Від початку повномасштабної війни на Прикарпатті ввели в експлуатацію 2 101 430 м² житла. Дані охоплюють період воєнного часу — з 2022 року до вересня 2025 року.
Рекорд воєнного періоду
Найбільший річний обсяг зафіксовано у 2024 році, коли показник перевищив 650 тисяч квадратних метрів — це пік житлового будівництва за весь воєнний період.
Йдеться саме про офіційно введене в експлуатацію житло — тобто об’єкти, які завершили будівництво та отримали відповідні документи. Інформацію щодо такої нерухомості у відповідь на запит «Західного кур’єра» надали в Головному управлінні статистики Івано-Франківської області, пише Західний кур’єр.
| Рік | Обсяг зданого житла, м² |
| 2022 | 493 298 |
| 2023 | 526 064 |
| 2024 | 651 543 |
| 2025 (січень–вересень) | 430 525 |
За словами ріелтора та власника франківського агентства нерухомості «MEGAPOLIS» Олександра Гарбуза, цей сплеск не пов’язаний із відкладеним попитом покупців, адже статистика стосується не продажів, а саме завершених будівництв.
«Це історія про забудови, які стартували ще у 2020–2021 роках. Частину об’єктів на початку повномасштабної війни призупинили, але згодом роботи відновили й довели до завершення. У 2024 році просто масово “дотягнули” те, що і так будувалося», — пояснює фахівець.
Він додає, що компанії, які працювали за графіком, загалом пережили війну та блекаути без критичних збоїв, тоді як забудовники, що традиційно затримували строки, саме у 2024 році масово завершили об’єкти.
Голова піар-комітету Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації фахівців з нерухомості України Оксана Атаманюк додає, що рекорд 2024 року — це не лише завершення старих проєктів, а й зміна географії інвестицій:
«Після 2022 року частина інвесторів перестали вкладати у східні та південні області і почали заходити в Івано-Франківськ. Це і квартири “під оренду”, і участь у локальних девелоперських проєктах. Плюс багато сімей перейшли з оренди до купівлі, а українці, які працюють за кордоном, активно інвестують у житло в тилових регіонах».
Де будують і де купують
Щоб зрозуміти, як розподіляється нове житло по області, варто подивитися на показники в розрізі районів — саме вони пояснюють подальшу логіку ринку.
Рейтинг районів за обсягами введеного житла (м²)
| Район | 2022 | 2023 | 2024 | 2025* | Разом |
| Івано-Франківський | 341 003 | 349 521 | 426 210 | 299 921 | 1 416 655 |
| Надвірнянський | 46 830 | 54 201 | 71 604 | 47 902 | 220 537 |
| Калуський | 43 740 | 50 156 | 62 311 | 41 884 | 198 091 |
| Коломийський | 36 995 | 42 307 | 53 987 | 34 941 | 168 230 |
| Косівський | 12 321 | 13 789 | 16 940 | 12 091 | 55 141 |
| Верховинський | 12 409 | 16 090 | 20 491 | 13 486 | 42 476 |
* 2025 рік — січень–вересень
Івано-Франківський район демонструє абсолютне домінування:
- у 6–7 разів більше зданого житла, ніж у Калуському чи Коломийському;
- у понад 25 разів більше, ніж у Верховинському;
- майже у 26 разів більше, ніж у Косівському.
Оксана Атаманюк зазначає, що хоча Франківськ залишається центром тяжіння, ринок у районах не є «порожнім» і має свою специфіку.
«У райцентрах більшість покупок — це житло для постійного проживання. Люди купують квартири для родин, для себе, а не стільки як інвестицію. У таких містах, як Калуш чи Коломия, частка таких угод може сягати 60–70%», — пояснює вона.
Водночас, за її словами, окремі райони отримують попит завдяки своєму розташуванню.
«Надвірнянський район має додатковий фактор — близькість до Карпат. Тут частина покупців поєднує житло для проживання з відпочинковим форматом або орендою. У гірських громадах структура попиту часто змішана — приблизно 50 на 50 між житлом “для себе” і житлом як активом», — каже Оксана Атаманюк.
Олександр Гарбуз зазначає, що попри активну забудову в районах, основний купівельний попит усе ж зосереджений в обласному центрі. За його словами, покупці зважають і на ціну, і на подальшу ліквідність житла, однак міська інфраструктура часто переважує можливу економію.
«Якщо порівнювати центр Франківська і, наприклад, центр Коломиї — Франківськ, звісно, дорожчий. Але якщо брати середні показники, різниця зазвичай у межах 5–10%. На квартирі 60 м² це не та економія, заради якої люди готові відмовитися від життя в обласному центрі», — каже він.
Водночас Оксана Атаманюк говорить про ширший діапазон цін залежно від сегмента житла.
