Отець Йосафат БОЙКО:

«Немає таких випробувань, які людина не в змозі подолати з Божою поміччю»

Останні роки принесли людству, і українцям зокрема, великі випробовування. Ще не встигли ми побороти пандемію коронавірусу, яка забрала тисячі життів, як почалась кровопролитна війна у центрі Європи.  Руйнування українських міст, вбивство невинних людей, небачені звірства окупантів щодо мирного населення. Щоденні втрати, біль і страждання.

Багато людей у розпачі задаються питанням: за що нам такі випробовування? Де є Бог, коли триває війна? Де є Бог, коли ми страждаємо? Як не втратити віру та не осквернити душу у тяжкому часі війни? На ці та інші наболілі питання «Західний кур’єр» шукав відповіді у розмові з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія Згромадження Воплоченого Слова у Крихівцях.

– Преподобний отче, питання, які нині на устах, мабуть, кожного українця: за що нам такі випробовування? Чому Бог допускає такі страждання? Який знак Господь посилає людству?

– Все, що відбувається у нашому житті, – відбувається або з Божої волі або з Божого допуску. Як ми читаємо у Святому Письмі, Божа воля полягає в тому, щоб людина пізнала правду і спасла свою душу. Тобто Бог хоче для людини тільки добрих речей. Божа воля проявляється у виконанні людиною Божих заповідей. Проте у нашому житті трапляється і багато поганих та важких подій. Серед них і пандемія, і кровопролитна війна, в якій ми зараз знаходимось. То де ж Бог, коли нам погано, коли ми страждаємо? Треба розуміти, що всі випробовування, які випадають на долю людства, є результатом його гріховності та самовпевненості. Війна – в тому числі. З Божого допуску ці речі стаються.

Ми живемо у високорозвиненому світі, люди звикли до комфорту та благ цивілізації, часто забуваючи про Бога та Церкву. Люди повинні схаменутись і усвідомити, що все земне є тлінним і в будь-який момент вони можуть втратити не тільки нажиті статки, а й власне життя. Але не потрібно себе картати – за що нам такі випробування… Ми не можемо збагнути задуму нашого Творця, чому Він допускає такі речі. Проте немає таких випробувань, які людина не в змозі подолати з Божою поміччю. Він дає людям розум, свобідну волю, сили та терпіння пережити будь-які негаразди. Господь із любові провадить нас через ці випробування, але ніколи нас не покине. Маємо яскравий приклад, як героїчна витримка України стала справжнім дивом для усього світу.

– У мусульманстві є вчення про «священну війну» (джихад). Як трактує війну християнство? Відомо, що православна та католицька церкви підтримують ідеї «справедливої війни», яку можна розпочати тільки для захисту своєї батьківщини від нападників. Розкажіть про мету і дозволені засоби «справедливої війни»?

– Коли воєнні дії стали твоїм сьогоденням, важко говорити про теоретичні трактування війни. У будь-якій війні є агресор і жертва. У нашому випадку ми на своїй землі, яку нам дав Господь, де ми є господарями. І зараз нашу землю хочуть забрати, посилаючись на якісь незрозумілі теорії про так званий «рускій мір», так званого «старшого і молодшого брата», незрозумілі речі з дивною ностальгією за колишнім Радянським Союзом. Україна виступає у ролі жертви, яка себе захищає. У Катехизмі Католицької Церкви читаємо про війну, що п’ята заповідь Божа забороняє добровільне знищення людського життя. Оскільки кожна війна приносить горе і несправедливість, то церква наполегливо заохочує кожного молитись, щоб «Божа доброта звільнила нас від стародавнього рабства війни». «Але поки буде існувати небезпека війни, не буде компетентної міжнародної влади, наділеної достатніми силами, доти не можна відмовити урядам, після вичерпання всіх можливостей мирного врегулювання, права на законний захист», – зазначено у Катехизмі. В цьому випадку наші захисники послуговуються правом на законний захист із моральної точки зору. У Катехизмі також описані умови, за яких допустимий «законний захист».

