З самого початку Станіславів будувався за архітектурно-планувальними принципами ідеального міста. Фортечні мури розібрали, місто розросталось. Кожна епоха додавала щось своє. Не все йшло на користь нашому європейському містові та його мешканцям. Як за радянської доби, так і за часів новітньої незалежності з її будівельно-забудовницьким бумом.
Але Івано-Франківськ неодноразово визнавався кращим у тій чи іншій сфері й зараз займає перші місця різноманітних рейтингів. Місто змінюється. Змінюються і переосмислюються підходи до його благоустрою. Торік реконструкція центральних вулиць в історичному середмісті Івано-Франківська потрапила в рейтинг 15-ти найкращих урбаністичних проєктів десятиліття в Україні. І на цьому команда міського Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики зупинятися не збирається. Й надалі в Івано-Франківську впроваджуватимуть людиноорієнтовану інфраструктуру
за принципами універсального дизайну.

Основа основ
«Людиноорієнтована ін­фраструктура – це є основа всього того, що ми робимо», – каже заступник міського голови-директор Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Михайло Смушак.

І наводить вислів одного з найвідоміших світових урбаністів, професора Датської королівської академії Йена Ґела: «Спершу ми плануємо міста, а згодом міста формують нас». «Кожне європейське місто будь-якого розміру є дорогоцінним і незамінним економічним, соціальним і культурним надбанням», – цитує М. Смушак Лейпцизьку хартію сталого європейського міста і додає: «Сьогодні ми маємо можливість розвивати Івано-Франківськ, впливати на розвиток його інфраструктури і робити це так, щоб і ми, і наші діти жили у комфортному європейському місті».
А зручним і комфортним містом для життя якраз і є місто, яке орієнтується на людину та її потреби, з відповідною для цього інфраструктурою. Доступне, безпечне місто якісних громадських просторів та пішохідних зон, із розгалуженою велоінфраструктурою та розвиненим громадським транспортом. Місто, в якому оберігається історична спадщина, і місто, яке постійно розвивається.

Доступність – це не лише пандуси
Донедавна міська інфраструктура зовсім не відповідала принципам доступності, зокрема для людей з інвалідністю. Інколи вони банально не могли вийти з будинку на вулицю. Потім у місті почали встановлювати пандуси, робити пониження у місцях пішохідних переходів чи, навпаки, піднімати їх до рівня тротуару, встановлювати тактильні плитки, обладнувати світлофори звуковими пристроями.
«П’ять років тому ми переглянули концепцію доступності і почали робити ін­фраструктуру зовсім іншого рівня, – каже М. Смушак. – Ми взяли європейські стандарти доступності і почали ними користуватися». Як приклад заступник міського голови наводить пішохідний перехід на вул. Грушевського, який підняли до рівня тротуару.

«Можна все залишити як було, поставити світлофор, зробити підземний чи надземний перехід, як пропонували, – каже М. Смушак. – А можна було зробити так, як є зараз – піднятий пішохідний перехід до рівня тротуару. Він став доступним і безпечнішим, бо перед піднятим переходом водії тепер пригальмовують».
Інший приклад – капітальний ремонт вулиці Тринітарської, який повністю змінив її вигляд та характер. «Коли вулиця пішохідна, вона оживає, – каже М. Смушак. – Там з’являються люди, які її уже швидко не проходять. Там є вуличні меблі, лавочки, де можна сісти відпочити. Розвиваються магазинчики і кафе. Повністю змінюється вигляд вулиці».

Заступник міського голови також зазначив, що у центральній частині міста уже є дві вбиральні, доступні для людей в інвалідних візках. Одна – на вул. Грушевського, друга – на вул. Валовій.

З врахуванням елементів доступності виконують й ремонти дворів та вулиць. «Дуже часто потрібно просто впорядкувати те чи інше місце за невеликі кошти, як це зробили на вул. Левка Лук’яненка, – каже М. Смушак. – Впорядкували, вимостили тротуари, відділили місця для паркування транспорту. Але доступність – це не лише пандуси. Це набагато ширше поняття, яке ґрунтується на принципах універсального дизайну».

Універсальна зручність
В основі філософії універсального дизайну лежить ідея створення такого середовища, продуктів і послуг, які були б корисні всім. Це дизайн усіх речей, в центрі уваги якого знаходиться людина і який враховує потреби кожного. Він покликаний зробити усі речі максимально придатними для використання всіма людьми і без необхідності додаткової адаптації.

«Універсальний дизайн ґрунтується на принципі рівності використання, – каже М. Смушак. – Коли той чи інший елемент інфраструктури має бути доступним як для здорової людини, так для людини з інвалідністю чи малої дитини».

Головними принципами універсального дизайну є гнучкість у користуванні, просте і зручне використання, сприйняття інформації, незалежно від сенсорних можливостей користувачів, низький рівень фізичних зусиль при користуванні тими чи іншими елементами і так звана доступність помилок.
«Всі ми не застраховані від помилок, – каже М. Смушак. – Ми можемо не в тому місці перейти дорогу, чи дитина може несподівано вибігти. Але, навіть якщо й допустити помилку, вона не має бути фатальною. Тому нашу інфраструктуру ми будуємо таким чином, щоб уникнути фатальних помилок».

