Ігор ПОПАДЮК:

«Після війни у нас будуть шалені можливості із залучення інвестицій і виробничих, і фінансових»

За чотири місяці повномасштабної війни Івано-Франківськ відчув, що таке брак іноземних інвестицій. Але вже зараз відновлюють свою роботу міжнародні інвестиційні програми та проєкти, котрі реалізуються в обласному центрі Прикарпаття. Тож є надія, що і економіка міста, й інвестиційна привабливість, а особливо бізнес-клімат та туризм розвиватимуться та приноситимуть прибутки. А для цього потрібно працювати і стукати у всі можливі двері.

Саме залучення міжнародних проєктів та грантів допомагає розвивати Івано-Франківськ та створювати тут всі умови для бізнесу. Про те, як зробити місто інвестиційно-привабливим та економічно розвиненим, «Західному кур’єру» в ексклюзивному інтерв’ю розповів директор Департаменту інвестиційної політики, проєктів, міжнародних зв’язків, туризму та промоцій міста Ігор Попадюк.

– Упродовж кількох останніх років Івано-Франківськ упевнено посідає лідерські позиції у рейтингах найбільш привабливих міст для проживання. Чим можна пояснити таке досягнення міста? Із чим пов’язаний такий успіх?

– Причиною цього могла бути хороша тенденція розвитку. У місті було багато хороших і цікавих нових проєктів. У нас склалося таке середовище для розвитку бізнесу, об’єднана і громадськість, і бізнес, і влада, які хочуть, аби бізнес розвивався. Власне громадськість тисне на владу і спонукає розвивати щось нове. Тут важливу роль відіграють конкурси, підтримка малого і середнього бізнесу, спрощення реєстраційних процедур. І влада йде на такі кроки.

– То можна сказати, що влада піддатлива на такі ініціативи?\

– Ми  беремо участь в усіх процесах. То є і зустрічі, і наради. Навіть якщо говорити про організацію тих же бізнес-сніданків, то це комунікація із бізнесом. Ми зустрічаємося із керівниками підприємств, питаємо, які в них є потреби,  бо це дає і відчуття, і бажання працювати.

– Як Департамент інвестиційної політики, проєктів, міжнародних зв’язків, туризму та промоцій міста працює з 24 лютого в умовах війни?

– Спочатку ми не знали, що робити. Потім хто мав бажання, той пішов служити, як я. Хтось поїхав за кордон, тепер повертаються. Практично всі включилися у волонтерську роботу щодо співпраці із містами-партнерами. Це і волонтерські центри, і зустріч переселенців. Тепер поступово всі повертаються до своїх обов’язків, особливо у напрямку інвестиційної роботи та міжнародних проєктів, оскільки вони розморозилися. Тобто у нас тепер йде процес повернення до стабільної роботи, наскільки це може бути.

– Ваш Департамент дуже багато працює над грантами і залученням європейських інвестицій. Чи сприяють гранти саме тому економічному розвитку Івано-Франківська, який би ми хотіли бачити?

– Якщо говорити конкретно, то є частина роботи, де Європейський Союз дає безповоротні кошти. Це 90 відсотків фінансування. Але це все конкурси, які треба вигравати, їх треба писати. Департамент взяв на себе таку функцію. Ми писали до сорока заявок протягом року. З них нам вдалося дуже багато виграти. Зараз у реалізації дев’ять проєктів на понад 120 мільйонів гривень залучених коштів для міста. Це за період понад п’ять років. Розумієте, тут дуже довгий процес. Потрібно написати заявку, пройти відбори, затвердження, впровадження проєктів. А все треба довести до логічного завершення – завершити проєкт і прозвітувати про його виконання. Для прикладу, громадський транснаціональний проєкт щодо Вовчинецьких гір розпочинався ще у 2017 році. Він завершився у грудні 2021.

