Не просто чекати перемоги, а робити все можливе для її наближення. Саме таке кредо волонтерської діяльності двох кумів із Брошнів-Осади Володимира Муссура та Романа Боринця. Власні творчі ідеї та практичні навички чоловіки перетворюють на зброю для українських захисників. У дружньому тандемі весільний оператор і автомеханік вже створили кілька моделей наземних безпілотників, які допомагають виконувати бойові завдання на передовій.

Велодрон для підвезення вантажів, дрон для евакуації, дрон-мінер, дрон-сапер, безпілотник під турель, антидронова рушниця… Винаходи брошнівських кумів-волонтерів стали надійними «побратимами» для українських захисників.

Один у полі не воїн…

Зустрічаємось із кумами-волонтерами у їхній майстерні наприкінці робочого дня. Чоловіки якраз тестують черговий дрон-мінер, який має відправитись на передову.

Роман Боринець – пожежник-рятувальник, який добре знається на автосправі. З перших днів повномасштабного наступу чоловік безкоштовно ремонтує транспорт для ЗСУ. Разом із командою однодумців відремонтували, переоснастили, пофарбували, «забронювали» і відправили на фронт сотні автівок для військових.

Володимир Муссур – геодезист за освітою, працює весільним оператором, захоплюється електронікою. Чоловік створює для військових відеокамери для нічної їзди та камери спостереження з бліндажу, які в рази дешевші за промислові. Воїни приладами Володимира задоволені і надсилають тільки схвальні відгуки.

Чоловіки дружать ще з дитинства, є кумами, окрім власного «фронту» волонтерства, започаткували спільний амбітний проєкт із виготовлення наземних дронів для ЗСУ.

Ідея створити наземний безпілотник виникла у Володимира, коли побачив новину про атаку на базу Чорноморського флоту в бухті Севастополя морськими та повітряними дронами.

«Сидимо і думаємо. Повітряні дрони є? Є. Морські дрони є? Є. А чому наземного нема? Такого, щоб був бюджетний?! Кум каже: «Давай, зробимо!» Кажу: «Давай». Троє з нас шістьох говорять: «Та де там. То нічого з того не вийде! Навіть не думайте». Тоді кум говорить: «Ти зі мною?». «Так. Ти ж знаєш, я завжди з тобою. Робимо», – переповідає розмову Роман Боринець.

«Примара» може везти до 200 кг вибухівки

Першим експериментальним винаходом кумів був велодрон для перевезення вантажів у бойових умовах: боєкомплектів, води, продуктів тощо. Це платформа, яка їздить на колесах від мотобайка та керується за допомогою пульта. Керувати допомагає привід від гаражних воріт, автономність забезпечують акумулятори від електровелосипедів. Свій винахід чоловіки назвали «Примара».

Фронтовим бездоріжжям безпілотник може рухатись до 20 км/год, перевозячи вантажі вагою до 200 кг.

«Примара» вже понад пів року відпрацювала на фронті і виявилась досить надійним помічником для військових.

«Хлопці дуже задоволені нашою «Примарою», адже вона значно полегшує їм виконувати бойові завдання. Все, що вони мали б нести в руках та на власних плечах на позиції – воду, набої тощо, їм підвозить дрон. Хлопці скидали нам відео, як на ньому перевозять боєкомплекти з однієї позиції на іншу, які прострілюються, не ризикуючи при цьому життям солдатів», – діляться волонтери.

Наразі «Примара» проходить невеличку «реабілітацію» у брошнівських кумів, і незабаром знову вирушить у підмогу нашим захисникам.

Дистанційна евакуація є безпечнішою

Схвальні відгуки військових про велодрон «Примару» надихнули брошнівських кумів на інші винаходи, які б допомогли у роботі на передовій. Слухаючи розповіді друзів-воїнів, яким складним і небезпечним є шлях евакуації поранених із поля бою, чоловіки взялись майструвати наземний дрон для евакуації.

І вже кілька місяців евакодрон від брошнівських кумів рятує життя та здоров’я нашим захисникам на передовій. Безпілотник може впевнено долати болото, сніг та бездоріжжя.

«Є поранений. Завантажили його на дрон або він сам виліз. На кузові є ремені, аби можна було прищепитися або ноші поставити. І той, хто евакуює на відстані, керує дроном до безпечної зони», – описує механізм роботи евакуаційного дрона Роман Боринець.

Багаторазовий дрон-камікадзе

Ще одним винаходом кумів-волонтерів для Сил оборони України став дрон-мінер.

«Подзвонили з передової знайомі і кажуть: «Приїжджає ворожий танчик і працює по наших позиціях. Кожен день, у той самий час. До кілометра від нас. Ми бачимо його, а дістати немає чим. Послали мінера – той не вернувся».

Шляхом спроб і помилок, витративши чимало часу, коштів та нервів, кумам таки вдалось створити пристрій, яким можна дистанційно підривати ворожі позиції.

