Чим сьогодні живе Камінне — найвіддаленіше село Івано-Франківської громади, розташоване за понад 20 кілометрів від міста? Під час реформи місцевого самоврядування рішення його жителів здивувало багатьох: село, що фактично лежить на півдорозі до Надвірної, обрало об’єднання не з сусідами, а з обласним центром. Чи виправдав цей вибір очікування мешканців, чи впливає віддаленість на розподіл ресурсів і з якими проблемами Камінне стикається сьогодні — читайте у матеріалі «Західного кур’єра».
Між Франківськом і Надвірною
Назва Камінне, яке колись називали Камінною, походить від місцевих ґрунтів. Земля тут тверда й кам’яниста. Посеред села — стара дерев’яна церква святої Параскеви 1700 року та дзвіниця. Це одна з найстаріших дерев’яних сакральних споруд, що збереглися на Прикарпатті.
Церква святої Параскеви.
Сьогодні у Камінному зареєстровано близько тисячі мешканців і приблизно 300 будинків. Але, як визнають у селі, майже половина хат фактично пустує.
«Багато хто виїхав після початку повномасштабної війни. Та й багато чоловіків зараз служать. Біля 40 людей із села нині в ЗСУ», — каже секретар-діловод Камінного Роман Олійник.
У центрі села облаштована Алея слави. Тут уже встановили п’ять меморіальних дошок загиблим військовим. Дві з них відкрили нещодавно.
17 травня в Камінному відкрили ще дві меморіальні дошки на честь полеглих воїнів – їх стало п’ять.Могили полеглих героїв у селі Камінне.
У місцевій гімназії сьогодні навчається близько ста учнів. Вона заповнена приблизно наполовину.
Коли під час реформи місцевого самоврядування постало питання, до якої громади приєднуватися, Камінне опинилося на роздоріжжі. Частина мешканців виступала за Переріслянську громаду, інші наполягали на приєднанні до Івано-Франківська. У селі почалися гострі суперечки, які, як згадують місцеві, подекуди переходили у відверте політичне протистояння.
Втім, зрештою більшість підтримала саме варіант із Франківськом.
«Новину про те, що Камінне приєднується до Франківської громади, я почув у статусі голови ОДА, — каже Віталій Федорів, директор Департаменту молодіжної політики та спорту, розвитку територій та роботи з внутрішньо переміщеними особами Івано-Франківської міської ради, який з квітня по листопад 2020 року керував ІФ ОДА. — Я був здивований. Більше того — Камінне встигло з цим рішенням буквально в останній момент: до кінця терміну залишалося два тижні».
«Ми розуміли, що для людей головне — це сполучення з містом, робота, дороги, нормальний доїзд, — каже староста села Андрій Федорович. — Практично всі працездатні жителі села їздять на роботу в Івано-Франківськ. Тому люди дивилися насамперед на перспективу. Ті, хто й досі при нагоді критикує приєднання, як правило, першими сідають на комунальний автобус».
Андрій Федорович.
Саме транспортне сполучення в Камінному називають одним із головних аргументів на користь приєднання до міської громади.
«В Камінному провели капітальний ремонт дороги — приблизно п’ять кілометрів асфальту. Саме він дозволив запустити комунальний маршрут № 58, який тепер повноцінно працює в транспортній мережі громади», — каже Віталій Федорів.
58-й комунальний маршрут сполучає село з Івано-Франківськом вісім-дев’ять разів на день. Для пенсіонерів та школярів проїзд безкоштовний, для мешканців із «Галкою» — дешевший.
«До приєднання дорога з села на трасу була у жахливому стані. Зараз уже є нова дорога, хоч поки й одним шаром. Є автобус. Для людей це дуже важливо. Бо хтось їде на роботу, хтось у лікарню, хтось по документах. Це вже зовсім інше життя, ніж було колись», — каже Андрій Федорович.
Андрій Федорович.Директор Камінецької гімназії Петро Маланюк та секретар-діловод села Роман Олійник.
Найвіддаленіше, але не останнє
За останні роки у селі також облаштували бруківку в центрі, відремонтували шкільні туалети, оновили стадіон. Футбольним полем нині опікується КП «Франківськ Арена».
