У відомого польського майстра детективу Єжи Едиґея є роман під назвою «Заповіт самогубці», де сюжет обертається навколо сфальсифікованої останньої волі трагічно загиблої людини. У липні 1938 року в Станиславові сталася історія, яка трохи нагадувала відомий роман, адже в центрі подій теж був заповіт самогубці.

В 1935 році мешканець Станиславова Юзеф Ярощук одружився з удовою Марією Козелкевич. Через два роки після шлюбу Ярощук вирушив до війська для відбування служби. Його зарахували до одного зі станиславівських полків, де він певний час служив без особливих пригод.

Пізніше він серйозно захворів і довго лікувався в кількох шпиталях. Проте лікування не давало результатів, хвороба прогресувала, і Ярощук у відчаї здійснив самогубство – кинувся під потяг. Невдовзі після трагічної загибелі Ярощука до місцевого нотаріуса звернулася його вдова, пред’явивши заповіт на свою користь, начебто складений її покійним чоловіком за кілька тижнів до смерті.

Однак у нотаріуса виникли сумніви, і він викликав до себе свідків, які підписували заповіт. Свідки давали такі невпевнені та плутані показання, що було вирішено провести розслідування. Як виявилося, жодного заповіту покійний не писав.

Один зі свідків, Філіп Каркушевський, врешті-решт зізнався, що склав заповіт сам у присутності вдови покійного та ще двох осіб, які його пізніше засвідчили. Свої дії він пояснював тим, що про складення заповіту його просив сам покійний Юзеф Ярощук ще за свого життя, і документ начебто повністю відображував його волю. За матеріалами цієї справи було розпочато тривалий судовий процес, у результаті якого вдову покійного та всіх свідків, які брали участь у підробці заповіту, притягнули до карної відповідальності.

Олена БУЧИК

Голова Станиславівського окружного суду. 1930-ті роки.

Залишити коментар

Ваша електронна пошта не буде опублікована.