Євгенія КАРТУШОВА:

«Не варто жити в очікуванні перемоги, а наближати її хто чим може – податками, волонтерством, здоровою психікою та систематичними донатами»

Клінічна психологиня, мандрівниця, засновниця йога-студії, активістка та волонтерка з Івано-Франківська Євгенія Картушова передала вже 18 автівок для Збройних сил України. Зараз волонтерка збирає мільйон гривень для купівлі ще чотирьох пікапів для бійців. Також активістка постійно збирає кошти та купує дрони та тепловізори для військових. На початку повномасштабної війни Євгенія перебувала у Південній Азії, де і планувала залишитись надовго. Однак окупанти змінили її плани, і франківка повернулась додому, щоб допомагати українській армії.

В інтерв’ю «Західному кур’єру» Євгенія Картушова розповіла про результати свого волонтерства за сім місяців повномасштабної війни, про те, що її надихає продовжувати займатись благодійністю, та поділилась порадами, як зберегти сили, здорову психіку та позбутись гнітючого відчуття зневіри на сьомому місяці війни з неадекватним сусідом.

– Євгеніє, розкажіть, як почалась ваша історія волонтерства?

– 24 лютого я була на Шрі-Ланці, де планувала залишатися надовго, бо мріяла подорожувати та працювати онлайн. Скажу по правді, до цього дня не вірила про можливість повномасштабної війни. Здавалось би – XXI століття… Яка війна? Коли прочитала у новинах, що на мою державу, на моє рідне місто падають ракети, була шокована. Обдзвонювала всіх рідних та знайомих, хвилювалась, чи вони у безпеці. Коли шок трохи пройшов, зрозуміла, що просто так сидіти і спостерігати здаля я не зможу. Подзвонила подрузі, яка волонтерить ще з 2014 року, і спитала, чим я можу допомогти. Вона запропонувала зібрати кошти на авто. Не маючи жодного досвіду волонтерства, 25 лютого я розпочала збір на перше авто для військових. Спочатку це все відбувалась на довірі – донатили переважно ті люди, які мене знали, але ми дуже швидко зібрали потрібну суму. І вже 3 березня відправили нашого першого «залізного коня» на фронт.

Згодом коло знайомств розширилось, налагодились контакти з військовими та іншими волонтерами. Станом на сьогодні відправили на передову вже 18 автівок, п’ять з яких я особисто перевезла через кордон. Зібрати гроші – це одне. Машину треба ще підшукати, купити, часто перефарбувати, потім передати військовій частині. Все офіційно, робимо акт прийому-передачі, щоб не було ніяких непорозумінь.

– Яка найбільша сума донату у вас була?

– По дві тисячі доларів від двох осіб. Це був найшвидший збір: у суботу мені повідомили, що треба машину, у неділю ми зібрали гроші, а у вівторок вже відправили авто. Це було у травні. Машину купували для нової роти полку «Азов», яку відправляли на завдання у саме «пекло». Був ще один великий донат у розмірі 40 тисяч гривень.

– Зараз ви збираєте мільйон гривень для придбання чотирьох пікапів для ЗСУ? Як йдуть справи?

– Збір почався ще наприкінці серпня. На початку планувалось залучити мільйон українців, які б скинулися по гривні та закрили потребу. Сподівалася, що мільйон вдасться зібрати швидко, але майже за місяць вдалося зібрати 270 тис. грн, яких вистачить на перший пікап. Першу машину ми вже шукаємо. Як тільки назбираємо ще гроші, одразу будемо купувати наступну машину. Чекати, поки збереться цілий мільйон, точно не будемо. Два запити вже маю від військових частин, які перебувають зараз у найгарячіших точках. Збір коштів переважно відбувається через соціальні мережі, інколи я особисто звертаюсь до знайомих людей із проханням по допомогу. Головне – охопити якнайбільшу аудиторію. Коли мої пости про збір коштів почали поширювати відомі люди, нам вдалось зібрати за два дні 80 тисяч гривень. Це дуже круто на сьомому місяці війни.

Зараз для допомоги збору мільйона на пікапи хлопці передають трофеї з передової. Скоро відбудеться аукціон, де кожен зможе придбати крутий «артефакт», який зможе показувати своїм онукам як нагадування про силу єдності нашого народу і перемогу над загарбником. Також символічний «презент» отримає той, хто зробить найбільший донат.

– Скільки загалом коштів вам вдалось зібрати від початку повномасштабної війни?

– Якось не підраховувала. Адже ми купуємо не тільки автомобілі, а й дрони та тепловізори. Авто і дрони на війні – це розхідний матеріал. Машина на передовій живе в середньому два тижні, а то й менше. Дрони теж часто збивають. Але навіть за короткий час служби вони допомагають нашим хлопцям ефективніше проводити операції.

