Геннадій ПОНОМАРЕНКО: «Якщо зроблений нами бліндаж врятує хоча б одного захисника, то вся наша праця не була даремною»
Комунальники Івано-Франківська повернулися з чергової ротації на Схід, де виконували вкрай потрібну фронту справу – будівництво фортифікацій. Серед них заступник директора Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради, начальник управління житлової політики Геннадій Пономаренко, який керував групою працівників комунальних підприємств та виконував роль бригадира на всіх етапах будівництва оборонних споруд.
Для Геннадія Пономаренка це вже шоста за рахунком ротація на прифронтові території. Одна з них була на Херсонщину та п’ять безпосередньо на Схід. Сукупно тільки за цей рік він, разом з колегами, провів на Донеччині близько п’яти місяців. Більшість часу – в найгарячішому Покровському районі, працюючи навіть за лічені кілометри від лінії фронту.
Про виклики роботи на прифронтових територіях та мотивацію цивільних франківців знову і знову добровільно вирушати на Схід, щоб під обстрілами та дронами зводити фортифікації, Геннадій Пономаренко розповів «Західному кур’єру».
Працювали за 2,5 км від «нуля»
На свою першу ротацію на прифронтові українські землі Геннадій Пономаренко вирушив влітку минулого року.
«Надійшов запит від Херсонської ОВА, про те, що їм потрібна допомога в ліквідації наслідків підриву Каховської ГЕС, – розповідає Геннадій Пономаренко. – Наша івано-франківська бригада працювала на самому березі Дніпра, поблизу порту. Територія на іншому березі тоді вже знаходилась в окупації. Ввесь день нам доводилося працювати у бронежилетах. А якось на протилежному березі окупанти розгорнули мобільні крематорії і спалювали всіх, хто опинився під водою. На наших очах це тривало близько тижня. Витримати цю картину і цей сморід було дуже важко».
Геннадій Пономаренко пригадує, як болісно було всім членам бригади, коли приведений ними до ладу херсонський дитячий садочок за два тижні після впорядкування рознесло КАБом…
Всі наступні ротації на прифронтові території франківські комунальники провели на найгарячішому Покровському напрямку.
«На одній з ротацій, влітку цього року, ми працювали за 2,5 км від «нуля». Причому, коли ми тільки приїхали на цю точку, то лінія фронту була ще за 6 км, – каже Геннадій Пономаренко. – Бувало таке, що третину дня нам доводилось перебувати в окопах. Прилітало за 5-6 м від місця роботи. Тоді кілька наших робочих навіть отримали легкі контузії».
Кожна ротація тривала близько півтора місяця. Остання, на яку комунальники вирушили у вересні, затягнулась найдовше, аж на два місяці.
«Попередньо ми їхали на місяць. Але в процесі виникла потреба виконати додаткові роботи. Тому, з близько трьох десятків працівників, 9 чоловік, включно зі мною, залишилися у відрядженні ще на один місяць. За цей час у нас було лише кілька вихідних, і то вимушених, коли ми чекали на поставку матеріалів», – зізнається Геннадій Пономаренко.
За його словами, тільки на Донеччині цього року бригада працівників комунальних підприємств Івано-Франківська провела близько п’яти місяців.
На добровільних засадах
Попри довгі ротації та екстремальні умови праці, серед комунальників завжди знаходяться ті, хто зголошується на чергову поїздку для будівництва оборонних споруд. Бригади формують за запитом місцевих ОВА, які знаходяться на прифронтових територіях.
«Якщо, на даний момент, проблем з технікою при будівництві фортифікацій на Сході нема, то з людьми проблема велика. Коли є потреба в допомозі, обласні військові адміністрації, які знаходяться на лінії фронту, направляють листи у тилові області. Далі, з нашої ОВА, запити надходять у місцеві ради і, по можливостях, формуються групи добровольців для виконання тих чи інших робіт, – пояснює Геннадій Пономаренко. – У нас в Івано-Франківську вже є кістяк з 5-6 чоловік, які погоджуються практично на кожну поїздку. Тут важливий момент – все відбувається виключно добровільно і оформляється як відрядження».