Зокрема, треба прискіпливо визначити точні умови законного захисту за допомогою військової сили. Для цього потрібно, «щоби шкода, завдана агресором нації чи спільноті націй, була тривалою, важкою і безперечною». Ця шкода завдається нам ще з 2014 року. А якщо дивитись глибше, то такі посягання на нашу цілісність та незалежність є нашим історичним болем, який ми терпимо століттями. Друга умова, «щоб усі інші засоби для покладення цьому краю виявились неможливими або безуспішними». Ми маємо пряму агресію противника, знищення цивільної інфраструктури, окупацію територій України та знущання над народом. І третє – «щоб були обґрунтовані можливості успіху». Тут ми бачимо, як наші ЗСУ героїчно та самовіддано захищають нашу землю. Також є умова, «щоб використання зброї не спричинило лиха і безвладдя, важчого за лихо, яке слід усунути». Ми бачимо непропорційність використання зброї з боку російських агресорів і наших військових, які використовують зброю тільки для захисту та витиснення ворогів із окупованих територій. Під час оцінювання цих умов слід також враховувати потужність сучасних засобів руйнування. Це такі традиційні повчання, перелічені у доктрині про «справедливу війну». У нашому випадку – ми захищаємо нашу незалежність, нашу землю, тому цей захист є оправданим.

– Війна у будь-якому випадку є жахливою. Але, як говорить відома приказка: «Хочеш миру – готуйся до війни». У світі, сповненому грішних людей, часто війна є невідворотною. Про це свідчить історія. Деколи вона є єдиним шляхом упередження великої шкоди, необхідним для відвернення ще більшого зла та є інструментом досягнення миру. У нашому випадку – окупації України російськими агресорами…  

– Зараз зрозуміло, що наразі для України вже іншого засобу досягнення миру немає. Агресор не може визнати наше природне право жити на власній землі за власними законами. Тому мусимо це право вибороти на війні.  Війна завжди є результатом гріха. Християни не повинні бажати війни, але вони мають моральне право боротись за мир. Найважливіше, що ми можемо зробити під час війни, – це молитися про божественну мудрість для наших лідерів, про безпеку наших солдатів, про швидке вирішення конфлікту і мінімальні втрати з обох боків.

– П’ята Заповідь Божа наголошує: «Не вбивай!». Як можна трактувати цю заповідь в умовах реальної війни?  Чи є гріхом вбивство та знищення ворога на фронті?

– Воїни ЗСУ захищають свою Вітчизну. Вони не прийшли на чиюсь землю цілеспрямовано вбивати потенційного ворога. Захист завжди повинен бути співмірним із загрозою. Його метою повинно бути відвернення нападу та знешкодження нападника, який несе пряму загрозу життю та здоров’ю людини, цілісності та суверенітету нації. Якщо можливо захиститись, не вбиваючи нападника, християнин повинен виявити милосердя і залишити йому життя – смертельне добивання знешкодженого нападника не дозволяється. Це ми бачимо у гуманному ставленні військових ЗСУ до російських військовополонених. Умисне вбивство є тяжким гріхом. Однак, якщо існує серйозна загроза власному життю, а також загроза гідності особи (наприклад, у випадку сексуального насильства), а інший захист неможливий, воно може стати крайнім методом оборони.

Водночас зброя масового знищення (ядерна, хімічна, бактеріологічна тощо) є завжди неморальною, тому що вона діє неперебірливо, знищуючи всіх – і військових, які беруть участь у війні, і цивільне населення – винуватих і невинних. Окрім того вона не дає противникові жодних шансів вижити – від неї неможливо сховатись. Тому її використання завжди є злом і не може бути виправдане. Її використання перетворює війну зі справедливої у агресивну.  Тому християни повинні підносити свої щоденні молитви до Бога щодо остаточної та повсюдної ліквідації зброї масового знищення.

– Християн часто звинувачують у слабкості та пацифізмі, цитуючи при цьому слова Ісуса Христа: «Не противтеся злому. Хто вдарить тебе у праву щоку, оберни до нього й другу». Що мається на увазі під цим висловом Ісуса?

