Вона не виробляється в лабораторіях. Її неможливо синтезувати або чимось замінити. Всього 450 мл донорської крові можуть врятувати три людські життя. Під час війни донорство крові стало питанням національної безпеки і запорукою нашої обороноздатності. З перших днів повномасштабного російського вторгнення Міністерство охорони здоров’я України закликає громадян проводити донації, поповнюючи стратегічні запаси крові. Майже 60% смертей на фронті трапляються внаслідок критичних крововтрат. Постійно потрібні компоненти крові і для порятунку постраждалих цивільних від ракетних атак російських терористів. Як і раніше, кров потрібна при лікуванні онкологій, під час операцій, ускладнених пологів та трансплантацій. Якщо її немає – немає шансів на життя.

Як змінилась культура донорства під час повномасштабного вторгнення? Чи вистачає її для порятунку життів воїнів та цивільних під час кровопролитної війни? Як заготовлюється та доставляється кров на передову? Хто може бути донором крові – у розмові «Західного кур’єра» з регіональною координаторкою платформи «ДонорUA», франківською волонтеркою та громадською активісткою Людмилою Лінник.

Не проливати, а віддавати

«Твоя кров може воювати!» – гасло національної кампанії з популяризації донорства. Адже тримаючи донорський фронт, кожен із нас наближає перемогу над ворогом. Донорство в Україні популяризують кілька ініціатив. Одна з таких – «ДонорUA» – автоматизована система рекрутингу та управління донорами крові, що діє з 2014 року і рекомендована МОЗ України. Платформа підтримує 22 центри крові.

Франківка Людмила Лінник займається волонтерською діяльністю у сфері донорства крові з 2011 року. Протягом трьох останніх років вона працює координаторкою «ДонорUA» та є керівницею проєктного відділу цієї платформи.

За словами «агентки» донорства, в Україні завжди був дефіцит донорської крові і залишається досі. «Станом на сьогодні у системі «ДонорUA» зареєстровано майже 141 тисячу потенційних донорів. А для того, щоб у нас був наповнений банк крові, потрібно, щоб мільйон людей щороку здавали кров регулярно і на постійній основі. Для того, аби крові та її компонентів було достатньо для всіх і завжди, має бути 33 донори на тисячу населення. Зараз в Україні ця цифра складає 12–13 донорів на тисячу населення. Також потрібно враховувати той фактор, що центри крові у прифронтових зонах України не виконують заборів. Тому фактично всі центри крові у тилових регіонах, в тому числі і на Прикарпатті, виконують так зване мобілізаційне завдання. Перед ними стоїть завдання, яку кількість крові потрібно заготовити і переправити у прифронтові госпіталі та стабілізаційні пункти на передовій», – розповідає спеціалістка.

При донації у донора беруть 450 мл крові – це максимально допустима доза. «Чому говорять, що, здаючи кров, ми рятуємо три життя? Одна доза донорської крові розділяється на три компоненти: плазму, тромбоцити та еритроцити. Для кожного з цих компонентів є свої показники. Еритроцити необхідні при анемії, травмах, пов’язаних із крововтратою, шлунково-кишкових кровотечах, крововтратах при оперативних втручаннях, ускладнених пологах. Тромбоцити найчастіше потребують пацієнти з онкогематологічними захворюваннями на стадіях, коли проходять хіміотерапію. Плазма – при опікових хворобах, гнійно-септичних процесах, гемофілічних кровотечах, тромбозах тощо», – роз’яснює співрозмовниця.

Звісно, бувають випадки, що для порятунку одного життя потрібна далеко не одна доза крові, а десятки літрів. До прикладу, під час лікування онкопацієнти отримують 10–50 процедур переливання.

Ба більше, у крові та її компонентів є свій термін придатності. Так, еритроцити можуть зберігатися до 42 днів, плазма у замороженому вигляді – до пів року, а тромбоцити «живуть» при кімнатній температурі лише п’ять діб.

«Зробити довгострокові запаси цільної крові та її компонентів неможливо. Тому зберігати їх слід, простіше кажучи, в людях. Саме для цього потрібна регіональна база регулярних донорів, які за потреби залучаються до донацій», – говорить пані Людмила.

«Мобілізація» крові

Під час повномасштабної війни потреба в крові в Україні зросла в середньому на 40–60% залежно від регіону. Окрім закриття запитів у тилу, «ДонорUA» у співпраці з МОЗ та Українським центром транспланткоординації здійснює доставку крові у прифронтові регіони.

