Від піхотинця – до командира взводу БпЛА 

Його особистий рекорд – мінус 35 окупантів за день. Морячок, стихією якого стало небо, а вірними союзниками у боротьбі з ворогом – залізні «пташки». Вперше на захист України 33-річний киянин Павло Свиридюк став ще у 2014 році. Понад рік воював у складі 128 ОГШБр на Донеччині.

Під час повномасштабного вторгнення знову добровільно доєднався до лав оборонців України. Пройшов шлях від солдата-матроса до молодшого лейтенанта, від піхотинця, водія-механіка БМП до майстерного пілота дронів, від посадок та окопів до командира взводу БпЛА «Аркан» 108 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», пише Західний кур’єр.

За час служби у війську Морячок добряче прорідив ряди «другої армії світу». Нагороджений найвищою військовою нагородою – відзнакою Президента України «Хрест бойових заслуг». Історії його звитяги схожі на кадри з бойовика чи комп’ютерної гри – з кульмінацією не віртуального, а реального знищення ворога та наближення перемоги України.

Добровольцем став на захист України ще у 2014 році 

За спеціальністю Павло Свиридюк – майстер холодильних технологій. Закінчив Національний університет харчових технологій у Києві. Перший військовий досвід здобув під час проходження строкової служби у Військово-Морських Силах ЗСУ у Сімферополі. У 2014 році пішов добровольцем захищати Україну. Служив на посаді механіка-водія БМП-2 у складі 128 ОГШБр.

У 2015 році під час боїв за Дебальцеве отримав поранення та тяжку контузію. Після лікування звільнився, влаштувався на роботу у лікарню «Феофанія». До початку повномасштабного наступу працював інженером по холодильному обладнанню.

Позивний Морячок отримав ще під час участі в АТО.

«Я завжди ходив у тільняшці. Йду парком, де стояла військова техніка в Ужгороді, а «зампотех» батальйону кличе мене: «Солдат! Солдат!», а я не звертаю уваги. Тоді він крикнув: «Морячок!» – і я повернувся. Так цей позивний і приклеївся до мене», – розповідає Павло Свиридюк.

У перші дні повномасштабної війни разом з побратимами, з якими служив у АТО, прийняли рішення йти знову на фронт. П’ятеро атовців власною машиною поїхали з Києва у Мукачеве у військову частину 128 ОГШБр.

«Ми хотіли служити в одному відділенні, бути в одному екіпажі. Але там сказали, що це нереально і хотіли нас розкидати по ротах. Ми на таке не погодились. І тут дізнаємось, що на Київщині бої вже йдуть в Ірпені. Розуміємо, що щось робимо не так. По телефону вже записали у Київську тероборону. Потім побачили у Фейсбук, що 10 ОГШБр набирає людей і поїхали у Коломию», – пригадує перші дні повномасштабки воїн.

Спочатку Павло Свиридюк разом з побратимами виконували бойові завдання у складі екіпажу БМП-1, згодом екіпаж розформували і їх перевели у піхоту 108 ОГШБ «десятки». Брали участь у звільненні від окупантів Житомирщини та Київщини. У травні 2022 року разом з іншими підрозділами «десятки» 108 батальйон переїхав на Донеччину, де бригада тримає оборону й досі.

Вчився управляти дроном методом спроб і помилок

Відвага та хоробрість Морячка проявились вже у перших боях з противником на Донеччині.

У червні 2022 року під час прориву ворогом оборони біля Врубівки з допомогою простенького дрона, йому вдалось виявити і зупини наступ ворожих танків.

«Хлопці з СП доповіли, що під’їжджають ворожі танки. У мене тоді був маленький «мавік». Я підняв його і почав коригувати роботу мінометки та артилерії. Вони побачили, що по них ведеться прицільний вогонь і відступили. Але буквально через пів години знову почали наступ. Ворожий танчик під’їхав майже притул до посадки, в якій знаходилась позиція нашої піхоти. Думаю, треба щось робити. Вхопив «Муху», вибіг йому назустріч і вистелив – потрапив прямо в башту. Звісно, «Муха» танчику нічого не зробила, але він почав давати задню. Я вернувся, взяв РПГ, зарядив і разом з побратимами почали стріляти по ворожій «гусениці», поки не знешкодили її, другий танк втік», – пригадує воїн.

Під час цього бою Морячок отримав тяжку контузію і майже повністю втратив слух. Його разом з іншими пораненими відправили на евакуацію. На жаль, під час боїв за Врубівку загинув Андрій Побережник – один з п’яти побратимів, з яким Павло Свиридюк служив ще у часи АТО і разом прийшов у «десятку».

Пройшовши лікування, Морячок повернувся до виконання бойових завдань на Донеччину. На той час у 108 батальйоні був тільки один пілот дронів Андрій Скібін, якому нещодавно Президент України присвоїв звання «Герой України». Йому доводилось робити аеророзвідку та коригування вогню для всіх трьох рот батальйону. Маючи вже навички в управлінні дроном, Морячок продовжив вдосконалювати свої вміння та вправність. Вчитись доводилось безпосередньо на фронті – методом власних спроб та помилок, дивився відео в Інтернеті, розпитував що і як працює у досвідченіших пілотів. Через короткий час почав самостійно робити аеророзвідку та скидати ВОГи з «мавіка» у зоні відповідальності першої роти 108 батальйону.

