфальшивив, – каже жінка. – Я знаю своїх гостей у лице. А тому це для мене не бізнес, а улюблена справа, якою я живу і до якої в мене горять очі. А поки в мне будуть горіти очі, я буду цим займатися. Хочу також подякувати команді, яка йде зі мною. Бо, знаєте, один у полі не воїн, а ці люди роблять лице закладу».

Найкращою рекламою свого закладу у «Шпинделі» вважають «сарафанне радіо». Жодні блогери, глянцеві журнали чи навіть інстаграм не зроблять того, що можуть передати емоції тих, хто хоча б раз побував у цьому закладі.

«Коко Шанель казала, що в нас ніколи не буде другого шансу справити перше враження. Ми вчимося. Ми не одягли корону і не кажемо, що ми такі круті і класні. Так, у нас також бувають різні ситуації, проблеми і недоліки. Але ми вчимося», – наголошує рестораторка.

Мріє пані Ольга про більше приміщення для свого закладу. Каже, що місця не дуже багато для втілення тих ідей, котрі зараз були б дуже на часі. А є мрія проводити у «Шпинделі» семінари, зустрічі, проте місця не дуже багато. Для того, щоби зрозуміти, наскільки тут може бути тісно, пані Ольга зауважує, що під час недільної екскурсії, котру тут проводили всередині травня, прийшло 70 людей. А приміщення закладу має всього 100 квадратних метрів і розраховане максимум на 52 відвідувачів.

Як тільки заклад відчинив свої двері, то відвідувачів гостили антикварними стравами зі старих антикварних книжок. Але з часом власники зрозуміли, що це не заходить гостям, тому перейшли на європейську кухню і не позиціонують себе як заклад харчування з українською кухнею.

«Улюблений мамин вазон» в оригінальній подачі у вигляді розбитого кімнатного вазона чи особлива подача м’ясної страви «Шпинделева вежа», яка є гордістю закладу, справляють свій незабутній ефект. У «Шпинделі» зізнаються, що вже би хотіли змінити десерт, проте відвідувачі полюбляють ласувати саме тим коронним десертом, котрий у меню вже понад вісім років.

«Від жодного гостя, від жодної зірочки у плані меню не було особливих побажань. Те, що було у меню, вони їли як звичайні люди. Звичайні франківці думають, що коли до нас приходять зірки, то значить, що у нас дуже дорого і завжди забито. Не завжди так буває. А зірки – теж люди, – зауважує Ольга Зінько. – Повірте, ніхто із знаменитостей не хотів кальмарів чи молюсків. У нас, наприклад, була Катерина Кухар, яка попросила квашеної капусти і картоплі. Андрій Макаревич їв нашу камбалу. Звичайно, ми переживали, чи сподобається йому наша страва. Але наші побоювання були марними, гостя ми задовольнили».

Телевізійні шоу не дивина для власників «Шпинделя». Адже ще на початку свої діяльності потрапили в одну телепрограму. Тут із задоволенням розповідають про відвідини Ольги Фреймут, щоправда не із ревізією.

«У нас була Ольга Фреймут. Але то не була перевірка. Якщо чесно, то я за «Ревізор». У закладі харчування має бути чистота і порядок. Я сама підписую угоди із санепідемслужбою, котра приходить мене перевіряти. Я переконана, що такі шоу, які перевіряють заклади харчування, повинні бути. Не знаю, може, накличу на себе когось. Але має бути якийсь страх і відповідальність, я так думаю», – зізнається власниця «Шпинделя».

В одному із залів чільне місце займає діарама Івано-Франківська із виглядом давньої площі Міцкевича. А також тут можна побачити особливий експонат –  перший годинник, який власники «Шпинделя» придбали на блошиному ринку у неробочому стані. Проте годинникар із майстерні на площі Міцкевича допоміг вдихнути у хронометр нове життя.

У ресторані все просякнуте духом антикваріату. 62 годинники, 17 барометрів, антикварні шафи, сторічна барна стійка та ще чимало антикварних речей, кожна з яких має свою історію, та про які власники закладу можуть говорити годинами, бо вони цим живуть. Своєю гордістю пані Ольга називає касовий апарат 1895 року, англійський годинник 1896 року, який стоїть біля барної стійки, кавову машину 1975 року, «Однорукого бандита» і, звичайно, музичний центр на вінілах.

Особливістю цього закладу є те, що тут можна послухати музику з вінілових платівок. А любителям поностальгувати запропонують філіжанку запашної кави, завареної у найстарішій кавоварці міста.

Володимир БОДАК