– Тут мається на увазі, щоб християни намагались дотримуватись мирного співжиття в родинній та суспільній спільноті. Якщо кожен за будь-яку образу буде мстити, злом відповідати на зло, то ніякого мирного співіснування бути не може. «Підставляння другої щоки» є способом уникнення нарощування конфлікту. Проте це не стосується кримінальних чи політичних злочинів, а також відкритої воєнної агресії. Бо, знову ж таки, ми приходимо до того самого висновку – ми на своїй землі і мусимо захищати свою державу.

– Від деяких вірян часто можна почути таку позицію: «Все в Божих руках! Я уповаю на Бога і Він нас захистить». Але знаємо й інший вислів: «На Бога уповай, але сам не схиб»… У чому ж істина?

– Істина полягає в тому, що ми повинні уповати на Бога завжди і в молитві просити у Нього допомоги для наших справедливих дій. Незалежно від того, яких зусиль ми докладаємо, остаточний захист і перемога походять не від нас, а від Бога. Неодноразово святі отці говорять своїм парафіянам: «Роби все так, якби все залежало від тебе, але пам’ятай, що все залежить від Бога». Ми не можемо сидіти склавши руки, переадресовуючи захист власного дому та держави на Господа. Є такий вислів: «Якщо не будеш годувати своє військо, то будеш годувати чуже». Тому не можна стояти осторонь, коли твої співвітчизники виборюють свободу. Ми самі не здатні вирішити усього, але Бог дає нам тих, хто допоможе, підкаже шляхи виходу. Як бачимо, зараз весь світ з Україною.

– Сьогодні майже всі українці бажають смерті Путінові та проклинають російський народ, на якому кров наших невинно вбитих людей та дітей. Чи є гріховними такі почуття українців?

– У Біблії є такий вірш: «Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте». І  ми, як душпастирі, завжди про це говоримо своїм парафіянам. Ми повинні молитись за навернення наших ворогів, а не очорнювати свою душу прокльонами. І тут не йдеться про якийсь незрозумілий пацифізм. Маємо молитись за навернення людей, які приймають такі гріховні, диявольські рішення. Повторюю ще раз. Наша справа є молитись. Богородиця у Фатімі ще у 1917 році просила дітей, щоб вони передали людям, аби ті молились за навернення Росії. Щоб це зло не поширювалось по цілому світі. Якщо ми подивимось на ХХ століття, то бачимо дуже багато зла, яке поширилось на цілий світ.  Це дві світові війни, це прийняття законів про аборти – вбивство діток у лонах матерів. 1946 рік – коли московське православ’я знищило нашу Церкву на державному рівні, і Церква була змушена піти у підпілля, а багато єпископів та священників було заслано у Сибір. Це зло і безбожництво, яке поширювалась за посередництва радянської Росії. Богородиця вчить нас не проклинати своїх ворогів, а молитись за їх навернення.

– Зараз у соціальних мережах дуже багато нецензурщини, лайки та некультурних висловлювань, які дозволяють собі навіть публічні особи. Чого тільки вартий вислів про «руский корабль». Звичайно, в умовах мирного часу такі речі недопустимі. У часі війни люди оправдовують ці речі своєю «громадянською позицією». Як ви це прокоментуєте?  

– Є речі благі, а є лихі. Так само є благословення – слово, яке несе благу вість, та лихослів’я – слово, яке несе щось лихе. Лихослів’я та матюки – це не від Бога. Загалом українці – народ культурний та вихований у своїй поведінці та висловлюваннях. Тому нас дивують записи вульгарних розмов російських солдатів зі своїми матерями, дружинами та дітьми, просякнуті суцільними матюками. Можливо, у них рівень культури такий… Для нас це недопустимо! Лихослів’я відганяє Боже слово і є атрибутом зла, нечистоти, яка опоганює образ Божий у кожній людині. Непристойні слова руйнують відчуття любові та щастя, оскверняють нашу душу.

– На жаль, місяць нашої стійкості дається нам дорогою ціною. Щодня Україну, і Прикарпаття зокрема, сколихують сумні звістки з фронту про загибель наших захисників і захисниць. Порадьте, як духівник, як родині пережити цей невимовний біль втрати сина, чоловіка чи батька?

