На полі здіймається пил, під ногами гуде земля, а над натовпом раз у раз виринають могутні кінські голови. Клацають десятки камер, діти тягнуть батьків ближче до огорожі, а конярі напружено стежать за кожним рухом своїх вихованців. Ще мить – і важковаговик, упершись копитами в землю, рушає вперед, тягнучи за собою сотні кілограмів вантажу. Глядачі завмирають, а потім вибухають оплесками…
Саме так 8–9 серпня жила Смодна на Косівщині. Вдруге тут відбувся «Оґир-Фест» – фестиваль, де кінна сила зустрілася з гуцульською традицією, народними ремеслами, музикою та благодійністю. На шестигектарному полі зібралися конярі та поціновувачі коней із різних куточків України й з-за кордону. Одні приїхали показати своїх чотириногих велетнів, інші — позмагатися, треті – на власні очі побачити коней, вага яких наближається до тонни, пише Західний кур’єр.
Протягом двох днів тут змагалися ваговози, проходив парад породистих коней, виступали вершниці зі львівського «Каретного двору», працював ярмарок народних промислів, готували страви на відкритому вогні, а охочі могли покататися верхи чи у традиційній гуцульській бричці. Та за зовнішньою видовищністю фестивалю стояла значно важливіша мета – зібрати кошти для українських захисників.
Фестиваль, який став рухом
Засновник «Оґир-Фесту» — косівський коняр Віктор Улич. Він пропагує нетрадиційну філософію конярства: його табун цілий рік живе без стаєнь – на відкритих пасовищах. На створення фестивалю коняра надихнув космацький «З’їзд бутинарів». У серпні 2025 року він започаткував подію, яка несподівано швидко вийшла далеко за межі однієї Смодної. Після першого «Оґир-Фесту» кінні змагання та тематичні з’їзди почали проводити в інших населених пунктах Прикарпаття – Білих Ославах, Пістині, Порогах, Дебеславцях, Березові.
Тож тепер «Оґир-Фест» – це вже не просто кінний фестиваль. Він поступово перетворюється на своєрідний рух, що повертає коня у центр уваги, оживляє давні традиції та збирає навколо них нове покоління поціновувачів.
Цьогоріч організатори вирішили підняти планку ще вище. Шість гектарів поля на два дні перетворилися на велику кінну арену просто неба. Тут зійшлися сила важковозів, грація верхової їзди, майстерність гуцульських ремісників і щедрість людей, які прийшли не лише за видовищем, а й за можливістю допомогти.
Експертну оцінку змаганням давали фахівці з Києва та Харкова. А глядачі із захватом спостерігали, як на очах у них оживає давня культура, яка, схоже, зовсім не збирається залишатися в минулому.
Толока, що об’єднала громаду
За масштабним святом – місяці підготовки. Одним із найскладніших завдань стало облаштування величезної фестивальної території.
Напередодні заходу шестигектарне поле скосили, а сіно заготовили для коней на зиму. Для цього організатор оголосив толоку. На допомогу прийшли друзі-конярі, сусіди, односельці та просто небайдужі люди.
Працювали в непростих умовах – температура сягала +35–38 градусів. Вручну докошували узбіччя та рови, заготовляли сухостій, облаштовували й оновлювали конев’язі.
«Це все було на добровільних засадах – як кажуть у нас, за могорич. Ми зажарили барана, зварили гуцульський бограч, а після завершення роботи сіли за один стіл пообідати та повечеряти, як одна дружня родина. Хоч всі були дуже втомлені – не жалілись, а, навпаки, жартували, бо кожен розумів, що це робиться заради спільної благородної мети», – згадує Віктор Улич.
Для організатора ця толока стала не просто способом підготувати поле. Вона допомогла відродити давню карпатську традицію взаємодопомоги, коли громада гуртом береться за спільну справу.
Сила, витривалість і взаєморозуміння
Головною спортивною подією фестивалю стали змагання коней-важковаговиків. Першого дня тварин зважували та розподіляли за категоріями, після чого розпочалися випробування однокінок.