– Чи стануть тепер Вовчинецькі гори туристичним магнітом міста, який притягуватиме сюди масу туристів?\

– Так, якщо ви згадаєте, що було на Вовчинецьких горах до цього і що є зараз, то це як небо і земля. Коли ми прийшли туди, то там було болото, калюжі, сліди від машин і купи сміття, які ми час від часу прибирали. Потім потрошки ми це все обладнали. За цим усім треба буде доглядати. Звичайно, що воно буде знищуватися з часом, бо маємо великий потік людей. Туди треба буде вкладати гроші, адже і природні явища також будуть нищити ті ж лавки, альтанки. Але це не у порівнянні із тим, що там було дотепер. Нам вдалося зробити і маркування велосипедного маршруту, яким можна проїхатися через віддалені села нашої громади. Це магніт і це приклад, як потрібно організовувати зони за межами урбаністичної території.

– Чи є у планах ще такі зони на території Івано-Франківської громади?

– Є ще Ботанічний сад у Дем’яновому Лазу, де також можна робити відпочинкову зону. Але до цього питання треба підходити дуже обережно. Треба багато вивчати, проводити зустрічі із людьми, розробляти різні проєкти. До початку будівництва оглядових майданчиків на Вовчинецьких горах була проведена величезна робота. Це і зустрічі зі стейкхолдерами, із жителями села, з дітьми, з науковцями з Прикарпатського університету. Ми залучали до роботи дуже багато експертів, котрі радили, що, як і де будувати. Обговорювалися навіть питання, які функції будуть у такого відпочинкового місця.

– Місто постійно співпрацює із європейськими партнерами. Про це свідчать підписані угоди із містами-партнерами. Який є позитив у такій співпраці? Чи наближає це нас до Європи?

– Це наближає наш спосіб мислення. Зовсім інакший спосіб мислення до реалізації проєктів. Не дають європейці гроші просто на те, щоб ви щось зробили.

– Вони прискіпливо ставляться до цього і хочуть знати, куди вкладені їхні кошти?

– Цей процес можна поділити на дві складові. Перша – це під час виконання проєктів ви обов’язково маєте комунікувати із великою кількістю людей. На це виділяється велика частина грошей. Сто відсотків не дається коштів просто, щоб ви побудували умовно дата-центр. Треба робити зустрічі зі стейкхолдерами, треба вислухати усіх зацікавлених осіб, знайти найкращі варіанти рішення і аж потім будувати. Це один тип мислення. Треба проводити глибокі аналізи того, що ви хочете зробити. А друга складова полягає в тому, що хороше планування наперед – це 90 відсотків успіху. Всі наші проєкти були розплановані до дрібних деталей. Звичайно, може бути корегування в майбутньому. І нам саме не вистачає хорошого планування. Це те, що має і чого вимагає Європейський Союз. Ви повинні все прорахувати наперед.

– А чи достатньо у цьому плані лише ініціативності, щоби досягнути результату?

– Якщо би ми не мали команди у міській раді, яка би не ініціювала подачі цих заявок, то ми б і не мали цих грошей. Нам ніхто не заважав. І це вже був стовідсотковий успіх. Якщо би хтось сказав, що треба щось зробити по-інакшому, то успіху би не було.

– Що сприяє позитивному іміджу Івано-Франківська?

– Думаю, що найперше у цьому плані важливим є розвинуте громадянське суспільство. Ми маємо дуже багато ініціатив та ініціативних людей. Насправді цей потенціал в Івано-Франківську потрібно зберігати, щоби в нас народжувалося якомога більше ініціатив і щоби в нас були такі майданчики, як, для прикладу «Промприлад. Реновація». Там багато людей, котрі ініціюють класні проєкти. Тим самим вони затягують величезну кількість грошей. Їх не видно зараз, але вони затягують наперед. І такі групи потрібно зберігати і давати їм можливість працювати, а не ставити палиці в колеса.

Якщо ми говоримо про великі проєкти, то, звичайно, тут вже без міської ради не обійтися. Міська рада дає на це співфінансування. Дуже багато проблемних питань ми стараємося згладити. А третє це те, що в нас більше розвинений малий і середній бізнес, аніж великий.

– Що стає стримувальним фактором для входу великого бізнесу в Івано-Франківськ?

