Фанати «тихого полювання» дочекалися свого «зіркового часу»: у лісах Прикарпаття від затяжної сплячки нарешті прокинулись гриби. Довгоочікувані дощі, які рясно окропили спраглу від літньої посухи землю, зробили свою справу – гриби ростуть просто на очах. Прикарпатці навипередки хизуються світлинами впольованих дарів лісу у соціальних мережах.
У пік грибного буму Інтернетом шириться «тренд» на мухомори – так званий «мікродозинг» (вживання сушених мухоморів у мікродозах). Люди свідомо їдять мухомори з метою «лікування», розслаблення та покращення самопочуття, на спір або навіть заради відео в TikTok.
У продажі вартість сушених мухоморів у кілька разів вища, ніж добірних білих грибів. Сушені шапки червоних мухоморів продають за ціною від 400 до 700 грн за 100 грам. Фасований 50-грамовий пакетик порошку молотих мухоморів вартує 500 грн. Серед переваг на сайтах інтернет-магазинів зазначають, що червоний мухомор здатен знижувати больові відчуття при ревматизмі та артриті, сприяти поліпшенню загального самопочуття, зміцненню імунітету, покращенню сну, полегшенню симптомів депресії, покращенню когнітивних здібностей та навіть сприяти духовному розвитку.
Такі засоби навіть пропонують військовим та обіцяють доставити по всій Україні. При цьому самі продавці мухоморів та пігулок з цих грибів радять строго дотримуватися дозування, а перед вживанням порадитися з лікарем.
Чи є небезпека у моді на «лікування» мухоморами, які насправді цілющі властивості мають ці «красені» лісу, як розпізнати їстівний мухомор та чому не можна отруйні гриби копати або топтати «Західний кур’єр» з’ясовував у відомого міколога Прикарпаття, кандидата біологічних наук, начальника наукового відділу Галицького Національного природного парку Маланюка Василя Богдановича.
Більшість мухоморів – отруйні, але є і делікатесні
Загалом мікологія вирізняє понад 30 видів мухоморів. Їх шапочки можуть бути червоні, жовті, білі, зелені, коричневі, помаранчеві.
«Найбільш відомими є мухомор червоний, зелений або бліда поганка, смердючий мухомор, пантерний, цитриновий, пурпуровий, королівський, червоніючий або рожевіючий мухомор та мухомор Цезаря. Майже всі мухомори є отруйними грибами, смертельно небезпечними представниками їх сімейства є бліда поганка та пантерний мухомор. Також отруйними є червоний, королівський та білий смердючий мухомори. Їстівними є червоніючий мухомор та мухомор Цезаря, який вважається справжнім делікатесом поряд з білим грибом та трюфелями», – розповідає Василь Богданович.
Більшість видів мухоморів ростуть у лісах Прикарпаття, окрім мухомора Цезаря, який є теплолюбним і росте переважно на Закарпатті і в Криму. Він є рідкісним і занесеним до Червоної книги України.
Періоди зростання представників сімейства мухоморових, як і більшість грибів, починається з кінця серпня і триває до жовтня-листопада. Так, пік зростання блідої поганки – зазвичай серпень-вересень, червоніючі мухомори починають плодоносити ще в червні, пора червоного мухомора – вересень-жовтень. Червоний мухомор є космополітом, росте по всій території України у листяних, хвойних та змішаних лісах, великими групами росте у березняках та ялинниках.
Однак, посушливе цьогорічне літо далось в знаки і у цьому році сезон мухоморів, як й інших грибів, почався значно пізніше.
«За моїми спостереженнями ще взимку дуже мало було блідої поганки, яка є зазвичай досить розповсюдженою у нашій місцевості. Так само і їстівного червоніючого мухомора, якого раніше можна було збирати цілими відрами, цьогоріч було мало. Пантерного мухомора я взагалі цього року ще не зустрічав. Після нещодавніх дощів починає з’являтись червоний мухомор. Ще небагато, але вже є», – говорить Василь Богданович.
Спеціаліст наголошує, що червоніючий мухомор дуже легко сплутати з сильно отруйним пантерним мухомором. Тож, якщо ви невпевнені – краще не беріть ці гриби. Найбільш яскравою відмінністю є колір м’якоті при розрізі. У червоніючих мухоморів при розрізі м’якоть буде насичено рожевого, майже червоного кольору, за що він і отримав свою назву. У пантерного мухомора м’якоть біла. Є й інші відмінності між ними, але якщо у вас виникають сумніви – краще не ризикуйте.
Офіційна медицина не визнає лікування мухоморами
Стосовно «тренду» на вживання червоних мухоморів, то Василь Маланюк каже, що бачить у цьому суто комерційний інтерес.
