Реформа інклюзивної освіти впроваджена в Україні майже сім років тому. Головна її концепція – дотримання прав усіх дітей без винятку на здобуття якісної освіти.
Дитиною з особливими освітніми потребами вважається людина до 18 років, що потребує додаткової підтримки в освітньому процесі. Це можуть бути діти з порушеннями зору, слуху, інтелекту, мовлення, опорно-рухового апарату чи поведінковими порушеннями, та загалом діти, яким з тих чи інших причин важко соціалізуватись серед однолітків.
В нашому місті забезпеченням запитів дітей з особливими освітніми потребами займається комунальна установа «Інклюзивно-ресурсний центр Івано-Франківської міської ради». Допомогу тут отримали вже понад 1800 дітей, з яких більше ста цього року. Батьки мають можливість не лише самостійно обрати форму навчання для своїх діток, а й безкоштовно отримати рекомендації психолога, логопеда, дефектолога та інших фахівців.
Разом з тим, багато хто продовжує з пересторогою ставитись до такого роду допомоги. Про головні страхи батьків, досягнення та проблеми у роботі «Західному кур’єру» розповіла директорка ІРЦ Івано-Франківська Зореслава Гретчук.
Допомагають без тиску
Інклюзивно-ресурсний центр в Івано-Франківську запрацював у 2018 році. На той момент, що таке інклюзія мало хто достеменно знав навіть серед освітян.
«Працювати на початку було дуже важко, – згадує директорка ІРЦ Зореслава Гретчук. – До нас було упереджене ставлення. Батьки думали, що в ІРЦ виставляють страшні діагнози, які в майбутньому негативно впливатимуть на подальшу долю дитини. На сьогоднішній день суспільство дещо змінило своє бачення інклюзивного навчання, а й відповідно і до нашої роботи. Сьогодні послуги, які ми надаємо, мають великий попит».
Основними завданнями ІРЦ є проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини, надання корекційних послуг, методичне забезпечення, консультативна робота та участь у командах супроводу, які працюють в усіх навчальних закладах з інклюзивними класами чи групами. В центрі розповідають про можливості, дають поради щодо розвитку дитини. Але форму навчання, так чи інакше, обирають батьки. Вони мають право взагалі не брати до уваги висновок ІРЦ, він носить рекомендаційний характер.
Очільниця установи наголошує, жодних діагнозів діткам в ІРЦ не виставляють і не займаються медичною діагностикою взагалі.
«Діагноз дитини ми беремо до уваги при проведенні комплексної оцінки, якщо на момент її проведення він уже був встановлений лікарем і батьки самі нам його надали, – пояснює педагогиня. – Ініціаторами звернення до нас теж можуть бути тільки батьки чи законні представники. Наш висновок є дійсним в тому випадку, якщо його підписали представники дитини».
Інклюзивним клас або група вважається, якщо у ній є хоч одна дитина з особливими освітніми потребами. В ліцеях Івано-Франківська таких класів є 255, в яких навчається 356 діток. Найстарші учні – ровесники реформи, зараз ходять в шостий клас. Також функціонує 148 груп у дитячих садочках, які відвідує 224 дитини з особливими освітніми потребами.
Для кожної дитини, яка згідно висновку ІРЦ, потребує інклюзивного навчання, визначають рівень підтримки від першого до п’ятого, та складають індивідуальну програму розвитку. Відповідно до неї, формують команду супроводу, до якої входять всі, хто буде працювати з дитиною – психолог, логопед, реабілітолог, сурдопедагог, залежно від труднощів. Всі заняття відбуваються у закладі освіти. В кожному інклюзивному класі чи групі працює асистент вчителя чи вихователя.
«Цінно те, що всі ці послуги надаються безкоштовно, – зазначає Зореслава Гретчук. – Батьки, які зіткнулися з реабілітацією діток зі складними порушеннями, розуміють наскільки це важливо. Заняття з приватними спеціалістами дуже дорогі. А діти, які навчаються в інклюзивних класах, крім всіх послуг, отримують також безкоштовне харчування у закладах освіти».
Не вистачає спеціалістів
Наразі на Прикарпатті функціонує 22 інклюзивно-ресурсні центри. З них в Івано-Франківську – тільки один.
«Наразі ми забезпечуємо своїми послугами 45 тисяч дітей, – каже Зореслава Гретчук. – З огляду на це, нам складно. Кількість дітей, які потребують допомоги постійно зростає».
З кожним роком в Івано-Франківську збільшується число діток з порушенням слуху, інтелекту, поведінки, опорно-рухового апарату. Особливо стрімко зростає кількість хлопчиків та дівчаток з розладами аутичного спектру. Після повномасштабного вторгнення, ця тенденція стала ще чіткішою. Крім того, до місцевих діток додалися внутрішньо переміщені з особливими освітніми потребами. Через пережите часом вони потребують більшої підтримки та корекції.
Головна проблема діяльності Інклюзивно-ресурсного центру – гострий брак спеціалістів.
«Нам не вистачає в закладах освіти саме корекційних педагогів: дефектологів, олігофренопедагогів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, – розповідає Зореслава Гретчук. – До прикладу, дітям з порушеннями слуху, які протезовані, важко навчатися в загальному класі без допомоги сурдопедагога. А у нас в місті таких фахівців можна на пальцях одної руки порахувати. Зараз в нас на обліку також дві тотально сліпі дівчинки з дуже високим рівнем інтелекту, яким для здобуття якісної освіти потрібен супровід тифлопедагога. А такого спеціаліста в Івано-Франківську нема. Це велика проблема».
Основна причина кадрового голоду в інклюзії, як і в освіті загалом – низька заробітна плата та високий рівень відповідальності. Сурдо та тифлопедагогів діткам з особливими потребами наразі змушені замінювати батьки.
Дітям зі складними порушеннями розвитку при відвідуванні інклюзивного класу чи групи, окрім асистента вчителя, часто є потреба у послугах асистента дитини. В Івано-Франківську цю функцію на волонтерських засадах змушені виконувати батьки через відсутність таких спеціалістів.
Як одну з проблем розвитку інклюзії Зореслава Гретчук виділяє також відсутність просвітницької роботи з батьками:
«Буває батьки ідуть до нас роками і ніяк не прийдуть через власні страхи на кшталт «що люди скажуть». Хоча в дитини, наприклад, явні проблеми з соціалізацією, поведінкою, мовленням. Приміром, дитина гіперактивна. Батьки не бачать в цьому проблеми, бо інтелект в неї високий. Але щоб ця дитина вчилася, її треба посадити, втримати її увагу. Для цього вчителю потрібен асистент, а дитині, відповідно, інклюзивне навчання».
В ІРЦ слід звернутися також, якщо дитина в три роки не розмовляє.
«Часто люди вирішують чекати, що вона переросте і гають дорогоцінний час, коли ці труднощі легше піддаються корекції. А дарма. В нас є дітки, які почали корекцію в інклюзивній групі в садочку, а в школу пішли як звичайні учні», – пояснює педагогиня.
За словами Зореслави Гретчук, з плином часу, всі класи та групи в країні та Івано-Франківську зокрема стануть інклюзивними, за прикладом Європи та США. Згодом реформа охопить вищу освіту, прогнозує директорка ІРЦ:
«В Івано-Франківську вже існує перша інклюзивна група в одному з вищих професійних училищ. Там здобувають освіту флориста троє вихованців нашого навчально-реабілітаційного центру з порушеннями опорно-рухового апарату. Сподіваюся, ця тенденція буде зростати з кожним роком і перейде на вищу освіту також».
Оксана ДЕНЕГА
Залишити коментар