– Давайте говорити відверто. Приходить великий бізнес дуже жорстко. Люди не мають багато часу говорити про якісь речі, скажімо, про офіційну зайнятість у місті. Представників великого бізнесу цікавить, чи є у місті земля, яка їм потрібна, енергоносії, виробничі площі і підготовлений персонал або можливість підготувати цей персонал. Більше нічого їх не цікавить. У інвестора є конкретний план із будівництва заводу і його впровадження. Великий інвестор має великий вибір. Він може поставити свій завод у Польщі, в Румунії, в Молдові чи навіть в іншому місті України. Він зупиниться там, де менше проблем. Це проста конкуренція. А якщо ми нічого не зможемо запропонувати, то в нас нічого не буде  народжуватись. Але це велика робота, яку треба робити до того, як прийшов інвестор. А якщо він вже прийшов і ми нічого не можемо показати, то це мінусовий результат.

– У нас позаду два роки коронакризи. А тепер ще й війна. Чи не відмовляються зараз інвестори приходити на наш ринок?

– Правильно говорити, чи приходять вони взагалі. Так, усі ці процеси вплинули на інвесторів. У час війни вони дуже бояться вкладати гроші в Україну. Думаю, що після війни у нас будуть шалені можливості із залучення інвестицій і виробничих, і фінансових. Буде фінансувати і Європейський Союз, і інвестиційні фонди. Єдине питання у них буде – чи ми готові щось їм запропонувати.

– А якими аргументами все-таки вдається переманити до Івано-Франківська інвестора?

– Ми мусимо давати більше можливостей. Наведу простий приклад. Понад 10 років тому одна меблева компанія казала, що збудує в Івано-Франківську завод. Ми погодилися і запропонували зробити індустріальний парк, провести туди дорогу, комунікації. В кінцевому результаті вони відмовилися.

Зараз, точно знаю, створюється на Закарпатті Солотвинський індустріальний парк, мають такі муніципальні парки Вінниця, Львів. У нас немає. Ми дали пропозицію в січні керівництву щодо створення індустріального парку. «Аркан» – це приватний парк. Ми можемо тільки інвестору рекомендувати заходити на ці площі на умовах оренди. Але ми не можемо ані допомогли парку, а ні якось впливати на процеси, які там відбуваються. Ми дали пропозиції, де і як можна створити муніципальний індустріальний парк. Це проєкт на найближчі 20 років.

Якщо в нас буде муніципальний індустріальний парк, ми будемо мати можливість залучати в місто великий бізнес. Поки в нас не буде можливості виділення земельної ділянки, то ми нічого не зможемо зробити. Скажімо, приходить інвестор і каже, що йому треба 10 гектарів, а ми їх не маємо. Ми не можемо йому пропонувати таку земельну ділянку через рік-два, його це не цікавить.

– Чи працюють у час війни грантові проєкти?

– На два місяці практично зупинили всі проєкти. Ніхто не розумів, що з цим буде далі відбуватися, мається на увазі із коштами, реалізацією. Цього місяця вже відновили усю роботу. Є проблема із переказом коштів за кордон. Але ми такі питання стараємося вирішити, щоби проєкти були реалізовані і завершені до кінця 2023 року, поки діє програма. Наступного року, залежно від того, як ми реалізуємо ці проєкти, ми зможемо подаватись на нові. Наші шанси збільшуються. Вже у програмі транскордонного співробітництва «Польща–Білорусь–Україна» не буде Білорусі. Також у програмі «Угорщина–Словаччина–Румунія–Україна», можливо, переформатують на «Румунію–Україну–Молдову». Усе залежить від Брюсселя. Там буде багато коштів та класних пріоритетів. І все буде залежати від того, наскільки кожна громада має підготовлену команду, котра буде боротися за ці кошти.

– Ви працювали над проєктом безпечного і розумного міста, який мав би цього року завершитися, але в час війни зрозуміло, що його не вдасться довести до пуття. Що він передбачає?