Павло Свиридюк відзначає, що в той час все, що було пов’язане з безпілотниками, трималось суто на ентузіазмі самих же бійців: «Потрохи ми добивались все кращого результату. Більшість комплектуючих для дронів та обладнання для бойових польотів доводилось купувати за власні кошти. Змінювали кабелі, антени, пульти, навчились переробляти боєприпаси, літати із закритих позицій. Мені це було цікаво. Вміння приходили з досвідом».

Чимало окупантів ліквідував Морячок під час штурмів російського підрозділу «Чорна мамба» села Макіївка, що на Луганщині.

«За рахунок того, що я правильно розставив антени та кабелі, міг залітати скрізь. Дивлюсь, а ті «мамби» ходять так безстрашно, як у себе вдома. Я їм – «бах-бах», «бах-бах»… Вони не розуміли, що то робиться і звідки прилітає. Тоді я чимало натрьохсотив і надвохсотив рашистів. А на додачу спалив «буханку» та «мотилигу», які приїхали на евакуацію. Хто був живий і вилазив з кузова, добивав скидами», – додає воїн.

Добряче прорідив армію противника Морячок і у районі населеного пункту Спірне. Тут 108 батальйон майже півтора року успішно тримав оборону і, за словами бійців, у цьому є чимала заслуга вдалого застосування дронів.

Рекорд – мінус 35 окупантів за день

Вкінці 2023 року, під час активізації ворожого наступу на Куп’янськ, 108 ОГШБ був передислокований на цей напрямок.

Трудність оборони на Куп’янському напрямку полягала в тому, що лінія розмежування проходила у лісовій місцевості. Це неабияк ускладнювало орієнтування пілотам. Однак, попри всі труднощі, безперервні вогневі зливи ворога та цілодобову небезпеку, пілотам 108 ОГШБ вдавалось ліквідовувати цілі штурмові групи тільки за допомогою «пташки».

«Коли ми тільки заїхали, я розклався і відразу полетів у розвідку. Але, про всяк випадок прикріпив до «мавіка» ВОГ. Якраз випав сніг. Бачу, у лісі стежечка витоптана. Я по слідах на снігу вистежував їх і скидав їм на голови «гостинці». Робити розвідку було вже неінтересно. Летів з ВОГами, находив свіжі сліди і «гасив» по окупантах», – розповідає військовослужбовець.

У березні 2024 року бійці 108 ОГШБ почали штурмові дії на Куп’янському напрямі і їм вдалось на тривалий час втихомирити окупантів та змусити їх відмовитись від намірів просунутись у Куп’янськ.

«Після штурму нашим хлопцям довелось провести евакуацію і вони ще не встигли закріпитись. За цей час окупанти підтягнули підсилення. Я полетів вздовж посадки з ВОГами і бачу, що їх вже там десятки. «Бах» – один, другий, «бах» – третій, четвертий… Штурмова група – мінус», – з усмішкою розповідає дронщик.

На Куп’янському напрямку Морячок встановив свій рекорд – 35 знищених окупантів за день.

«Взагалі-то, по життю я дуже добра людина. Але, якщо за день не гехнув хоч десять противників, почувався розчарованим, – сміється. – У мене не було бажання вбити їх побільше. Просто я знав, що попереду стоїть наша піхота. Моїм завданням було зробити все, щоб наш піхотинець навіть не побачив російського «півня». «Небо наше» – фраза, яку хоче почути по рації кожен піхотинець. Часто піхота навіть не знала, що у них творилось попереду. Більшість ворожих штурмів були стримані тільки дронами», – розповідає Морячок.

І додає, що навіть одним скидом з «пташки» можна наробити ворогу великої біди. Так, у Сеньківці йому вдалось прямим попаданням гранат з дрона у люк знищити три одиниці ворожої техніки – танк і дві «МТ-ЛБ».

А був випадок, коли довелось скинути аж чотири ВОГи, щоб ліквідувати одного «кабана».

«ВОГи зриваються у нього під ногами, а він дальше йде, як Термінатор. Не дійшов…», – з усмішкою розповідає Морячок.

За особистий героїзм та відвагу під час виконання бойових завдань під час захисту Батьківщини Павла Свиридюка нагороджено найвищою військовою відзнакою «Хрест бойових заслуг». 6 травня 2024 року під час відзначення Дня піхоти ЗСУ Президент України Володимир Зеленський особисто вручив йому нагороду.

Кожен запуск дрона – мінус ворог

Побачивши ефективність роботи Морячка, командування поставило перед ним завдання сформувати й очолити окремий взвод БпЛА у складі 108 ОГШБ.

Чи не найскладнішою задачею виявилось знайти відносно безпечне та практичне місце дислокації підрозділу. Для того, щоб поселити особовий склад, розмістити майстерню, лабораторію, гараж. На жаль, серед місцевого населення залишаються особи, які ще досі не усвідомили, хто насправді їх ворог. Прикро констатувати, але випадки, коли місцеві жителі здають координати розміщення ЗСУ, непоодинокі.

