Вже понад три роки, майже з початку повномасштабного вторгнення, в Івано-Франківську діють безкоштовні курси української мови. Лише за минулий рік їх випускниками стали понад 700 людей. Слухачі доєднуються з різних куточків України, та навіть з інших держав.
У червні цього року франківські курси були відзначені загальноукраїнською нагородою «Освіторія.Медіа award», яка вручається освітнім ініціативам за значний внесок у розвиток освіти під час повномасштабної війни.
Як працюють безкоштовні курси української мови у нашому місті, хто їх відвідує та чому на четвертому році повномасштабного вторгнення їх діяльність залишається потрібною, «Західному кур’єру» розповіла координаторка проєкту, консультантка Центру професійного розвитку педагогічних працівників Івано-Франківської міської ради Ірина Антоняк.
У кожного своя «мовна» історія
Безкоштовні курси української мови розпочали діяльність в Івано-Франківську у березні 2022 року.
«Після початку повномасштабного вторгнення тисячі українців не тільки змінили своє місце проживання, а й переосмислили ставлення до мови. У багатьох з’явилось бажання перейти на українську. Наші курси були покликані створити таку можливість для всіх охочих, які переїхали в Івано-Франківськ», – розповідає координаторка курсів Ірина Антоняк.
Роботу курсів з самого початку координував Департамент освіти і науки Івано-Франківської міської ради. До процесу масово доєднувались як педагоги, які мали бажання викладати, так і охочі навчатись.
«Слухачів було дуже багато. Вести точний облік тоді у нас можливості не було, але мова йде про сотні людей», – говорить Ірина Антоняк.
Спочатку курси працювали тільки очно, а з вересня 2023 року організатори додали онлайн-формат. Це дало можливість значно розширити географію учасників. До проходження курсів стали активно долучатися громадяни з Харківщини, Херсонщини, Донеччини, Київщини, а також з інших країн – США, Канади, Німеччини, Польщі, Латвії та навіть Китаю.
«У нас був учень з Китаю, який одружився з українкою з Харкова. Спільною мовою подружжя була російська, але вони вирішили це змінити і комунікувати українською. На наших курсах з цим чоловіком траплялися курйозні ситуації. Скажімо, він не знав, що таке «жолудь», бо ніколи в житті його не бачив. То йому вся група, як могла, пояснювала. Цей китаєць був дуже старанним учнем, прикладав багато зусиль», – каже освітянка.
Також у 2023 році робота курсів стала більш упорядкованою. Було впроваджено чітку тривалість курсу (набір відбувається що два місяці) та програму лекцій. Після проходження кожному учаснику тепер вручають сертифікат, відтак став можливим чіткий облік слухачів.
На курси доєднуються учні різного віку — від 15 до 80 років, статусу, базового рівня знань.
«Хтось приходить до нас, щоб вдосконалити мову, хтось, щоб побороти страх зробити помилку. А хтось знаходить тут середовище однодумців, які підтримують і розуміють», – каже Ірина Антоняк.
За словами викладачки, у кожного слухача своя «мовна історія». Пані Ірина пригадує найбільш щемливу.
«Найбільше мені запала в душу історія моєї учениці з Чернігова. В неї була дитина, здається, п’ятирічного віку, яка з народження не чула української. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, жінка вирішила перестати спілкуватися російською та донести до дитини мову Батьківщини. Підтримки рідних в неї не було. Чоловік казав, що це дурниці. Дитина також просила «говорити нормально», влаштовувала істерики. Але після проходження курсу ще деякий час ця учениця надсилала мені відео, як її дитина сама починає говорити українською. Це безцінно», – каже Ірина Антоняк.
Викладачка додає, з її досвіду, думка про те, що люди в Україні знають українську, але просто не хочуть нею розмовляти, часто не відповідає дійсності.
«Насправді історії в людей дуже різні. Мені траплялося працювати з учнями, пращури яких пережили виселення до Сибіру. Вони не вивчали українську у школі, не чули вдома чи по телевізору. В зрілому віці ці люди повернулись в Україну, але нашу мову знають лише на дуже базовому рівні. Тому бояться вільно нею розмовляти. На яку б мову ми не переходили, поки ми не маємо практики спілкування, не маємо лексичного запасу, ми не будемо почувати себе впевнено. На наших курсах люди отримують досвід спілкування українською, стають сміливішими мовцями і долають мовний бар’єр, який мали через страх помилки», – ділиться Ірина Антоняк.
Мова може бути як містком, так і бар’єром
Поряд з «мовною історією», у кожного слухача різна мотивація до вивчення української. За словами Ірини Антоняк, вагому роль у цьому відіграє також регіон проживання.
«До прикладу, харків’яни дуже горді. Їх потрібно зацікавити та підтримати. Вони дуже бурхливо будуть реагувати на закиди. Натомість жителі Півдня, Херсонщини дуже часто соромляться того, що досі не перейшли на українську. Для них наші курси це свого роду психологічне розвантаження. Для учнів з Донеччини наші зустрічі — це іноді єдиний зв’язок з Україною. Вони сприймають наші курси як можливість виправлення історичних помилок своїх предків», – говорить Ірина Антоняк.
Освітянка додає, що основна мета курсів, які вона координує — наблизити українську до українців, які багато років жили під гнітом русифікації, зробити її справді рідною для них. Не лише мовою комунікації в суспільстві, а саме такою, якою спілкуються в побуті.
«Для нас і для мене особисто важливо, щоб люди, які відвідують наші курси, говорили українською зі своїми дітьми, онуками, щоб співали їм українські колискові, розказували українські казки. Те, що дитина чує з колиски, однозначно впливає на її самоідентифікацію в майбутньому. Тому це майбутнє нам треба будувати тут і зараз», – вважає Ірина Антоняк.
Викладачка української також переконана, що важливо не тиснути на людей, які поки не готові повністю перейти на державну мову.
«Будь-яка мова в суспільстві може стати, як бар’єром між його членами, так і містком, який їх поєднає. З примусу людина ніколи остаточно не перейде на українську. Це має бути свідомий вибір. Зважаючи на те, скільки років на більшій території України тривала русифікація, маємо бути свідомі того, що українізація також потребує часу», – думає Ірина Антоняк.
На лекціях слухачі курсів української в Івано-Франківську не тільки вивчають мову, а й знайомляться з українською культурою та традиціями. З вересня програму планують зробити ще більш різноманітною, додавши історичні екскурсії нашим містом і цікаві факти з історії України загалом, а також зробити курс тривалішим.
«Ми будемо руйнувати радянські міфи, більше говорити про історичні моменти та інші фундаментальні речі, які допоможуть кожному слухачеві самоідентифікуватися та відчути зв’язок зі своїм народом, з предками», – додає пані Ірина.
У червні цього року франківські курси були відзначені загальноукраїнською нагородою «Освіторія.Медіа award», яка вручається освітнім ініціативам за значний внесок у розвиток освіти під час повномасштабної війни.
«Для нас дуже важливо, що ми стали переможцями саме в номінації «Вибір читачів». Це означає, що наша робота потрібна, і всі наші зусилля недарма. Вірю, що рано чи пізно всі українці будуть говорити українською», – каже Ірина Антоняк.
Оксана ДЕНЕГА
Очне навчання курсів української мови проходить у Міському центрі дитячої та юнацької творчості (вул. Січових стрільців, 37). Запис на очне навчання та онлайн-групу проводиться за номером телефону +38095 101 98 28.
Залишити коментар