Хоча змагання ваговозів для Прикарпаття вже не нові, цьогорічний «Оґир-Фест» мав свої унікальні особливості. Організатори змінили формат: трасу зробили круговою, щоб глядачі могли бачити весь шлях коня від старту до фінішу. Дистанцію збільшили до 150 метрів, натомість вагу вантажу зменшили до безпечного для тварин мінімуму.
«Для легкої категорії (коні до 650 кг) вага становила 750 кілограмів, а для важкої – 900 кілограмів. По суті, це звична робоча вага для коней-ваговозів, яка всього на 20-30% перевищує вагу коня і є досить безпечною, – розповідає Віктор Улич. – Головним завданням було пройти всю дистанцію без надмірних зусиль, і коні легко з цим впоралися».
Другий день приніс ще більше видовищності завдяки парним змаганням ваговозів. Коні працювали в тандемі, демонструючи силу, витривалість і злагодженість із господарями. Переможці подолали 150-метрову дистанцію за 29 секунд – конярі ледве встигали бігти за ними.
Окрему увагу приділили елементам керування, які часто викликають дискусії у суспільстві, зокрема, використання батога під час роботи з кіньми. За словами організатора, таким чином він хотів показати, що для упряжного коня робота з вантажем та взаємодія з людиною є природним стилем життя, а не насильством.
«Я прагну донести, що батіг – це елемент управління конем, який передає команду від людини, а не інструмент для тортур, – пояснює Віктор Улич. – Його використання було чітко прописане в регламенті, а за кожним рухом суворо стежили судді. За будь-яке зловживання чи надмірну силу учасника чекала негайна дискваліфікація. Жодного завдання болю тваринам не було й бути не могло. Є робочі коні, які без хлиста просто не розуміють, що від них хочуть. Через радикальну позицію деяких зоозахисників ми можемо дійти до абсурду, коли будь-якого господаря, який везе вантаж чи просто змахне батогом, звинуватять у садизмі. Важливо розрізняти жорстокість і професійну роботу з кіньми, яка базується на взаємоповазі та чітких правилах».
Пишногриві зірки «Оґир-Фесту»
Не меншою популярністю користувався парад-виставка коней. Глядачі могли зблизька побачити різні породи, традиційну упряж та поспілкуватися з конярами.
На фестиваль з’їхалися справжні зірки соцмереж та легенди конярства західного регіону України. Серед них – новоолександрійські ваговози, французькі першерони, бельгійські брабансони, ардени, бретони, фриз, тінкер, помісні робочі породи та гуцулики – невисокі, але надзвичайно витривалі коні, що давно стали одним із символів Карпат.
Зірками свята стали потужні породисті велетні: 960-кілограмовий жеребець Даллабурі з Тисменичан, красені Фараон і Добриня Дмитра Мотрука, Ігі та Гессель Василя Бойчука, Мастер та Деррі Юрія Явдошняка з та інші гривасті красені. Із Закарпаття прибув на Косівщину відомий Лігон, який належить єгерю та палкому поціновувачу коней Петру Креденцову.
Справжньою окрасою фестивалю стала кобила Астра — французька першеронка з господарства «Чорна перлина Закарпаття». Заввишки 178 сантиметрів, із масивною статурою та вугільно-чорною шерстю, вона вражала не лише розмірами, а й дивовижною лагідністю. У Смодній Астра з’явилася перед публікою у всій красі – з косами у гриві, короною та святковими оздобами. Наче справжня топмодель, вона охоче позувала для фотосесій та дарувала людям неймовірну енергетику.
Львівська грація та рицарська майстерність
Однією з найяскравіших подій фестивалю став виступ жіночої команди знаменитого львівського клубу «Каретний двір». Учасниці прибули на Косівщину разом зі своїми розкішними кіньми та подарували глядачам видовищне шоу, що поєднало силу, красу й естетику кінного спорту.
Тендітні наїзниці на могутніх конях вразили публіку традиційними образами та майстерними номерами, демонструючи гармонійну взаємодію людини й тварини. Особливу увагу привернули доглянуті торійські коні в унікальних прикрасах і святковій упряжі.