З 1 липня 2024 року підрозділ запрацював як окремий взвод БпЛА під назвою «Аркан». Фактично у підрозділі є два взводи: пілотів та технічного обслуговування. Командир Морячок впевнений, що незабаром «Аркан» виросте до масштабів окремої роти.

«Плануємо створити ще один розрахунок для FPV, окремі розрахунки для «бомберів», Nemesis («Баби Яги»), Matrice. Щоб кожен розрахунок працював на власних позиціях», – ділиться планами командир взводу.

Воїн наголошує, що дрони роблять колосальну роботу на фронті. Окрім того, що безпілотники є революційними засобами ведення вогню, вони стали високоточними розвідниками та «небесним Глово»: доставляють піхотинцям воду, їжу, сигарети, батареї та навіть набої. Раніше це доводилось робити особовому складу, ризикуючи власним життям та здоров’ям. «Пташки» ефективно компенсують  нестачу боєприпасів для вогневих засобів та дефіцит особового складу. Та найголовніше – вони бережуть життя піхоти, адже виявляють та знешкоджують противника ще на підході. Тому до стрілецьких боїв практично не доходить. А якщо доходить, то це вже промах пілота.

Крайнім прикладом цього є успішна оборонна операція бійців 10 ОГШБ «Едельвейс», здійснена 2 листопада 2024 року на Сіверському напрямку, в результаті якої ще на підході повністю знищена велика механізована колона противника. Противник задіяв для штурмових дій 22 одиниці бронетехніки та близько 120 окупантів. Завдяки аеророзвідці українські захисники вчасно виявили російську колону, але не атакували її відразу, а дочекались, коли вся штурмова група противника опиниться на виду. Тоді пілоти зустріли противника дронами-камікадзе, успішно знерухомивши його. Коли росіяни вилазили з підбитих БМП, українські захисники скидали на них гранати з дронів. Після зупинення ворожої колони зведена група пілотів бригади «Едельвейс» нещадно атакувала решту техніки FPV-дронами. У результаті бою без жодних втрат «едельвейсами» знищено 6 з 7 російських танків, 9 із 13 БМП, вбито чи поранено половину особового складу штурмової групи противника.

«Перезавантажується» на бойових позиціях  

Морячок говорить, що на фронті, як і у кожній цивільній професії, важливо розвиватись і вдосконалюватись. Хороший військовий повинен вміти володіти будь-яким видом озброєння, яке у нього може бути під руками. Тому, коли є можливість чогось навчитись нового, він ніколи не втрачає шансу. Тож для Морячка не складає труднощів керувати БМП, палити з усіх видів стрілецької зброї, РПГ, як і управляти майже всіма видами безпілотників – «Mavic», FPV, «Matrice», «бомбер»… Чим більше воїн знає та вміє, тим більше у нього шансів залишитись живим, переконаний він.

Зараз у відповідальність командира взводу БпЛА Павла Свиридюка входить формування особового складу підрозділу, забезпечення взводу необхідними ресурсами, планування та координація бойових завдань. А ще – дуже багато паперової роботи. На жаль, бюрократію в армії ніхто не відміняв. Після «двіжухи» на бойових позиціях для досвідченого «палія орків» – це гірше покарання. Тому час від часу, він робить собі «перезавантаження».

«Їду на позиції, гахну пару «півнів» і відразу попускає», – іронізує командир.

В армії кожен може знайти себе 

Водночас, Павло Свиридюк наголошує: для того, щоб максимально ефективно виконувати завдання, підрозділу потрібні фахові спеціалісти. Важливі не стільки фізичні можливості, хоча сила і витривалість будуть тільки плюсом. Головне – вмотивованість, а для кожного знайдеться завдання, яке буде подобатись і буде по силам. Окрім пілотів дуже потрібні програмісти, інженери, спеціалісти для обслуговування, ремонту та модернізації техніки, обладнання та інших технічних завдань.

«Нині потрапити в армію – не означає, що ти будеш воювати з автоматом. Є багато інших спеціальностей, де людина може бути ефективною. Зараз ті, кого мобілізовують, мають реальний шанс не потрапити в посадки та окопи, якого не було у нас», – говорить Морячок.

Тому чоловіків, які намагаються ухилитися від військової служби, він не розуміє.

«Краще, ніж постійно ховатись від працівників ТЦК, боятись вийти у місто чи на роботу, шукати собі болячок та продовжувати годувати корупціонерів, можна вибрати відповідну для себе спеціальність, підготуватись як слід і разом працювати для перемоги. Ті, хто не йдуть служити, тільки подовжують тривалість війни. Чим більше людей долучиться до війська, тим швидше закінчиться війна і тим швидше ми всі повернемось до звичного цивільного життя», –  підсумовує командир взводу.

Мар’яна СЕРЕДЮК      

P.S. Поки готувався матеріал військовослужбовці взводу БпЛА “Аркан” здійснили кілька вдалих операцій зі стримування противника на Сіверському напрямку. Водночас, для подальшого успішного виконання бойових завдань дронщикам потрібні ресурси.