«У райцентрах житло може бути на 20–40% дешевшим, ніж в Івано-Франківську. Але все залежить від класу будинку, новизни та інфраструктури поруч. “Райцентр” — це не однакова категорія, і різниця дуже варіюється», — пояснює вона.
Місто проти села
У всі роки війни більше житла вводили у міських населених пунктах, однак частка сільської забудови поступово зростає. Якщо у 2022 році село давало лише 39% від загального обсягу житла, то у 2025 році (січень–вересень) цей показник зріс до 46%. Різниця між міським і сільським будівництвом за цей час скоротилася більш ніж утричі — зі 106 тис. м² до 33,7 тис. м².
Введення житла в експлуатацію на Прикарпатті (м²)
| Рік | Міська місцевість | Сільська місцевість | Разом | Частка села |
| 2022 | 299 865 | 193 433 | 493 298 | 39% |
| 2023 | 321 821 | 204 243 | 526 064 | 39% |
| 2024 | 384 351 | 267 192 | 651 543 | 41% |
| 2025* | 232 118 | 198 407 | 430 525 | 46% |
* 2025 рік — січень–вересень
Оксана Атаманюк підкреслює, що статистичне зростання «сільського» житла не варто сприймати буквально як масовий відтік у класичні села.
«Значна частина активної забудови формально відбувається в селах, але це фактично міська агломерація — Крихівці, Угорники, Микитинці, Вовчинець. Людина купує квартиру “в селі”, але живе в міському середовищі — з коротким доїздом, інфраструктурою і сервісами», — пояснює вона.
За її словами, це радше розширення меж міста та активність девелоперів у приміських громадах, де простіше з землею та дозволами, ніж справжня «міграція в село».
Водночас свій внесок у зростання частки житла «поза містом» робить і карпатський напрям. У гірських громадах — Яремче, Поляниця, Татарів, Микуличин, Ворохта — активно розвиваються два паралельні сегменти: рекреаційне житло (апартаменти біля витягів, курортні комплекси, інвестиційні номери в apart-готелях) та індивідуальні будинки й котеджні містечка, які купують як під оренду, так і для сезонного проживання.
«Тут працює одразу кілька мотивів: туризм, бажання мати власний “запасний дім” у безпечнішому регіоні та можливість поєднати відпочинок із доходом. Це окремий ринок, але саме він помітно підсилює статистику “сільського” будівництва», — додає Оксана Атаманюк.
Дефіцит на тлі зростання
Попри зростаючі обсяги введеного житла, пропозиція на ринку не є надлишковою. Навпаки, за словами фахівців, ситуація сьогодні характеризується дефіцитом — як на вторинному ринку, так і серед уже введеного в експлуатацію житла. Особливо це стосується обласного центру.
«Багато квартир розбирають ще на етапі будівництва. А коли люди отримують державні кошти чи сертифікати, у них є лише 30 днів на купівлю — і вони буквально не можуть знайти варіанти», — зазначає Олександр Гарбуз.
За його словами, на ринку відчутно бракує ліквідних об’єктів, особливо серед готового житла. Частина власників не поспішає продавати, розраховуючи на подальше зростання вартості, а більшість нових квартир викуповують ще до введення будинку в експлуатацію.
За словами Олександра Гарбуза, орієнтовна вартість квадратного метра введеного житла в Івано-Франківську нині становить $900–1100 залежно від району, класу будинку та стадії готовності.
Ріелтор переконаний, що ринок нині активніший, ніж до війни.
«Попит не зменшується. Люди вкладають кошти в нерухомість як у найбільш зрозумілий і безпечний актив», — каже він, додаючи, що підстав для спаду у 2026 році наразі не бачить.
Оксана Атаманюк доповнює, що разом із дефіцитом змінилася й сама логіка вибору житла.
«Покупці тепер обирають не просто квадратні метри, а безпечне та комфортне середовище: автономне опалення, генератори, укриття, малоповерхові формати. Для багатьох важливо, щоб будинок мав продуману інфраструктуру, внутрішній двір, паркінг. Тобто житло почали сприймати як простір для життя в умовах нових ризиків», — пояснює голова піар-комітету Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації фахівців з нерухомості України.
За її словами, забудовники швидко адаптувалися до цих запитів.
«Нові житлові комплекси проєктують уже з урахуванням воєнних реалій. Це підняло загальний рівень якості житла. І частина покупців свідомо обирає нові проєкти, навіть якщо вони дорожчі, бо бачить у цьому довгострокову безпеку».
Водночас Оксана Атаманюк звертає увагу на ширший ціновий діапазон залежно від сегмента.
«Якщо розкладати ринок за класами, включаючи вторинне житло, то в сегменті економ це може бути 700–800 доларів за квадратний метр, комфорт — 800–1000, а в преміум-сегменті ціни сягають 1200–1700 доларів. Тобто місто працює одразу в кількох цінових нішах», — пояснює вона.
Оксана ДЕНЕГА
Залишити коментар