Війна призвела до кризи в багатьох галузях. Одна із – ринок праці. Навіть стратегічно важливі підприємства місяцями не можуть заповнити кадрові прогалини.
Від нестачі робочих рук страждає як комунальна сфера, так і приватний бізнес Івано-Франківська та всієї області. Запит існує як на висококваліфікованих працівників, так і звичайних вантажників. В яких галузях спостерігається найбільший дефіцит робочої сили та які це може мати наслідки – з’ясовував «Західний кур’єр».
Комуналка без комунальників
За словами заступника міського голови, директора Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайла Смушака, сьогодні у місті катастрофічно не вистачає понад 150 працівників житлово-комунальної сфери.
«Це близько 10% від загальної кількості працівників, які забезпечують життєдіяльність міста. Враховуючи важливість роботи, яку ці люди виконують, це дуже велика цифра», – каже Михайло Смушак.
Найбільш гостро питання стоїть на КП «Електроавтотранс», де не вистачає 40 водіїв та 20 працівників з обслуговування транспорту. На КП «Івано-Франківськводоекотехпром» бракує 15 чоловік, в основному слюсарів. На ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» – 11.
«Працівників на ці підприємства не набереш з вулиці. Треба відповідний досвід і освіту. Не може будь-хто працювати в лабораторії, яка слідкує за якістю води, на насосній станції, на ліквідації поривів. Якщо говорити про теплопостачання, то уявіть, як важко знайти працівника на котельню через рівень відповідальності, який на ньому лежить», – пояснює головний комунальник міста.
Відчутно не вистачає працівників на АТ «0928», яке займається вивезенням сміття для 90% франківців. На підприємство терміново потрібно 3-4 водії, 2 слюсарі по ремонту техніки, і хоча б 8-10 вантажників. Пошук працівників ускладнюється специфікою роботи. Навіть при заробітній платі для водія сміттєвоза – 25-40 тисяч гривень, слюсаря – 20-30 тисяч гривень, вантажника – 12-18 тисяч гривень.
КП «Благоустрій» теж потребує на роботу 14 людей. Попри те, що особливої кваліфікації ці посади, зазвичай не потребують, замінити їх у час війни все одно надзвичайно важко.
«Звичайно, двірника, різноробочого теоретично можна замінити. Але чоловіки зараз не хочуть йти на офіційну роботу. Відповідно, ми змушені шукати працівників непризивного віку, людей з інвалідністю, багатодітних батьків, жінок. В нас на КП «Муніципальна дорожня компанія» жінки вже долучені до асфальтування доріг. Вони на рівні з чоловіками кидають асфальт, вичищають ями. Виходом у цій ситуації міг би бути перехід від ручної праці до механізованої. Але, наприклад, пилосос, який замінить роботу 20-30 двірників коштує в межах 200 тисяч євро. Під час війни це непідйомні для бюджету суми», – говорить Михайло Смушак.
Для допомоги комунальним підприємствам, місто змушене брати на аутсорсинг приватні компанії.
«Наприклад, у нас є комунальне підприємство «Благоустрій», яке займається скошуванням трави вздовж доріг, на дамбах, на інших зелених зонах. Так от у них цю послугу зараз забезпечує всього 9 косарів на весь Івано-Франківськ. Це менше половини від потрібної кількості. Щоб місто не перетворилося на «джунглі», до роботи доводиться залучати приватних підрядників. Які, в свою чергу, також страждають від нестачі працівників. Більша частина їхніх робочих зараз – це студенти», – резюмує Михайло Смушак.
Проблема нестачі кадрів в різній мірі зачепила кожне комунальне підприємство. Дефіцит працівників поступово визрівав від початку повномасштабного вторгнення. І зараз набув критичних масштабів, каже директор Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики міста.
«Уявіть, що буде, якщо протягом тижня не вивозити сміття з контейнерних майданчиків? Або що буде, якщо у нас зупиняться насосні станції, не буде працювати каналізація. Наслідком цього може бути навіть виникнення епідемій. Це речі, якими не можна гратися», – зазначає Михайло Смушак.
На думку заступника міського голови, всі працівники комунальної сфери повинні мати відстрочку від мобілізації, так звану «бронь». Зараз право на це мають лише 50% військовозобов’язаних працівників.
«Сьогодні для нас проблема, що ми не можемо забронювати всіх тих людей, які забезпечують життєдіяльність міста. Це дуже поганий сигнал. Бо житлово-комунальна сфера повинна працювати за будь-яких умов. Це величезна машина. Якщо забрати з неї руль чи колесо, вона можливо ще і їхатиме, але не довго. Кожен з працівників в цій комунальній машині – це гвинтик, який дуже важко замінити, особливо зараз», – підсумовує Михайло Смушак.
За його словами, рішення про бронювання всіх комунальників від мобілізації, мусить бути прийняте:
«Але головне, щоб це не було зроблено запізно. Щоб наслідком затягування цього рішення не став якийсь колапс в українських містах – замерзли мережі будинків взимку, через відсутність каналізації виникла епідемія, зірвався ліфт з людьми, або й загалом вибухнув будинок. Тут треба працювати на випередження».