Дороги в нікуди

«Тратити гроші лише на будівництво доріг – це шлях в нікуди, – каже М. Смушак. – Якщо будувати лише дороги для автомобілів, люди менше користуватимуться громадським транспортом і більше автомобілями. Буде більше дорожніх корків і таким чином спровокуємо ще одну проблему. Нам треба розвивати велорух, громадський транспорт і обирати правильні пріоритети».

Заступник міського голови зазначив, що в місті уже реалізовані проєкти велосмуг на деяких магістральних вулицях і відокремлених велодоріжок. «Уже багато зроблено у цьому напрямі, який ми будемо розвивати і надалі. Адже люди пересядуть на велосипеди тільки тоді, коли матимуть можливість кори­стуватися безпечною велоінфраструктурою», – наголошує М. Смушак. Як приклад він навів зразкову велодоріжку на частині вул. Галицької. Незабаром її планують сполучити з велодоріжкою на Набережній ім. В. Стефаника. Її логічно сполучити з окремою велодоріжкою на вул. Довженка. Подібну велоінфраструктуру розвиватимуть й надалі. Так само, як і комунальний громадський транспорт, кількість якого останнім часом суттєво збільшилася. Адже місто придбало 50 тролейбусів (29 нових і 21 вживаний) та 62 нові автобуси.

Але найважливішим у дорожній інфраструктурі є гарантування безпеки руху. «Ми повинні робити таку інфраструктуру і будувати дороги так, щоб на них не гинули люди, – наголошує М. Смушак. – Поліція фіксує приблизно 150 ДТП щороку. Від 10 до 15 людей у них гинуть, 100 отримують травми чи каліцтва. Понад 50% постраждалих – це незахищені учасники дорожнього руху – пішоходи і велосипедисти. А у 914 європейських містах із населенням від 50 до 300 тисяч уже досягли майже нульової смертності». Заступник міського голови зазначив, що з метою гарантування безпеки дорожнього руху в Івано-Франківську впровадили практику влаштування острівців безпеки, малих транспортних кілець та антикишень, а також підвищили безпеку руху шляхом менш затратних заходів – нанесенням відповідної дорожньої розмітки. На попередньо капітально відремонтованих вулицях розмітку нанесли холодним пластиком, який є стійкішим за фарбу.

Зміна пріоритетів

«Місто якісних громадських просторів і пішохідних зон – те, над чим нам точно треба працювати», – переконаний М.Смушак. Він зазначає, що спершу існувала концепція розвитку міст для автомобілів – розширення вулиць, збільшення кілько­сті паркувальних місць. Потім була інша концепція, яка зараз є дуже популярною і деякі міста до неї прагнуть, – так званої «сталої мобільності». Тобто збільшення використання громадського транспорту, велосипедної інфраструктури і перерозподілу вуличного простору. «Але насправді європейські міста зараз пішли ще дальше. Вони розвивають міста просторів. Тобто важливіше розвивати в містах громадські простори для того, щоб забрати автомобілі з більшості вулиць і дворів», – наголошує М. Смушак. Окрім влаштування, власне, громадських просторів, ця концепція передбачає вуличну активність у вільних від автомобілів пішохідних зонах, так зване заспокоєння дорожнього руху і різнофункційну щільну забудову.

Серед таких вдалих реалізованих проєктів заступник міського голови назвав реконструкцію площі Міцкевича і вулиці Лесі Українки, вулиці Тринітарську і Станіславську, сквери на вул. Грюнвальдській та на перехресті вул. Галицької і Північного бульвару. На черзі реалізація проєктів із розширення пішохідних громадських просторів у ме­жах вулиць ім. Леся Курбаса та Соломії Крушельницької, капітальні ремонти низки інших вулиць у центральній частині міста та у його мікрорайонах. За умови вчасного і необхідного у повному обсязі фінансування, Департамент інфраструктури, житлової та комунальної політики готовий реалізовувати по одному масштабному і декілька меншних таких проєктів у рік.

Реалізацію таких інфраструктурних проєктів підтримав і міський голова Руслан Марцінків. Водночас він зазначив, що найперше має відбутися зміна у свідомості людей. «Насправді, це дуже важливо. У Нью-Йорку розширювали дороги, будували мости – не помогло. Потім перекрили центр і зробили окремі смуги для громадського транспорту. У нас громадський транспорт їде 12 кілометрів на годину, а має їхати 20 км за годину, тоді люди будуть користуватись. У центр машини не мають заїжджати або це має бути дуже дорого. Бо тут хоч 10 паркінгів постав – проблеми це не вирішить, – каже Р. Марцінків. – Поки ми не стимулюватимемо людей пересісти на громадський транспорт або на велосипеди, нічого не зміниться. Але ці зміни мають відбутися в свідомості людей. Поки ми себе не заставимо змінитися, у нас нічого не зміниться».