В семи ротаціях на прифронтові території, які були організовані з Івано-Франківська, було задіяно більше 120 працівників комунальних підприємств. За словами Геннадія Пономаренка, долучилися трудівники чи не з кожного КП.
«В останніх поїздках взяли участь працівники «Теплокомуенерго», «Водоканалу», «Електроавтотрансу», «Комфортного Дому», «Ритуальної служби». Ще раніше долучилися багато робітників з «Муніципальної дорожньої компанії», «Міськсвітла», КП «Полігон ТВП», ЛРЗ, «Муніципальної інспекції «Добродій»», – резюмує керівник групи.
Щодо навичок роботи на будівництві, каже Геннадій Пономаренко, то їх наявність є великим плюсом. Але головне бажання працювати. Незалежно від фаху та посади в тилу, на прифронтових територіях всі працюють на рівних.
«Не так важливо розумітися на якихось інженерних речах. Головне мати поняття, як тримати в руках молоток та сокиру і просто чітко виконувати певну роботу, яка є важкою фізично. Але її мусить хтось зробити. І краще це зробимо ми, за допомогою техніки, ніж наші військові, голими руками», – переконує Геннадій Пономаренко.
Окупанти полюють на техніку
Об’єм роботи, зроблений комунальниками у ротаціях, важко виміряти в метрах квадратних чи інших одиницях, запевняє Геннадій Пономаренко. Це складно зробити через велике різноманіття задач. На прифронтових територіях комунальникам доводиться виконувати абсолютно різні роботи. Крайні ротації бригада займалася безпосередньо будівництвом бліндажів, які гарантовано можуть витримати кілька прямих влучань. Ще раніше «з нуля» зводила складні бетонні конструкції, виконувала багато дерев’яних робіт. Іноді доводилося навіть засипати окопи та рови, в яких зникла потреба. Процес контролюють військові інженери на представники місцевих ОВА.
«Найбільша складність нашої роботи у тому, що це дуже комплексний процес. Не всі обставини можна передбачити, як це комусь може здаватися. Лінія фронту постійно міняється. Іноді це відбувалося на наших очах. І те, що ми робили вчора, завтра може стати неактуальним. На жаль, в частині бліндажів, які ми зводили, знаходяться вже не наші захисники… Це війна», – підсумовує Геннадій Пономаренко.
За його словами, працюючи навіть на більш-менш безпечних територіях, уваги з боку ворожих дронів не вдається уникнути.
«Окупанти за допомогою дронів полюють на нашу техніку – екскаватори, вантажівки, автобуси. В нас кожного дня в ротації бувало «по мінусу» якоїсь одиниці. Не раз ми з хлопцями святкували по другому дню народження. Був випадок, коли дрону просто не вистачило п’яти метрів, щоб догнати наш автобус».
Геннадій Пономаренко жартує: за час перебування на шести ротаціях, разом зі своїми хлопцями «бачив все, крім військових кораблів»:
«Над нами літали крилаті ракети, шахеди, дрони-розвідники, камікадзе, траплялися міни. Біля гуртожитку, в якому ми жили, прилетів «Іскандер». Багато чого було».
Попри це, комунальник готовий долучитися до чергової поїздки на Схід, як тільки виникне потреба.
«Будівництво фортифікацій – це один з варіантів допомоги фронту і нашим хлопцям, які воюють вже по 2-3 роки. Хтось допомагає грошима, хтось податками, хтось плете сітки. А ми для себе вибрали такий шлях. Навіть якщо один зроблений нами бліндаж захистить хоча б одного воїна від біди, то значить наша важка праця не була даремно», – переконаний Геннадій Пономаренко.
Оксана ДЕНЕГА
Залишити коментар