– Пережити втрату близьких, які померли на війні чи за інших обставин, надзвичайно важко. Та легше переживати такі трагедії з Богом, що означає молитись за спасіння їхніх душ та довіряти їх Богові. Смерть – це безповоротна втрата. Але як християни ми також віруємо у воскресіння мертвих. І про це не потрібно забувати. У Євангелії від Івана читаємо, що при воскресінні мертвих встануть всі: «Що чинили добро – на воскресіння життя. Ті, що чинили зло, – воскреснуть на суд». Наші воїни як мученики у боротьбі зі злом віддали своє життя. Цим вони заслужили вічне життя.

– У біді ми всі біжимо до Бога. А коли нам добре, то часто забуваємо про Нього. Наскільки сильною є наша молитва? Як правильно молитись і чого просити, за що дякувати Богові у час війни?

– Дійсно, у часі війни ми спостерігаємо збільшення людей у храмах, зокрема у нас, в Івано-Франківську. Частіше приходять і ті люди, які раніше рідко відвідували літургійні служіння, приступають до молитви та сповіді. Коли біда, ми всі згадуємо про Бога. Але молитись треба завжди. Хто як вміє. Бо молитва – це розмова з Богом. Нинішньою темою цієї розмови звичайно є війна. Випрошувати для наших воїнів сили та витривалості у протистоянні окупантам, молитись за прощення гріхів і спокій душ загиблих під час війни. І ще раз повторюю: молитись за навернення наших ворогів, щоб вони схаменулись. Молитва – це потужна зброя у подолання зла і гріха.

– На жаль, війна переходить у затяжну стадію. Багато людей втрачають віру, втікають із країни, не бачачи тут перспектив на щасливе майбутнє (йдеться не про вимушених біженців, які втікають від обстрілів). Очевидно, що навіть після закінчення війни легко не буде. Як не зневіритись, не впасти духом і зберегти надію на мир та світле майбутнє на своїй рідній землі?

– Кожна людина обирає свій шлях для безпеки. Це їхній вибір. Зрозуміло, що всі ми не виїдемо. І коли закінчиться війна, теж ніхто не знає. Тому мусимо зберігати холодний розум, реально дивитись на речі, робити все по-максимуму кожен на своєму місці, читати тільки перевірені джерела, посвячувати час для молитви та праці. Зараз ми всі об’єднані відповідальністю за перемогу. Хто не стоїть на фронті зі зброєю, повинен міцно тримати тил. Ми все здолаємо, бо з нами правда і з нами Бог!

Розмовляла Мар’яна РИНДИЧ

Останні новини

  • Агросектор
    Посівна кампанія на Івано-Франківщині завершується
  • 19:31
    У Богородчанській громаді заборонили діяльність православної церкви московського патріархату
  • Економіка
    Економіка
    На Івано-Франківщину переїхали майже 50 підприємств з регіонів, де ведуться бойові дії
  • Дороги
    Дороги
    Від початку війни на Прикарпатті трапилось 583 аварії, в яких загинуло 14 людей
  • 18:06
    За вихідні патрульні в Івано-Франківську зафіксували два випадки підробки водійських документів
  • Історія
    Історія
    Кримінальні історії: справи про підробки
  • Пам'ять
    До Дня Героїв у Болехові встановили три мандрівні виставки-експозиції національно-патріотичного спрямування
  • Мистецтво
    У Коломийському “Соколі” Національний драмтеатр імені Марії Заньковецької покаже “Злодія”
  • Спорт
    Спорт
    У Бурштині оновлений спортмайданчик відкрили товариськими матчами з міні-футболу
  • 15:45
    Патрульні у пізній час допомогли жінці з двома дітьми доїхати додому
  • 15:30
    У Тисмениці в пластовому зборі взяли участь діти з Кременчука та Кривого Рогу
  • Дещо цікаве
    “Русскій воєнний корабль… ВСЬО!”: у Івано-Франківську відбулось спецпогашення нової марки
  • Кримінал
    На Івано-Франківщині поліцейські затримали підозрюваного у торгівлі наркотиками
  • 14:00
    Минулого тижня на Прикарпатті на коронавірус захворіли 115 осіб, семеро померли
  • Здоров'я
    Здоров'я
    З пологового в операційну: франківські медики провели дві успішні операції немовлятам (ФОТО)
  • Залишити коментар

    Ваша електронна пошта не буде опублікована.