Михайло НАЗАР:

«Ми в одному переповненому човні, який має діри, котрі треба латати»

Як живеться селу без сільради і що змінилось після входження Вовчинця до складу міської територіальної громади?
Про це «Західному кур’єрові» розповів радник міського голови Михайло Назар. Він також висловив свої міркування щодо наслідків проведеної адміністративно-територіальної реформи та окреслив найнагальніші для мешканців Вовчинця проблеми, над вирішенням яких зараз працює. А також розповів про діяльність Івано-Франківської районної ради, депутатом якої є, і відповів на питання, чи братиме участь у виборах старости Вовчинця, якщо такі відбудуться.

– Що і як змінилося у Вовчинці після входження до Івано-Франківської міської громади?
– Ситуація була передбачувана. На жаль, справдилися мої побоювання щодо наслідків адміністративно-територіальної реформи. Якщо б все відбулося так, як обіцяли реформатори, то ми б уже мали відчути покращення. Але зараз ще треба робити поправку на перехідний етап. Я хочу, щоб новоутворена міська територіальна громада була успішною, і бажаю успіхів міському голові, бо для нього це дуже велика ноша і великий виклик у такий непростий час. Зараз і війна, і пандемія, і реформа, з якою пов’язано багато проблемних питань на місцях. Але їх треба було враховувати ще до впровадження реформи. На жаль, покращення, яке обіцяли реформатори, ще не настало. Хочеться, щоб було краще. Але для цього потрібен час. Для вирішення проблем села тепер треба звертатися до міської влади, а це теж додаткові затрати часу. Адже, за винятком надання адмінпослуг, на місці вже практично нічого не вирішується.

– Люди ставляться до цього перехідного етапу з розумінням?
– Є ще певна інертність. Люди за звичкою ідуть до сільської ради, може, навіть не усвідомлюючи, що сільської ради вже нема, нема їхнього депутата і нема належного представництва у раді територіальної громади. Зараз це вже не представник суто села Вовчинець, а представник великого виборчого округу, який налічує 35 тисяч населення. Але попередній період дав можливість людям зробити усвідомлений вибір, і в особі Володимира Фецича Вовчинець отримав відповідального депутата та представника села у міській раді.

– Старост сіл, на вашу думку, мали б обирати?
– Реформа робилася для реформи, а не для людей. Старост призначають для форми, а не для самоврядування на селі. Наразі в законопроєкті передбачені проведення консультацій із людьми. Але при формуванні територіальних громад ніхто не радився з людьми і не враховував думку, зокрема, нашої Вовчинецької громади. Сільські території не треба було об’єднувати з містом. Ми бачимо приклади приміських громад Загвіздя, Угринова, які не пасуть задніх десь на узбіччі міської громади і не ходять з простягнутою рукою. Не можна було самодостатні, спроможні громади заганяти в ОТГ і робити їх бідними. Але порушувалася Конституція, Закон про добровільне об’єднання. Зараз на самоврядуванні поставили хрест. Сільське населення позбавили права на місцеве самоврядування, права обирати старост, мати свого представника і питати з нього. В Європі такого нема. Але залишається надія на здоровий глузд і, думаю, рано чи пізно, але переформатування ОТГ буде. Все стане на свої місця. Я переконаний, що ніколи не пізно виправляти помилки, виправляти ситуацію і Україна повернеться до реального місцевого самоврядування.

– Які у вас повноваження як радника міського голови, який фактично мав би бути старостою села?
– Наразі повноваження не конкретизовані. В основному це налагодження комунікації з мешканцями села і виконавчою владою міської громади, донесення думки сільської громади до міської влади, порушення перед нею проблемних питань Вовчинця і відстоювання його інтересів, а також відповідальність перед мешканцями за вирішення тих чи інших питань на рівні міської влади. Це суто на перехідний період, поки остаточно не ухвалений закон, у якому будуть чітко прописані повноваження старости.

– Вдається комунікувати і вирішувати проблеми?
– Насправді хочеться, щоб це відбувалося оперативніше. Колись, з повноваженнями сільського голови, депутатським корпусом сільської ради, будучи розпорядниками бюджетних коштів, коли ми самі складали і затверджували плани розвитку, виконувати їх було набагато простіше. Якщо питання вирішувалися тут, на місці, то і терміни реалізації скорочувалися. Зараз це все трохи затягнуто в часі. Враховуючи всі ті проблеми, які зараз є з міським бюджетом, плани і пріоритети міської громади, у цій ситуації не може бути претензій чи звинувачень у бік міської влади. Ми в одному переповненому човні, який має діри, котрі треба латати.