Родзинкою виступу стали елементи лицарського турніру. Керівниця «Каретного двору» Валентина Банас у справжніх лицарських обладунках вагою майже 40 кілограмів продемонструвала майстерність володіння середньовічною зброєю: мечем рубала яблука, насаджені на піки, та влучно кидала спис у спеціальний щит.
Поза ареною учасниці спілкувалися з гостями, допомагали охочим сісти в сідло та проводили фотосесії. Яскравий виступ і відкритість команди зробили «Каретний двір» одним із фаворитів глядачів фестивалю.
Ярмарок, бограч і гуцульські традиції
«Оґир-Фест» був не лише кінним святом. На території проведення фестивалю працював масштабний ярмарок народних промислів, де майстри Косова та Прикарпаття презентували традиційні ремесла.
Гості могли придбати косівську кераміку, різьблені дерев’яні вироби, вишиванки, ткані ліжники, прикраси з бісеру, шкіряні ґердани та сирних коників.
Працювали численні фуд-корти. Відвідувачі смакували страви, приготовлені на відкритому вогні, каталися верхи та в гуцульських бричках, фотографувалися з кіньми-велетнями. Для дітей облаштували окрему розважальну зону.
Таким чином фестиваль став своєрідним майданчиком, де кінна культура поєдналася з гуцульськими традиціями, ремеслами та сучасним форматом родинного відпочинку.
Понад 850 тисяч гривень — на підтримку війська
Водночас головною особливістю цьогорічного фестивалю стала його благодійна мета.
На аукціоні розігрували унікальні вироби прикарпатських майстрів, які благодійники безкоштовно надали для збору коштів. Одним із найцікавіших та найдорожчих лотів став сувенірний макет кулемета, виготовлений механіками 57 ОМБр ім. кошового отамана Костя Гордієнка із розбитої ворожої техніки. Лот придбала постійна учасниця благодійних заходів, організаторка кінного фестивалю «Березівське ранчо» Леся Павлетта. Загалом під час аукціону вдалося зібрати понад 350 тисяч гривень.
Гості також могли долучитися до збору, скуштувавши благодійний бограч і плов або зробивши внесок під час інших активностей.
Справжньою атракцією став розіграш за донат живих суперпризів — півторарічної кобилки Мері з господарства «Чорна перлина Закарпаття» та лошати Морфея з господарства Віктора Улича.
Загалом фестиваль зібрав понад 850 тисяч гривень.
Усі кошти спрямували на підтримку українського війська. Зокрема, 700 тис. гривень передано волонтеру Роману Хромейчуку для закупівлі НРК «Павук А2», який може врятувати життя не одного бійця. Решта коштів розприділено між іншими волонтерами Косівщини для закриття нагальних потреб бійців.
Традиція, яка має майбутнє
Кожен день «Оґир-Фесту» завершувався патріотичним концертом. Справжнє свято української пісні глядачам подарували співаки Петро Марусяк, Василь Григорук, Тарас Онисим’юк та місцеві колективи. Зі сцени лунали як відомі народні шлягери, так і сучасні патріотичні композиції, які публіка зустрічала гучними оваціями та підспівувала цілими сім’ями. Кожен виконавець привніс у захід особливу енергетику, наповнивши серця присутніх гордістю за рідний край, вірою у перемогу та глибоким відчуттям єдності.
Цьогорічний «Оґир-Фест» показав, що кінна культура на Прикарпатті має значний потенціал. Тут традиції не просто зберігають — їх намагаються зробити живою частиною сучасного життя. А спільна праця, взаємодопомога та благодійність доводять: українці здатні гуртуватися не лише заради свята, а й заради важливої спільної мети.
Фестиваль завершився, але організатор уже думає про наступний.
«Якщо дасть Бог дочекати наступного року, зробимо свято ще кращим і масштабнішим», — каже Віктор Улич.
На шістьох гектарах у Смодній знову буде багато коней, людей і роботи. А головне – буде ще одна нагода перетворити любов до традицій на конкретну допомогу тим, хто сьогодні захищає Україну.
Мар’яна СЕРЕДЮК
Залишити коментар