Як благодійний «Шкварка Фест» у Луквиці згуртував громаду навколо традицій, культури та підтримки ЗСУ

23 серпня у селі Луквиця Дзвиняцької громади відбувся благодійний «Шкварка Фест» – свято бойківської кухні, народних традицій та єдності громади. Захід зібрав сотні гостей, об’єднав місцевих жителів навколо підтримки українських захисників і подарував відвідувачам теплу атмосферу гостинності серед мальовничих карпатських краєвидів, інформує Західний кур’єр.

Серед гір, диму і бойківських традицій

Фестиваль відбувся на території шкільного табору «Луквицькі зорі», яку місцеві називають Амбари. Ця мальовнича місцевість розташована серед лісистих горбів Ґрунь, Чертіж, Бубняків і Таборище. Зазвичай, тишу тут порушує лише передзвін сотень овечих дзвоників із отар місцевого фермера Михайла Романюка, що випасаються тут влітку. Але 23 серпня,  тільки сонце лише піднімалося над навколишніми пагорбами, ця локація вже наповнилась запахами диму, смаженого на вогні м’яса та сала, людським гамором та музикою.

Від самого ранку на фестивальній локації кипіла робота. Луквицькі ґазди розпалювали вогнища, встановлювали казани та мангали, господині підготовляли овочі та м’ясо для страв, а діти з цікавістю спостерігали, де ж буде смачніше.

Невдовзі над полониною поплив аромат витопленого сала. У казанах потріскували майбутні шкварки, а учасники кулінарних команд демонстрували не лише майстерність, а й творчість. Одні використовували давні родинні рецепти, інші дивували гостей оригінальними поєднаннями смаків. Проте головним інгредієнтом кожної страви залишалася щирість.

Святковий настрій доповнювали патріотична музика, народні пісні та різнобарв’я вишиванок. У День Державного Прапора України синьо-жовті кольори органічно поєдналися з народними традиціями, нагадуючи про силу громади, яка береже своє коріння.

Від «Байрактара» до «Броньованого барана»

Попри гастрономічну назву, «Шкварка Фест» був не тільки кулінарним святом. Головною метою заходу стало збір коштів для підтримки українських військових. Загалом під час фестивалю вдалось зібрати майже 61 тисячу гривень та 50 євро.

На фестивалі можна було скуштувати десятки страв, приготованих на відкритому вогні. Особливу увагу привертали їхні символічні назви: шашлик «Байрактар», ребра «Джавелін», стейки «Хаймарс», бануш «Гуцульська сила», «Козацькі» бограч та плов, «Смертельна шурпа», «Броньований баран» і «Залізна ковбаска». Окреме місце посідала шкварка «По-луквицьки» – страва, яка стала символом фестивалю.

Не меншою популярністю користувалися домашні вареники, голубці, пляцки, приготовлені місцевими господинями, а також сири з овечого молока з ферми Михайла Романюка. Всі страви продавали за благодійні внески.

Ініціатива проведення фестивалю належить голові Дзвиняцької громади Ганні Вітюк. За її задумом подібні благодійні заходи мають відбутися в кожному населеному пункті громади. Минулого року естафету започаткував «Вареник-Фест» у Космачі.

За словами старости села Луквиця Володимира Андрусіва, підготовка до свята тривала майже три місяці.

«Тут все зроблено власними силами – руками місцевих жителів, лісівників і підприємців. Найбільше часу та зусиль забрала підготовка самої території. Разом ми розрівняли майданчик, осушили ділянку, розчистили ставок, покосили траву, облаштували сцену, альтанки та зони відпочинку», – розповідає староста.

Для невеликої Луквиці, де офіційно зареєстровано 795 мешканців, а фактично проживає близько пів тисячі людей, такий масштабний захід став справжньою демонстрацією згуртованості громади.

Шкварок як символ достатку і підтримки

Окремої уваги заслуговує сама назва фестивалю. Як зазначає староста Луквиці Володимир Андрусів, для багатьох поколінь українців сало та шкварки були не просто стравою, а символом достатку, працьовитості та господарності.

«Поки в хаті є хліб і шкварки, доти живе українське село, українська родина і наша Україна», – переконаний Володимир Андрусів.

Сьогодні ці слова набувають особливого змісту. У Луквиці добре знають ціну свободи: нині 17 жителів села захищають Україну, з них 14 виконують бойові завдання на передовій. П’ятеро односельців віддали життя за незалежність держави, ще один воїн вважається зниклим безвісти. Саме тому кошти, зібрані під час фестивалю, спрямують на підтримку захисників-односельців.

Найбільшою цінністю «Шкварка Фесту» стали не страви чи концертна програма, а люди. Їхня згуртованість, готовність допомагати та берегти свої традиції вкотре довели, що сила української громади народжується з єдності та взаємної підтримки.

Мар’яна СЕРЕДЮК