Камінне — село з футбольними традиціями: місцева команда показує хороші результати на змаганнях. Два роки в селі розпочали будівництво футбольного майданчика з штучним покриттям 42х22 метри — сьогодні роботи виконано на 80%.
«Майданчик будується за високими стандартами — з водовідведенням, професійним покриттям. Якщо вдасться закупити штучну траву, там могли б проводитися змагання всієї громади. Камінне має прекрасні умови не лише для футболу, а й для різних видів спорту», — каже Віталій Федорів.
Футбольний майданчик — лише один із прикладів того, як у Камінному вирішують питання розвитку: частково за підтримки міста, частково завдяки приватним спонсорам та місцевим підприємцям.
«Старості Андрію Федоровичу вдалося зберегти те, що не все вирішується бюджетом. У Камінному дуже сильно проявляється згуртованість громади. Днями у селі відновили хрест з нержавіючої сталі, впорядкували територію — це зроблено за кошти меценатів, вихідців села. Це приклад того, як має бути. Не всі питання можна вирішити за рахунок бюджету, адже більшість витрат зараз пов’язані з війною», — каже Віталій Федорів.
У Камінному працює ФАП, а ЦНАП невдовзі має переїхати у нове приміщення, де зараз триває ремонт. Його облаштовують як інклюзивне.
Незабаром ЦНАП у Камінному переїде у нове приміщення.
У селі активно розвивають тепличне господарство. Тут вирощують овочі та квіти. Також у Камінному є комунальна пасіка, де інколи проводять екскурсії для дітей та сеанси апітерапії.
Найгострішими проблемами у Камінному сьогодні називають дорогу на хутір Мельники та відсутність дитячого садка.
«У нас старостинський фонд — понад 400 тисяч гривень. Навіть для маленького села це небагато. Але ми стараємося щось робити поступово. Якби нас зовсім не чули у місті, то не було б ні автобуса, ні дороги, ні того, що вже вдалося зробити. Ми відчуваємо себе повноцінною частиною громади», — зазначає Андрій Федорович.
Дорога на Хутір Мельники потребує ремонту.
У Камінному вже думають і про майбутній розвиток села. Тут розраховують не лише на теплиці чи фермерство, а й на прихід інвесторів та розвиток ринку нерухомості.
За генеральним планом у селі передбачені сотні ділянок під житлове будівництво, а також 19 гектарів землі під виробництво чи фермерські господарства. Колись тут навіть планували збудувати великий аграрний комплекс.
«Приїжджали інвестори, були китайці, був проєкт великого комплексу. Один мав бути на Львівщині, інший — у Камінному. Але тоді все зупинилося. Проте земля залишилася, і перспектива теж. Місто рухається в сторону Надвірної. Території у Франківську закінчуються, а тут є земля і можливість для розвитку. — підсумовує староста. — Так, ми найвіддаленіше село громади. Але точно не останнє».
Генеральний план села Камінне.
Втім, економічний потенціал — не єдине, що приваблює в Камінному. Віталій Федорів говорить про потужний рекреаційний потенціал села.
«Камінне оточене лісами. В генеральному плані є закладена дорога завдовжки 4,5 кілометра через тутешній ліс. Зараз вона заросла, але перспектива там фантастична. Дорога йде з Камінного через ліс, поля, виходить попри річку Уняву на дорогу Черніїв — Одаї. По дорозі — два озера, краєвиди, можливість для рибалки і відпочинку. Загальна протяжність маршруту — 8,5 кілометрів через два старостинські округи. Це прекрасна зона для гумового або асфальтового покриття, пішохідних маршрутів, велосипедів, роликів. Саме так облаштовують рекреаційні простори в Європі. Головна перевага: там «червоні лінії», жодне будівництво неможливе. Повноцінна рекреаційна зона. Можливо облаштувати навіть контактний зоопарк із зупинкою біля села. Міський голова часто порушує питання про те, щоб не перекривати центр міста для марафонів і пробігів — тут є альтернатива. Це дороговартісний проєкт, але надзвичайно важливий, і я вірю, що його обов’язково вдасться втілити», — каже Віталій Федорів.
Залишити коментар