– Які зараз найнагальніші проблеми Вовчинця? Видно, що колись хороші дороги уже потребують ремонту.
– Зараз у найкоротший термін нам потрібно насипати дамби у двох місцях на Бистриці Солотвинській та Бистриці Надвірнянській, щоб під час підняття рівнів води не підтоплювало вулиці села. Хоча багато земляних дамб ми зробили, але до кінця 2020 року не встигли завершити 100 метрів дамби на вул. Береговій і ще 100-150 метрів на вул. Мельника. За старою традицією ми туди звозимо дармовий грунт із новобудов, але потрібен бульдозер, щоб сформувати насип і таким чином тимчасово вирішити цю проблему. Також треба провести руслорегулювальні роботи. Але, як мені повідомили в Дністровському басейновому управлінні, на такі роботи цього року їм передбачили всього 10 тис. грн.

Щодо доріг, то ще місяць тому міський голова дав пряме доручення керівникові «Муніципальної дорожньої компанії» заробити на центральній дорозі ями, які утворилися після зими. Це вперше за 12 років експлуатації цієї дороги там утворилися такі великі і глибокі ями. Також є окремі місця, де проводили розкопки для заміни мереж, і їх теж потрібно асфальтувати. Але багато таких речей є і на вулицях міста, де рух транспорту інтенсивніший. Тому міська влада визначає пріоритети, і ми поки що стоїмо в черзі.

– У вас були плани і щодо ремонту дороги на Вовчинецьких горах…
– У мене була надія, що ще у форматі сільської ради, на умовах співфінансування з сільського бюджету нам вдасться зробити ту найгіршу ділянку, а згодом там вже нескладно було б зробити дорогу до Колодіївки. На жаль, на сайті підприємства «Дороги Прикарпаття» у переліку ремонтів доріг місцевого значення цієї дороги нема. Залишається надіятися, що місто матиме кошти на реалізацію цього проєкту, бо ця дорога важлива як для сіл, так і для міської громади загалом. Адже Вовчинецькі гори мають величезний рекреаційно-відпочинковий потенціал.

– Зараз там уже реалізується інвестпроєкт у межах транскордонної співпраці.
– Це була наша ідея, котру втілює місто, яке виграло відповідний проєкт транскордонної співпраці щодо управління міськими лісами. Уже облаштовано місце під оглядовий майданчик. Зараз працюють над другою локацією, де передбачене влаштування так званої літньої школи, будуть проводитися уроки з природознавства. Проєкт потрібний, але він дещо мінімалізований. Це невелика частка масштабних робіт, які потрібно провести, бо зараз на Вовчинецьких горах процвітає лише стихійний відпочинок значної частини мешканців міста. Зрозуміло, що наслідки такого стихійного відпочинку не дуже добрі для довкілля. Сміття ми періодично прибираємо, влаштовуємо толоки, але цього мало. За пропозицією міського голови, на постійну роботу туди направлять двох працівників із благоустрою. Спершу, я думаю, цього буде достатньо. А згодом треба влаштувати контейнерні майданчики для сміття і таким чином намагатися вирішити проблему постійного засмічення Вовчинецьких гір.

– Колись за вивезення сміття з Вовчинця платила сільська рада, а зараз це доведеться робити мешканцям?
– Можливо, це було неправильно, але сільська рада мала можливість оплачувати вивезення сміття за бюджетні кошти. З цього року мешканцям відбувається нарахування з розрахунку 22 грн 54 коп. на місяць на одного прописаного. АТП 0928 вивозить сміття регулярно і за графіком. Зараз ми маємо визначити маршрути, навантаження і диференційовані тарифи. Бо є люди, які живуть на віддалених, тупикових вулицях. Їм ще треба йти кількасот метрів до сміттєвоза, бо він не всюди може заїхати. Санітарні норми і фактичне накопичення дещо відрізняється. Тож і тариф має корегуватися. Ми про це маємо домовитися. Торік ми заплатили за вивезення сміття майже 600 тис. грн. Це за фактичне накопичення. Санітарну норму воно трохи перевищує, але не надто відрізняється від фактичної. Якщо взяти кількість мешканців садибної забудови, то торік фактично плата склала 15 грн 33 коп.