«Червоний мухомор не є смертельно небезпечним грибом, як, до прикладу, бліда поганка. Ним, звичайно, можна отруїтись, однак смертельні випадки трапляються рідко. Однак, вживати, особливо сирі червоні мухомори звісно не можна. Адже у них міститься ряд токсинів: іботенова кислота, мускарин, мікоатропін, які спричиняють отруєння. Якщо, до прикладу, бліда поганка спричиняє розлад печінки, впливає на нирки, що в результаті призводить до летальних випадків, то при вживанні червоного мухомора виникає отруєння: розлади шлунку, блювота, діарея тощо. Також червоний мухомор і близькі до нього – пантерний, королівський, впливають на нервову систему, мають психотропну дію і можуть викликати галюцинації. Тому, в деякій мірі, червоний мухомор є популярним серед наркоманів. Вони сушать його, потім готують за спеціальними рецептами, вживають і досягають таким чином кайфу», – говорить Василь Маланюк.
Спеціаліст додає, що деякі лікувальні властивості червоні мухомори мають, однак це не підтверджено офіційною медициною, яка поки не визнає лікування цими грибами. Натомість ці гриби віддавно використовують у народній медицині, в основному для зовнішнього застосування. Настоянки мухоморів на спирту та горілці використовують для натирання при радикуліті, ревматизмі, остеохондрозі. Натомість при вживанні внутрішньо треба бути дуже обережними. Сушіння та термообробка мухоморів зменшує кількість токсинів у них, однак не знищує повністю отруйні речовини.
«Часто можна натрапити на висловлювання та поради «експертів», що якщо декілька разів проварити червоний мухомор, то він стає безпечним. Хочу наголосити, що такі твердження є хибними і небезпечними. Все залежить від організму та імунітету люди. Молодій, здоровій людині може й не зашкодити, інша ж особа може отруїтись навіть невеличким кусочком. Тут все індивідуально. Тому із «лікуванням» мухоморами треба бути обережним. Коли у людини вже є проблеми зі здоров’ям, то вживання мухоморів може ще більше нашкодити. Адже, як я вже казав, офіційна медицина поки не визнає лікування мухоморами. Воно поширене тільки у народній медицині», – наголошує Василь Богданович.
«Мухоморотерапія» як маркетинговий хіт
На думку досвідченого грибознавця, ажіотаж навколо мухоморів у нинішніх умовах психологічно важкого часу воєнного стану – не що інше, як маркетинговий хід підприємливих осіб.
«Подібна аналогія була кілька років тому, коли всі вишукували білі трюфелі і розганяли інформацію, нібито цей гриб найсмачніший, найрідкісніший і найдорожчий. Хоча, насправді, це зовсім не так. Білий трюфель – це звичайний гриб, якого можна часто зустріти у наших лісах і він зовсім немає таких високих смакових якостей, які йому наділили шанувальники. Останнім часом таке з червоним мухомором – люди просто хочуть заробити гроші і поширюють інформацію, що він буцімто є панацеєю від всіх недуг. Звичайно, він має деякі лікувальні властивості, але вкотре повторюсь – все це ще потребує дослідження науковцями та лікарями. На разі, говорити про його лікувальні властивості передчасно».
Водночас, спеціаліст наголошує, що навіть добре відомий їстівний гриб може стати отруйним, якщо він росте поблизу автомагістралей, доріг, заводів, хімкомбінатів. Адже гриби мають губчасту структуру і всмоктують всі токсини, важкі метали та інші елементи з повітря.
Так само ризиковано вживати дуже старі гриби, в середині яких вже почались процеси метаболізму та гниття, внаслідок яких виділяються сечовина та інші шкідливі речовини, якими можна отруїтись.
«Особливо це стосується старих опеньків. Опеньки взагалі у літературі значаться, як умовно їстівні гриби. Їх рекомендовано вживати тільки у молодому віці і тільки шапочки. Вони є досить тяжкими для травлення, можуть викликати розладу шлунку та діарею. Тому з цими грибами теж треба бути дуже обережними», – додає міколог.
Також спеціаліст наголошує, що мухомори всіх видів, як і всі інші біологічні організми, несуть користь для довкілля. Вони є важливою ланкою у харчовому ланцюзі мешканців лісу – його споживають ведмеді, олені, білки, гризуни та комахи. Також мухомори є мікоризними грибами, які взаємодіють з деревами і доставляють їм різні поживні речовини.
«Звісно, ліс не всохне, якщо знищити там мухомори, але дерева можуть бути ослабленими. Тому, ті гриби, які ви не збираєте, не потрібно їх знищувати, копати чи толочити, адже вони є поживою для тварин. Та й ліс не буде таким красивим без того ж таки червоного мухомора», – каже Василь Маланюк.
Мар’яна РИНДИЧ
Залишити коментар