– Чи не заважає волонтерство вам займатись основною роботою?

– Ні, не заважає. Звичайно, це потребує багато енергії, але воно і додає заряду. Головне все правильно організувати. Я виснажувалась дуже сильно, коли робила все сама. Найбільше сил потребувало пригнати автівку з-за кордону, вистояти всі черги… Зараз я маю конкретну нішу і роблю те, що легко вдається, – шукаю потрібних людей, які можуть це зробити швидко і безкоштовно, організовую збір коштів, контактую з військовими. Найважче було все скомпонувати, включити волонтерство у робочий графік та навчання. Окрім психологічної практики та волонтерства, я ще проходжу курси підвищення кваліфікації і в майбутньому планую надавати допомогу військовим.

– Чи не зменшилась кількість донатів для волонтерів на сьомому місяці повномасштабної війни?

– У перші місяці війни люди активніше донатили, зараз на авто збираємо майже місяць-півтора. Можливо, це пов’язано з тим, що більшість людей допомагають військовим адресно, громади передають допомогу переважно туди, де служать їхні земляки. Для мене захисники – всі свої, не важливо, з якого вони району чи області. Важливо, на яких вони позиціях стоять і які потреби мають. Війна триває, і потреби військових не зменшуються. Головне довіряти волонтеру, бути впевненому, що він добросовісний і ваші гроші підуть туди, куди потрібно.

– Звичайно, труд волонтерів – неоціненний. Але разом із відданими доброчинцями розвелось багато псевдоволонтерів, які під приводом допомоги ЗСУ виманюють кошти у людей. А це підриває довіру суспільства до волонтерства загалом. Чи не було подібних закидів у вашу сторону? Чи не хейтять вас у мережі?

– Ні, хейтерів у мене поки немає. Мабуть, я якась неправильна волонтерка (сміється). Я постійно звітую про покупки, виставляю фото- та відеозвіти від військових. Наживи на волонтерстві ніякої немає. Навпаки, кожен збір я починаю з власного донату і майже кожен сама ж закриваю. Десь не вистачає на пальне, десь на фарбу чи якусь деталь докупити… Часто доначу на дрони та тепловізори. Про сили та потрачений час навіть не говорю. Але знаєте, що я помітила? Чим більше я доначу, тим краще у мене йдуть фінансові справи. І багато людей, які звертаються до мене, зізнаються, що прийшли саме тому, що я активно допомагаю військовим. Якось так складається. Добро вертається сторицею.

– Нещодавно ви були на міжнародній виставці військової техніки у Польщі? Що цікавого там побачили?

– Це була дуже потужна виставка, де були представлені найновіші розробки військової техніки. Звичайно, «зіркою» виставки був турецький інженер Сельчук Байрактар, який презентував новітні безпілотники. Найбільше уваги відвідувачі приділяли саме новому «Байрактару», якого ще немає у масовому виробництві, американському винищувачу «Ф-35» (яким, до речі, пілотує жінка) та розгромленій Збройними силами України російській техніці, яка стояла у центрі головного павільйону. Всі підходили, фотографувались біля розбитих російських танків та БТРів. Україна та ЗСУ були в центрі уваги. Моя ж мета відвідування цієї виставки була досить прагматична – не тільки побачити новинки військової техніки, а й налагодити зв’язки з виробниками, щоб у подальшому з ними співпрацювати. Адже купувати безпосередньо у виробника значно дешевше і надійніше.

– Що вам весь цей час дає сил займатись волонтерством? Чи не втомились ви?

– Мене надихають наші військовослужбовці. Дехто з них потрапляє в настільки критичні ситуації, що звичайній людині важко уявити подібне. Щирість, чіткість, правдивість, турбота – якості українських військових, якими я захоплююсь. Вони чітко знають, що для них є правда, а що ні. Вони щиро вірять у державу і готові віддати за неї власне життя. Перебуваючи у самому «пеклі», хлопці і дівчата знаходять сили бачити прекрасне і тішитись йому. Звичайно, окриляє успішний контрнаступ наших військових. Бійці дуже добре зробили свою справу. І це стало можливим завдяки тому, що ми всі не припиняємо їм допомагати, підтримувати і вірити у них. Усвідомлення цінності нашого внеску у захист України і додає сил.

– Зараз багато українців живуть у стані очікування перемоги. Коли вона настане і які ще випробовування на нас чекають – достеменно невідомо нікому. Що б ви порадили як психолог – як зберегти віру і сили в очікуванні перемоги?