– Він продовжений до кінця 2023 року, як і всі проєкти. Зараз має бути оголошений тендер на ремонтні роботи у приміщенні стадіону. Нам ще треба буде закупити сервери. Ми все-таки відкриємо цей дата-центр, який буде об’єднувати всі камери в місті і на рівень підвищить безпеку міста. Я вважаю, що у наступних програмах цей проєкт можна буде розвивати більше. Є можливість об’єднати світлофори, ставити нові аналітичні програми, влаштовувати контроль за муніципальним транспортом. Це буде своєрідний мозок міста, що зможе аналізувати всю інформацію, яка відбувається у місті. Зараз в основі дата-центру вже закладена допомога поліцейським. Система має здатність реагувати на події протягом хвилини. Як тільки хтось повідомляє про якусь подію, зразу оператор виводить інформацію на екран. Так можна здійснювати пошук людей, автомобілів, речей, залишених у якомусь місці.

– Чи можна орієнтуватись лише на іноземні інвестиції чи все-таки варто допомагати місцевим ентузіастам і виробникам розвивати свій бізнес?

– Ми можемо створювати умови, але не можемо просто давати кошти. Маємо можливість підштовхнути когось у прагненні розвитку бізнесу. Але функцію розвитку виконують різні фонди, які дають можливість розвинутися, оцінюють бізнес, надають менторську підтримку, розвивають той бізнес до певного рівня. Ми можемо допомогти малому і середньому бізнесу знайти освіту, фонди, звести їх із фондами. Наприклад, зараз на «Промприладі» буде розпочинати свою роботу новий проєкт «Центр роботи із бізнесом». Він буде реалізовуватися також за грантові кошти. Наш Департамент буде співпрацювати із «Промприладом» саме у сфері консультацій бізнесу.

– Якщо повернутися до галузі туризму, яку ми частково зачіпали, то чи не зазнав Івано-Франківськ певних збитків у час війни?

– Будемо говорити відверто – є у туристичному бізнесі глобальні і локальні гравці. Ми адекватно оцінюємо свої сили у туристичному потенціалі. Є великий туристичний Львів, Київ, «Буковель». Ми десь між ними і ми себе шукаємо. У нас був створений тактичний план на рік, що ми маємо зробити для того, щоби турист себе комфортно почував. Мова йде про місця для висадки туристів із автобусів, і супровід туристів по місту. Ми можемо затримати туриста в місті і повинні для цього створювати умови. Для цього ми вже розробили план із п’яти локацій, згідно із яким турист може приїхати до Івано-Франківська і паралельно поїхати у Богородчани в «Парк землі», поїхати в «Буковель» і повернутись, поїхати в Галич чи на Дністровський каньйон. А коли турист повертається в Івано-Франківськ, він залишає кошти у місцевій економіці. Я не можу сказати, що ми є великим туристичним містом. Є більші міста, які мають більший туристичний потенціал. Але вкладати зусилля в те, щоб турист залишився в Івано-Франківську, потрібно.

У наш тактичний план також входить бізнес-туризм. Чим більше подій буде проведено в Івано-Франківську, тим більше коштів залишиться у місті. Для цього потрібні відповідні локації. В нас є такі локації, в нас є такі події. Туди входить палац Потоцьких, Бастіон, «Промприлад» і драмтеатр. Ми можемо підтримувати такі масштабні події як «Карпатський простір», «Порто Франко», великі конференції. На «Промприладі» має відкритися конференц-зал на тисячу людей. Уявіть собі, приїжджає до Івано-Франківська тисяча стоматологів, котрі за три дні витрачають тут п’ять мільйонів гривень. Тому бізнес-туризм – це великий туристичний потенціал, на якому треба зосереджуватися. Ми вже почали працювати над тим, щоби сюди заходили якомога масштабніші події. Це величезна конкуренція із Львовом, Києвом, Вінницею із заохоченням великих компаній, щоби їхні корпоративні події відбувалися в Івано-Франківську.

– Як розвивається міжнародна співпраця із містами-партнерами, адже навіть під час війни Івано-Франківськ уклав угоду про співпрацю із чеським містом?