– Трохи змінимо тему. Ви є депутатом Івано-Франківської районної ради. Як ви оцінюєте її роботу? Адже існує думка, що райрад не потрібно, бо більшість повноважень передали територіальним громадам.
– Це все наслідки адміністративно-територіальної реформи. Місцевий рівень влади переклали на територіальні громади, а між громадами і обласним рівнем залишили райони. Територіальні громади дивляться на це, як на щось непотрібне. Обласна влада вважає це утворення теж не надто функціональним. Чекають: виживуть районні ради чи ні. Якщо було передбачено утворення нових районів, то треба було передбачити й джерела фінансування районних рад. Івано-Франківський район – величезна територія. Обрано раду, голову ради, її керівні органи, призначений голова райдержадміністрації. Я цим людям, чесно кажучи, співчуваю в цій ситуації. Якщо деякі нові райони утворили у межах колись існуючих, то там ситуація ще трохи краща, збереглися відповідні кадри. А в нашому випадку – ні. Все треба починати з нуля.

Відбулося декілька сесій. Насправді роботи дуже багато. Йде переформатування кількох колишніх районів у склад одного нового. Це передача деяких засобів, деяких об’єктів спільної власності, деяких боргових зобов’язань, які залишилися новому району від колишніх. Залишається неврегульованим приналежність і підзвітність деяких структур, як-от колишніх військових комісаріатів.

Район мав би мати чітко визначені джерела надходжень до бюджету, відповідно і певні функції, за які б він відповідав, котрі не належать до повноважень територіальних громад. Також деякі функції громад можна узагальнити і передати на рівень району. А то робили реформу, робили, райони залишили, депутатів обрали, а грошей на здійснення повноваження не дали. Це ще одне підтвердження того,що адміністративно-територіальна реформа була «сирою» і робилася не для людей.

– Якщо будуть вибори старост сіл, ви будете брати у них участь? Адже передбачається, що старости не зможуть бути депутатами представницьких органів влади.
– Все залежатиме від того, які повноваження будуть у старости. Але, не залежно, де і ким би я не працював, я буду вболівати за долю і стан справ у Вовчинці. Адже ставши 19 років тому його сільським головою, на 20-й рік село вийшло на такі параметри розвитку, що нам могли позаздрити багато хто. За останні 15 років тут з’явилося багато нових побудованих об’єктів, доріг, змінився стан благоустрою, освітлення, стан дошкільної та шкільної освіти. І бути просто спостерігачем я не зможу. Тим більше, що залишилося чимало напрацьованих планів. Це і будівництво спортивного залу, яке в цьому році ми мали реалізувати, і добудова нового корпусу Вовчинецької школи, і багато іншого.

Записав Левко КУТИНСЬКИЙ

Останні новини

18 Червня
  • Історія
    Історія
    Кримінальна історія: агресивні візники
  • Комуналка
    Комуналка
    З 1 липня знизять тариф на електроенергію для деяких споживачів
  • 12:10
    Поліцейські Івано-Франківщини розслідують смертельну ДТП за участю нетверезого водія
  • 11:37
    Чим користувалися наші предки, або Предмети побуту, які відійшли у забуття
  • 11:03
    На Прикарпатті громадянин Туреччини збував фальшиву валюту
  • Історія
    Історія
    Ретроновина: спіритизм у Станиславові
  • Влада
    Кабмін залишив без державної субвенції округ Вірастюка на Прикарпатті
  • Кримінал
    Кримінал
    Як можна обдурити український e-сервіс державних послуг «Дія»
  • Освіта
    Освіта
    ЗНО з математики не склали 31% учасників, з англійської – 10%
  • 17 Червня
  • 09:45
    СБУ викрила учасників злочинної групи, яка збувала зброю криміналітету
  • Надзвичайні ситуації
    Надзвичайні ситуації
    Запах невідомої речовини змусив франківців не спати пів ночі
  • Здоров'я
    Здоров'я
    “Зелена зона”: в Україні продовжили карантин до кінця літа
  • 07:41
    На Коломийщині горіла господарська будівля
  • 16 Червня
  • Політика
    Політика
    Фракція «Голос» офіційно розкололася. У завтрашньому випуску газети Західний кур’єр читайте ексклюзивне інтерв’ю народного депутата від партії “Голос” Ярослава Юрчишина
  • 15 Червня
  • Культура
    Франківські митці презентували виставку “Місто, що дарує крила”
  • Залишити коментар

    Ваша електронна пошта не буде опублікована.