Колеса від гіроскутера, шини від дитячого квадроцикла, інші деталі – з інтернету. Технічно дрон-мінер складається з чотирьох мотор-коліс, акумулятора, чотирьох контролерів, кількох реле, пульта, магніта, ґумки.

Дрон-мінер вагою 40 кілограмів може за хвилину перевезти протитанкову міну на 100 метрів, долаючи перешкоди на своєму шляху – високу траву, пісок, болото, бездоріжжя.

«Запускаємо Мавік, тримаємо його над собою і контролюємо, куди їде мінер. Мавік має 30-кратний зум і бачить його вільно до кілометра. Під’їхали тихо на ворожі позиції, адже мінер є практично безшумним. Також Мавік не глушиться орківськими РЕБами, адже знаходиться на наших позиціях», – розповідає Володимир Муссур.

Спочатку куми планували, що це буде дрон-камікадзе. Але Володимир придумав режим скиду – так звану «систему рогатки», і пристрій вдалось зробити багаторазовим.

«Закладається міна, магніт, закріпив вибухівку. Приїхав на позицію: джойстик натиснув – магніт скинув, міна вилетіла. Вернувся назад, загрузив міну і знову поїхав робити роботу. Також дрон у потрібний момент може стати «камікадзе» і  вибухнути просто від дистанційного натисканням кнопки», – роз’яснюють винахідники принцип роботи мінера.

Кожен пристрій перед відправкою на фронт проходить тестування на прохідність, витривалість та вправність. Для тестування механізму скидання волонтери знайшли навчальну протитанкову міну.

Наразі винахідники відправили на передову вже вісім таких мінерів. Якихось зауважень щодо їхньої роботи поки не надходило від військових. А якщо й виникають, майстри зразу ж беруться їх усувати і постійно вдосконалюють свої винаходи.

Вартість такого дрона-мінера зараз становить 70 тисяч гривень. Це ціна тільки за деталі. За роботу чоловіки грошей не беруть і виготовляють їх на волонтерських засадах. На створення одного дрона-мінера йде два – три тижні, адже часто доводиться чекати на деталі, особливо ті, які замовляють у Китаї. Створюється безпілотник повністю вручну, як роллс-ройс, жартують винахідники.

«Намагаємось якомога більше здешевити його, але з кожним днем деталі тільки дорожчають. Раніше виготовляли такий дрон за 40 тисяч гривень. Але «попеклись» на контролерах, які «не вигрібали» у бойових умовах, – дрон їздив, але, до прикладу, при попаданні у пісок вимикався. А на передовій компромісів бути не може. Тому зараз ставимо тільки дорогі фірмові контролери», – говорить Володимир.

Хороший «розмін»

«Один 155-й артснаряд коштує 2 тис. доларів. Їх потрібно вистрелити мінімум три, аби тільки пристрілятись, щоб четвертим попасти у ціль. А цим дроном ти залетиш туди, куди тобі треба, на сто відсотків. Тому, що ти ним керуєш», – говорить військовослужбовець Ігор, батальйон якого нещодавно придбав такий дрон-мінер.

Також ним набагато легше керувати, ніж БПЛА. Адже Мавік тримаєш над собою і просто спостерігаєш. Безшумна їзда, невеликі розміри, що дозволяють сховатись у траві, хороша прохідність – ще одні переваги наземного дрона-мінера.

Чоловіки не зупиняються на досягнутому і вже придумують нові пристрої для військових. Наразі вже готова основа з дистанційним керуванням під турель для кріплення та застосування кулемета. Також на стадії завершення дрон-сапер, який буде виявляти міни. Теж винахідники створили унікальні антидронові рушниці-«глушилки» проти ворожих FPV-дронів. Під час тестування вони показали хороший результат – дрон втратив сигнал і не долетів до цілі.

Та для втілення ідей прикарпатських винахідників потрібне фінансування. Адже поки все тримається на ентузіазмі кумів-волонтерів. Чоловіки кажуть, що ні місцева влада, ні державне керівництво, ні Укроборонпром чомусь вперто не помічають їхніх винаходів.

«Якщо дрон-мінер вартістю 70 тис. грн підірве російський танк, що вартує майже 2,5 млн доларів, то це вже хороший «розмін». Та найголовніше – збережені життя та здоров’я наших військовослужбовців», – говорять винахідники.

Тому куми з Прикарпаття обіцяють не зупинятись – продовжувати ремонтувати автомобілі для воїнів, виготовляти дрони і робити все, що в їхніх силах, щоб наблизити нашу перемогу.

«Мусимо допомагати ЗСУ. Робити хто що може. Бачимо, що війна затягнулась. Хлопцям дуже важко. Перемога – це тяжка цілодобова праця, кожного дня, кожного українця! Не забувайте підтримувати і донатити на свою армію, своїм захисникам! Щоб не довелося потім годувати армію ворога!» – наголошують куми-волонтери.

Мар’яна РИНДИЧ