– Ми багато проєктів написали спільно із містами-партнерами і зараз їх впроваджуємо. Це вже мільйони євро, які ми спільно залучили із Європейського Союзу. Це і Ніредьгаза з Угорщини, і Бая-Маре з Румунії. На самому початку війни ми провели онлайн-нараду із міським головою та містами-партнерами. Ми сказали, що нам потрібно буде багато допомоги. І хоча ми ще не знали, конкретно, чого нам буде треба, наші міста-партнери зразу допомогли. Вони всі постачають все необхідне. Минулого року ми дуже хотіли знайти партнера в Німеччині, що було вкрай складно. Зараз, наскільки знаю, є вже два чи три німецькі міста, котрі готові самостійно стати нашими партнерами.

– Тут можна тільки сказати, що війна зближує людей.

– Так, це такий позитивний аспект. Виявилося, що люди починають допомагати і хочуть нам допомагати у війні. Думаю, партнерство із німецькими містами дасть нам ще більше можливостей для залучення коштів. У Німеччині є внутрішні програми, які дають 80 відсотків коштів на реалізацію проектів у містах-партнерах. Думаю, великий розвиток із містами-партнерами надалі буде саме у сфері залучення бізнесу. Після нашої перемоги ми будемо звертатись до міст-партнерів, щоби їхній бізнес заходив в Івано-Франківськ і релоковував свій бізнес чи розпочинав його саме у нас.

– А чи має Івано-Франківськ розроблену стратегію розвитку?

– Він має розроблену стратегію розвитку одну. Я вважаю, вона мертва, не працює. Є великий процес, консолідований владою, бізнесом, громадянським суспільством із розвитку нової стратегії, котра би мала працювати. Це реальний конкретний план дій, що потрібно робити Івано-Франківську. Туди включився великий бізнес і він хоче такого розвитку.

– Коли можна сподіватися побачити реалізацію стратегії розвитку на ділі?

– Сподіваюся, після перемоги, бо фактично зараз усі працюють на перемогу.

Розмовляв Володимир БОДАК

Останні новини

  • 17:07
    У Микуличині квадроцикл перекинувся та впав з висоти у річку
  • Довкілля
    На Прикарпатті пересохла річка Тлумачик
  • Спорт
    У Снятинській громаді відбувся турнір пам’яті Захисників України Миколи Волкова та Андрія Луканюка
  • Кримінал
    Кримінал
    Івано-Франківська СБУ затримала інформаторку, яка передала ворогу координати підрозділу ЗСУ та складу боєприпасів на Донеччині для завдання по них ракетного удару
  • Комуналка
    Комуналка
    АТ «Івано-Франківськгаз» нагадує, що порядок оплати за розподіл (доставку) газу залишається без змін
  • Міжнародна співпраця
    На Прикарпатті відбулась зустріч із представниками міжнародних донорських організацій
  • Новини ОТГ
    Новини ОТГ
    У Калуші обговорили питання підготовки закладів освіти до нового навчального року
  • Армія
    Сьогодні з Коломийщини передали на фронт уже 23-й автомобіль високої прохідності
  • Благоустрій
    Благоустрій
    У Городенківській громаді частково відремонтували дорогу у ще одному селі (ФОТО)
  • 13:14
    На Івано-Франківщині за тиждень у ДТП постраждала 41 особа
  • Допомога
    Допомога
    Автівки для перемоги: За вихідні в Калуській громаді освячено для відправки на фронт 7 автівок
  • 12:24
    У Івано-Франківську відбудеться благодійний турнір з паркового волейболу
  • Культура
    Хор “Воскресіння” здобув перше місце на міжнародному хоровому конкурсі “ODESSA CANTAT 2022” (ФОТО)
  • Освіта
    Освіта
    Випускник франківського ліцею став срібним призером фізичної олімпіади у Швейцарії
  • 10:44
    Дзюдоїст із Надвірнянщини виборов бронзу на Кубку Європи
  • Залишити коментар

    Ваша електронна пошта не буде опублікована.