Вже понад три роки на Прикарпатті не гримлять мисливські постріли. На період дії воєнного стану на Франківщині заборонено полювання. Таке рішення ще на початку повномасштабного вторгнення ухвалила Рада оборони області. Але тиша в лісах принесла не лише спокій, а й низку викликів для природи і громад.
Як табу на мисливство вплинуло на епізоотичну ситуацію та чисельність тваринного світу в регіоні з’ясовував «Західний кур’єр».
Лисиці й кабани заполонили поля та села
За словами заступника начальника Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, начальника відділу лісового та мисливського господарства в Івано-Франківській області Романа Поціховича, заборона полювання з початку повномасштабної війни спричинила ріст чисельності практично всіх видів диких тварин. Найбільше зросла популяція лисиці та кабана.
«В різних районах області ми маємо перевищення встановлених норм чисельності лисиці у 3-8 раз, кабана — у 2-3 рази. Кожного дня до нас надходять звернення від громад про необхідність регулювання чисельності тих чи інших тварин. Ми маємо зареєстровані звернення практично від кожної ОТГ області», – каже Роман Поціхович.
За майже три роки заборони мисливства, дикі кабани стали частішими гостями на полях, а лисиці — в сільських господарствах.
«Від керівництва громад ми маємо інформацію про те, що лисиці регулярно крадуть в домашніх господарствах птицю. Кабани переривають землю, знищуючи людський урожай, огорожі. Крім того, в області зареєстровано вже багато випадків ДТП, які спричинили дикі тварини, вибігаючи на автошляхи», – зазначає Роман Поціхович.
Дикі лисиці та кабани є переносниками небезпечних захворювань — сказу та африканської чуми свиней. Неконтрольоване збільшення їх популяції призвело до погіршення епізоотичної ситуації в регіоні. В цьому році на Прикарпатті зареєстровано вже 6 випадків сказу.
«Це дуже погана ситуація, бо скажена лисиця може вкусити домашнього пса чи кота, який принесе хворобу до свого дому. Більше того, лисиця може самостійно зайти в людський двір, навіть приміщення. В селі Підлужжя лисиця зайшла в приміщення гімназії, що дуже небезпечно, бо в разі сказу від неї могли заразитись діти», – запевняє Роман Поціхович.
Легальне полювання під забороною, браконьєрство у розквіті
Функція регулювання диких тварин покладена на єгерів. Вони мають дозвіл на відстріл навіть у воєнний час. Але єгерів на Прикарпатті катастрофічно не вистачає, каже голова президії Івано-Франківської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок, заслужений лісівник України Михайло Лущак.
«Згідно з нормами, один єгер має обслуговувати 5 тисяч лісових гектарів або 10 тисяч польових. До війни в своїй організації ми мали 37 єгерів, з яких зараз лишилось 11», – каже Михайло Лущак.
Він переконує, до війни мисливство на Прикарпатті було не лише традицією, а й формою догляду за природою. Воно давало роботу єгерям, фінансувало охорону угідь і дозволяло громадам отримувати додаткові кошти до бюджетів. Тепер, без стабільних надходжень, більшість господарств тримаються на ентузіазмі небагатьох працівників.
Однією з функцій єгерської служби є також виявлення браконьєрів. Легальні мисливські господарства, які раніше контролювали популяцію, тепер обмежені у діяльності та не мають ресурсів для боротьби з цим явищем. Тому діяльність браконьєрів, за словами Михайла Лущака, зараз набула загрозливих масштабів. Вони здійснюють промисловий забій дичини, постачаючи її у вигляді м’яса та ковбас до ресторанів і курортів.
«Сьогодні браконьєри господарюють у лісах. Вони швидко пристосувалися до обставин, мають дороговартісну техніку — квадрокоптери, тепловізори, глушники, високопрохідний транспорт. Виявити і довести факт їх протиправної діяльності складно, навіть, якщо є свідки злочину. Від заборони полювання постраждали виключно законослухняні мисливці», – констатує Михайло Лущак.
За словами Михайла Лущака, про випадки браконьєрства з власних джерел він особисто чує регулярно. Один з останніх інцидентів, до якого, ймовірно, причетні мисливці-порушники, стався нещодавно в селищі Богородчани. На одне з приватних обійсть забіг поранений лось. В соцмережах поширилась інформація про кульове поранення тварини, яку довелося приспати. Наразі справу розслідує поліція та прокуратура.
Полювання чи регулювання?
В багатьох регіонах України, навіть прифронтових, полювання дозволено, додає Михайло Лущак. Аналогічне рішення на Франківщині принесло б тільки позитив, переконаний заслужений лісівник України. Адже проблема не у самому полюванні, а у відсутності чіткого механізму його відновлення. Регульований відстріл — із залученням мисливців, під контролем громад і правоохоронних органів — міг би повернути баланс та вирішити багато назрілих проблем.
«Регулювання чисельності диких тварин необхідне. Заборона мисливства призвела до того, що люди змушені самостійно захищати свої господарства від диких тварин. Ми маємо випадок у нацпарку «Синьогора», де знайшли мертвого ведмедя, який втрапив у петлю. По своїх джерелах ми з’ясували, що напередодні в цій місцевості ведмідь напав на коня. Очевидно, мешканці вирішили не звертатися в жодні державні інституції, а діяти самостійно. І таких випадків, коли люди вимушені ловити тварин-шкідників своїми силами, стає все більше», – каже Михайло Лущак.
За словами Романа Поціховича, в минулому році Рада Оборони області дозволила на Прикарпатті регульований відстріл лисиць з залученням мисливців. Тоді було відстріляно близько 2 тисяч особин. Жодних порушень з боку мисливців чи негативних наслідків їхньої діяльності не було зафіксовано. Тому Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства вже звернулося до Ради оборони Івано-Франківської області з аналогічним запитом щодо дозволу регулювання чисельності диких лисиць та кабанів в регіоні методом відстрілу в цьому році. В разі позитивного рішення Ради оборони, відповідні заходи будуть проводити лише за зверненням громад та під суворим наглядом контролюючих органів.
Оксана ДЕНЕГА
ДО ТЕМИ. Нові «мешканці» регіону
Поки місцеві лісові господарства борються з надмірною кількістю звичних хижаків, в регіоні з’явилися нові для Прикарпаття види.
Нещодавно на межі Франківщини і Тернопілля зафіксували єнотовидних собак. Але найбільше зросла популяція шакалів, які мігрували на Франківщину з Півдня. За словами Михайла Лущака, цей вид зовсім непритаманний нашій місцевості. А зараз їх можна побачити навіть у Карпатах.
«Цих тварин до нас пригнала війна. Шакалів фіксують в різних куточках області. Але, якщо вони добралися навіть до гірської місцевості, то це означає, що їх дуже багато. Мій прогноз — у 2026 році ми отримаємо неймовірний сплеск їхньої чисельності на Прикарпатті», – вважає Михайло Лущак.
На Долинщині стрімко зростає популяція бобрів. Тварин бачили також у селищі Вигода в Калуському районі. Бобри активно будують дамби, що може спричинити підтоплення сільськогосподарських угідь.
Але найбільш небезпечним серед нових для Прикарпаття видів фауни є птах баклан, популяція якого стрімко виросла за останні кілька років. Зграї живуть на Бурштинському озері та харчуються тамтешньою рибою.
«Цей іноземний птах — прожерливий хижак, який з’їдає до восьми кілограм риби на добу. Його послід настільки токсичний, що знищує дерева. Збільшення його кількості може мати фатальні наслідки для рибних господарств регіону», – застерігає Михайло Лущак.
Залишити коментар