«Нещодавно ми завершили великий збір – мільйон гривень для перевезення крові. Це резерв, за допомогою якого ми маємо змогу доставляти кров на передову. В середньому одна доставка обходиться у 50 тис. грн. Завдяки цим коштам ми зможемо зробити 20 доставок у потрібний час», – розповідає співрозмовниця.

Все, що стосується служби крові в країні у період воєнного стану, є державною таємницею. Центри крові здійснюють забір відповідно до отриманого завдання від МОЗ – скільки доз і на коли потрібно заготовити. Маршрути транспортування також не розголошуються з метою безпеки.

«Кров транспортується в зону бойових дій у спеціальних автомобілях, які обладнані холодильниками, і вже там розподіляється по стабілізаційних пунктах та прифронтових шпиталях», – каже співрозмовниця.

Додамо, що нещодавно уряд України ухвалив важливе рішення, дозволивши переливати кров не лише фахівцям з медичною освітою, а й бойовим медикам. Це практика країн НАТО. Тепер процедуру заміщення крововтрати можуть проводити військові, які пройшли відповідне навчання, навіть на шляху евакуації. Це допоможе більшій кількості захисників і захисниць повертатися додому живими.

Врятувати іншого без шкоди для себе

За словами Людмили Лінник, культура донорства під час повномасштабної війни в Україні змінилась не особливо.

«Люди рвонули масово здавати кров у перші дні повномасштабного наступу. Під центрами крові були величезні черги. Було створено так званий стратегічний запас крові, який, скоріш за все, згодом був утилізований. Але люди йшли, ніхто не знав, як будуть розвиватись дальше події. На жаль, багато з цих людей думають, що, здавши кров один раз, вони вже виконали свій «громадянський обов’язок» і можуть більше цього не робити. Однак культура донорства полягає в тому, що донор здає кров добровільно, безкоштовно і систематично. Хоча б двічі на рік. На жаль, війна не привела до зростання кількості регулярних донорів. Навіть навпаки. Велика кількість постійних донорів виїхала за кордон, в основному – жінки. Також багато донорів служать у ЗСУ та ТрО. З іншої сторони, у багатьох українців прокинулось почуття громадянської відповідальності і саме в час війни вони вперше в житті поділились своєю кров’ю», – розповідає пані Людмила.

Донорами крові в Україні можуть бути здорові люди віком від 18 років і вагою від 50 кг. «Існують тимчасові та абсолютні протипоказання щодо донорства, зі списком яких можна ознайомитись на сайті «ДонорUA». У разі підвищеної температури чи хронічного захворювання людині потрібен відпочинок і лікування, а не навантаження, яким є донація крові. Відповідальне донорство – це врятувати іншого без шкоди власному здоров’ю», – наголошує Людмила Лінник.

Однак, не виключені випадки, коли людина, перебуваючи в стресі, коли, наприклад, крові терміново потребують рідні, може промовчати про своє погане самопочуття, незахищений секс або контакт із хворим. Так само може повестись донор, який здає кров за гроші. «Тому ми постійно наголошуємо на тому, що потрібно позбуватись ситуативної та нерегулярної донації. Донорство має бути свідоме, безоплатне, добровільне та регулярне. Тільки такий підхід до донації є безпечним і не становить загрози ні для реципієнта, ні для донора», – каже спеціалістка.

Кожен донор перед здачею крові проходить обов’язкове медичне обстеження. Найперше – це здача капілярної крові з пальця на визначення формули крові – групи та резусу, рівня гемоглобіну, тромбоцитів тощо. Після забору кров тестують на 4 види інфекції – гепатит B і C, ВІЛ-СНІД та сифіліс. Якщо з кров’ю все гаразд, її направляють на переливання або зберігання. Якщо ж виявлено якусь інфекцію, то цю кров утилізують, а донора направляють на дообстеження.

Особи, які мають пірсинг, тату, перманентний макіяж, які робили «уколи краси» та інші маніпуляції зі своїм тілом, перенесли незначне оперативне втручання, можуть бути донорами крові, але не швидше, ніж через пів року після таких процедур. «Це так зване «сліпе вікно інфекції», коли людина може вже бути носієм певної інфекції або вірусу, але її ще не може виявити жодна тест-система. Тому дуже важливо свідомо відноситись до цієї вимоги», – говорить співрозмовниця.

Неправильне харчування, вживання ліків та нездоровий спосіб життя впливають на якість крові. «Напередодні процедури донації потрібно дотримуватись так званої дієти донора, відмовитись мінімум на 48 годин від алкоголю, шкідливої їжі та хоча б на дві години до та після процедури від куріння», – зазначає пані Людмила.