– Я б порадила людям включати війну у життя і не виключати життя. Щоб не розчаровуватися, не варто очікувати. Щодня, коли прокидаєтесь, робіть побутові звичайні речі, а увагу зосередьте не на очікуванні завершення війни, а на тому, що робите тут і зараз. Не чекати перемоги, щоб поїхати відпочити чи зустрітись із друзями, одружитись, народити дитину, відсвяткувати ювілей чи просто сходити на каву. Жити однією війною не можна – це призведе до душевного опустошення, озлоблення, апатії. Втомлена людина не може повноцінно працювати, вона не може продукувати нові ідеї. А нам потрібна сильна нація. Ми відповідальні за свою безпеку, своє фізичне та психологічне здоров’я, маральний дух. Повноцінний сон, смачна їжа, зміна обстановки, відвідування цікавих місць, перебування у приємній компанії… Це дуже важливо. Якщо ти не можеш поїхати у Туреччину, то поїдь у Карпати чи на озера. Підтримуй український туризм. Або просто виїхати за місто на пікнік чи у гриби. Війна має бути включена в життя, але саме життя має бути по-любому! Та ж війна нас учить, що сенс життя у самій можливості жити, ходити на роботу, бути поряд із рідними… Про майбутнє мріяти потрібно, але жити треба сьогодні. Не варто жити в очікуванні перемоги, а наближати її хто чим може – податками, волонтерством, здоровою психікою та систематичними донатами.

– А як же відчуття провини? Як дозволити собі насолоджуватись мирним життям, коли на фронті гинуть наші захисники?

– Відчуття провини – одне із найбільш їдких та непотрібних і не приносить ніякої користі. Ті, хто звинувачують себе, що занадто мало роблять для своєї країни, мають пам’ятати – в такому стані ви точно не зможете допомогти іншим. Всі ці переживання паралізують, приковують до стрічок новин, занурюють у потік самодокорів і заважають діяти, бути ефективними. Наша з вами відповідальність – подбати про себе найперше, якщо ви в безпеці, то маєте попіклуватися про своє самопочуття та позитивний настрій. Просто пам’ятайте, що цю можливість ви маєте завдяки ЗСУ. Будьте ефективними на своєму місці. Але не потрібно хизуватись і викладати світлини щасливого і безтурботного життя у мережу. Це може травмувати як самих військових, так і їхніх родичів. Відпочивайте, подорожуйте, набирайтесь ресурсу, але не чваньтеся цим. Пам’ятайте, що за ваш спокій б’ється ціла армія професійних військових, і своєю діяльністю допомагайте нашим оборонцям.

Розмовляла Мар’яна РИНДИЧ

Гроші на пікапи можна переказати:

Mono-банка https://send.monobank.ua/jar/9XuKGBxDyh

Картка банки 5375 4112 0050 6173

Монобанк гривня 4441114453286492

PayPal kartushovaeo@gmail.com

Останні новини

  • Місто
    У Франківську працює “пункт незламності” для матерів з дітками (ФОТО)
  • Житло
    Житло
    Переселенцям, які проживали у ліцеї №10, надали тимчасовий прихисток
  • 18:02
    На війні загинув 29-річний калушанин Дмитро Пасюта
  • 17:37
    На Прикарпатті через масовані обстріли екстрено знизили ліміти електроенергії на третину
  • Мистецтво
    У Калуші набирає обертів пошук художніх талантів на арткласах
  • Місто
    Місто
    Поле стадіону “Рух” підготували до зими
  • Дороги
    На Рожнятівщині закінчили ремонт відрізку дороги Вербівка – Петранка
  • Новини ОТГ
    Новини ОТГ
    У Брошнів-Осадській громаді перевірять наявності локальних очисних споруд на підприємствах
  • Дата
    Прикарпатських спецпризначенців привітали з днем створення підрозділу
  • Благодійність
    Благодійність
    Карітас оголосив реєстрацію на грошові гранти для придбання зимового одягу і взуття
  • Місто
    Допомогти всім, хто потребує: у Франківську готуються, як діяти на випадок критичної ситуації
  • ДТП
    ДТП
    За тиждень у аваріях на Прикарпатті травмувались 19 осіб
  • Влада
    Влада
    Голова Долинської громади Іван Дирів перебуває з робочим візитом у Стокгольмі (ФОТО)
  • 13:14
    Лісівники Франківщини допомагають Херсонщині (ФОТО)
  • 12:54
    На Бахмутському напрямку загинув стрілець-снайпер з Коломийщини Василь Герчовський
  • Залишити коментар

    Ваша електронна пошта не буде опублікована.