До слова, зараз на війні перебуває понад 200 працівників комунальних підприємств Івано-Франківська. Від початку повномасштабного вторгнення 8 франківських комунальників уже загинули.
Робота є, працівників нема
За словами директорки Івано-Франківської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості Тетяни Захар проблема нестачі працівників в Івано-Франківську стоїть достатньо гостро.
«З початком повномасштабного вторгнення кількість безробітних та шукачів роботи зменшилася, проте кількість актуальних вакансій зросла. Для порівняння, станом на 1 червня 2021 року (до вторгнення) на обліку в Івано-Франківській філії обласного центру зайнятості перебувало 2080 безробітних. Станом на 1 червня 2022 року – 1675 безробітних, у відповідному періоді 2023 року – 510, станом на сьогодні 537. Ми бачимо наскільки суттєво, практично втричі зменшилася кількість безробітних», – каже Тетяна Захар.
За кількістю актуальних вакансій, станом на 1 червня 2021 року в базі Івано-Франківської філії ОЦЗ налічувалося 1062 вакансії. Станом на 1 червня 2022 року – 456. У відповідному періоді 2023 року – 1101, станом на сьогодні –1081 вакансія.
За словами Тетяни Захар, проблема нестачі працівників на ринку праці від початку війни найбільш гостро постала влітку 2022 року. Це період, коли безробітні почали масово виїжджати за кордон.
Дефіцит працівників найбільше торкнувся робітничих професій, вакансій, які передбачають фізичне навантаження.
«Не вистачає чоловічої робочої сили. Є гостра потреба у водіях – 26 вакансій, слюсарях з ремонту – 15, вантажниках – 13, підсобних робітниках – 10, комірниках – 12, укладальниках-пакувальниках – 7, охоронниках – 6, механіків з ремонту транспорту – 7», – зазначає Тетяна Захар.
Крім того, в місті є потреба в кухарях – 52 актуальні вакансії, продавцях – 49, пекарях – 23, швачках – 16, листоношах – 10, перукарях – 7, закрійниках – 6.
Ріст заробітної плати відбувся у всіх галузях. На це вплинуло і збільшення мінімальної заробітної плати, і брак працівників.
«Що стосується середнього розміру заробітної плати у вакансіях, то в 2021 році він становив – 7500 грн, у 2022 році – 8600 грн, у 2023 році – 8865 грн, станом на 1 червня цього року – 10 275 грн», – підсумовує Тетяна Захар.
Власниця рекрутингової агенції «Робота для всіх» Ірина Марко каже, через нестачу робочих рук найбільше постраждала сфера торгівлі, будівництва, ремонтних послуг, СТО, сільського господарства. Найгостріше у місті стоїть проблема з нестачею водіїв-експедиторів, вантажників, експедиторів, будівельників. Дефіцит працівників у цих сферах становить від 50 до 80%.
За словами Ірини Марко, люди не хочуть працевлаштовуватись офіційно через страх мобілізації.
«Якщо раніше вантажник, який працював по буднях з 8 до 17 год отримував 12 тисяч гривень, то зараз йому пропонують 20-25 тисяч. А людей все одно катастрофічно не вистачає. Чому? Я працюю з компаніями, які займаються виключно офіційним працевлаштуванням. В моїй практиці бувало таке, що людина навіть не встигала приступити до роботи, бо роботодавець, згідно із законом, подав дані в ОТЦК і працівник автоматично отримав повістку», – пояснює Ірина Марко.
З кадровим голодом стикнулися великі будівельні компанії міста. Штатні рекрутери БК не можуть привести в компанію потрібну кількість працівників, забудівники змушені звертатися в агенції. Адже через брак робочих рук зміщують терміни здачі об’єктів.
Нестачу вантажників роботодавці теж покривають, як можуть.
«Наприклад, фармацевтичні компанії беруть на роботу людей пенсійного віку. Я на власні очі бачила, як маленький «пиріжечок» з медикаментами двоє літніх чоловіків розвантажувало 40 хвилин. Носили по дві маленьких коробки, ліки не важкий товар. Але середньостатистичні вантажники цю роботу виконали б за 15 хвилин максимум», – каже рекрутерка.
За словами Ірини Марко, великі компанії у Львові, Києві та інших містах, з якими жінка тісно співпрацює, вже розробляють договори на залучення робочої сили з закордону:
«Я ще в 2022 році говорила, що в нас буде страшна нестача працівників саме на чоловічі спеціальності. Якщо держава не відрегулює це питання, то все закінчиться тим, що українські підприємства на роботу почнуть брати мігрантів, щоб не закритися. Я проти заміщення мігрантами наших чоловіків і вважаю, що влада не повинна допустити цього».
Оксана ДЕНЕГА
Залишити коментар