Без втрати свідомості

Здавати кров не лише почесно, але й корисно для здоров’я, проте лише в тому випадку, якщо ви дотримуєтеся правил. Згідно із рекомендаціями лікарів кількість регулярних донацій крові на рік у чоловіків і жінок не перевищує шість із мінімальною перервою між стандартними донаціями 60 днів.

«Шість разів на рік – це темп, який далеко не всі донори можуть витримати. Регулярним донором можна вважати того, хто здає кров хоча б двічі на рік», – наголошує пані Людмила.

Кров – це безцінний ресурс, даний нам природою, який здатен швидко відновлюватись. У тілі людини з вагою 50+ циркулює приблизно 5,6 літра крові. Безпечною для організму вважається крововтрата до 10% від загального об’єму. Тому 450 мл – це якраз той об’єм крові, який ми можемо здати без шкоди для власного здоров’я.

Досі багато людей думають, що є потреба лише в рідкісних групах крові. За словами Людмили Лінник, це дуже хибна думка: «Потреба в крові – як рідкісних, так і поширених груп – є завжди. Якщо ви здаєте кров не конкретному реципієнту, то вона поступає в загальний банк крові та використовується в ситуаціях, коли реципієнту потрібне негайне переливання крові. Більш того, чим популярніша група крові, тим більше її потрібно, оскільки більше людей потребують саме вашої групи крові».

Насправді здавати кров – не боляче і не викликає жодного дискомфорту. Однак багато людей мають страх перед цією процедурою і можуть втрачати свідомість.

«Єдиним неприємним моментом протягом всієї процедури є укол голкою, що навряд чи можна назвати болісним. Порізи та удари, з якими ми стикаємося ледь не щодня, завдають значно більшого болю. До того ж донація крові триває не більше 15 хвилин. Люди можуть знепритомніти під час процедури не від болю і аж ніяк не від крововтрати. А найчастіше – через нехтування правилами підготовки до донації», – каже волонтерка.

І додає, що найбільшим стереотипом донорства є те, що люди йдуть здавати кров не поснідавши: «Це неправильно. Натще здається кров на аналізи, а не перед донацією. До речі, дуже часто непритомніють саме чоловіки, які вважають себе сильними і витривалими і частіше нехтують правилами підготовки. Недосипання, стресові ситуації, надмірні фізичні навантаження, куріння теж можуть спровокувати втрату свідомості під час чи після донації», – роз’яснює пані Людмила.

Донація – це благородно

Нещодавно «ДонорUA» розпочав пілотний проєкт «Моя група крові», в межах якого волонтери безкоштовно визначатимуть групу крові за 2–3 хвилини за допомогою спеціальних тест-карток. У межах проєкту українці дізнаватимуться не лише про власну кров, а і про те, кого і як вона може врятувати. При визначенні груп крові учасникам проєкту пропонують зареєструватися на ДонорUA, аби отримувати сповіщення, коли буде потрібна саме їхня кров, та здавати її зручно й системно. «Наразі кількість регулярних донорів в Україні приблизно втричі менша за мінімально необхідну. Маємо сподівання, що проєкт «Моя група крові» зможе залучити чимало нових донорів», – говорить Людмила Лінник.

За словами «амбасадорки» донорства, за десятки років роботи в «ДонорUA» вона побачила десятки історій донорів, які вражають: «Заслужена донорка України, яка здала кров понад сто разів, говорить, що у неї більше ста братів і сестер по крові. Є донори, які регулярно – кожні два тижні – здають тромбоцити для онкопацієнтів. Це безумовно вражає. Однак для мене особисто абсолютно кожен донор є супергероєм. І я це кажу без пафосу і абсолютно щиро. Найперше тому, що я сама не можу здати кров за станом здоров’я і ціную кожну краплину, яку хтось здає замість мене. По-друге, здати кров може тільки людина. Її не можна виготовити на заводі, фабриці чи приготувати у лабораторії. Її не можна штучно синтезувати. І поки ще жодна, навіть найрозвиненіша медицина світу, не відійшла від переливання компонентів донорської крові».

Існує також думка, що регулярна донація сприяє омолодженню організму. Звісно, таке твердження є відносним і не має наукових підтверджень. Однак більшість донорів запевняють, що після здачі крові у них покращується емоційний стан, з’являються відчуття власної важливості та радості від того, що ти зробив добру справу й урятував чиєсь життя. Можливо, й не одне.

Мар’яна РИНДИЧ