Сьогодні як ніколи нам хочеться позитивних новин. І не тільки з передової. Газета «Західний кур’єр» продовжує традиційну рубрику «Історії, які надихають».

Після двох десятків днів нашого героїчного протистояння знавіснілій орді російських запроданців героєм цієї рубрики міг би бути кожен українець – від відважного українського воїна зі зброєю у руках до бабусі, яка пече пиріжки для наших захисників на передову. Кожен на своєму фронті – хто на полі бою, хто у тилу – відчайдушно бореться за нашу перемогу, за нашу правду і щасливе майбутнє. Відкрили свій фронт боротьби і митці Прикарпаття: одні змінили пензель на автомат і пішли добровольцями захищати столицю, інші з ранку до ночі займаються волонтерством – допомагають переселенцям, шиють амуніцію для військових, організовують гуманітарну допомогу з-за кордону.

Героєм нашої рубрики став відомий прикарпатський художник-живописець, фотограф, журналіст і блогер, організатор ГО «Мистецьке братство» Ігор Роп’яник, який активно допомагає військовим та волонтерам.

Від початку війни не зробив жодного мазка

У перші дні війни 64-річний художник Ігор Роп’яник зопалу побіг записуватись до тероборони. Отримавши тимчасову відмову тут, він не став чекати склавши руки…

«Від початку війни я не зробив жодного мазка. Робота не йде зовсім. Для митця важливо мати душевний спокій, позитивні емоції, наснагу. А яке може бути натхнення під час війни? Малювати не вдається зовсім», – розповідає Ігор Остапович.

Він зізнається, що розпач перших днів змінився на бажання бути корисним та щось робити для своєї країни, військових, рідного міста.

«Найперше я пішов записуватись до тероборони. Адже у мене є хороший військовий досвід. Коли я служив у радянській армії, то мав перший розряд зі стрільби. З 50 очок вибивав 48 з автомата. Також я офіцер спецпропаганди, маю досвід «допрашивать плєнних». У список мене внесли, телефон записали, але у ряди тероборонців не взяли. Туди прийшло багато молодших і здоровіших чоловіків», – розповідає живописець.

Не вдалось тут, пішов у інше місце. Наповнював разом з містянами мішки з піском для барикад біля «білого дому». Як зазначає митець, він є трохи плюшкіним, і якраз ця звичка притримувати щось на «чорний день» стала досить корисною. Шість мішків пляшок з-під пива, які роками збирались, відправились для створення «бандерівських смузі». Старі тканини – на пошиття балаклав для захисників та плетіння маскувальних сіток. Та найбільш цінним виявився мішок із корками для флакончиків лікарських мікстур, які років десять тому забрав зі складу державної аптеки, яка закривалась.

«Мої часто казали мені: «Викинь це. Навіщо воно тобі?». Та якось все руки не доходили. І ось мої «скарби» стали у пригоді», – зазначає живописець.

Також художник пройшов теоретичні і практичні курси з виготовлення вибухових «смузі» для непроханих гостей: «Якщо що, я вже знаю, скільки і чого треба налити у пляшку і як правильно кинути».

Робити свій внесок у нашу перемогу

Також відомий живописець викладає на благодійний аукціон картини, які створив ще напередодні війни, кошти за які відправляє на допомогу армії.

«Я був дуже вражений, коли побачив, що люди активно купують полотна, хоча знають, що на разі не зможуть отримати картини. Адже міжнародні поштові служби у нас зараз не працюють. Але все одно переказують кошти, щоб зробити свій внесок у нашу перемогу. За це дуже їм вдячний», – додає митець.

Переважна більшість покупців – із діаспори. На разі вже продано 11 картин, ціна на які від 150 до 500 доларів США. Загалом вдалось заробити близько 90 тисяч гривень. На рахунок художника вже надійшло 50 тисяч гривень, половину з яких митець переказав через Е-підтримку ЗСУ, іншу віддав на потреби місцевих волонтерів.

Ігор Роп’яник не єдиний із прикарпатських митців, хто обрав такий спосіб допомогти нашим захисникам. Художники ГО “Мистецьке братство”, яке він очолює, теж активно виставляють свої полотна на благодійні аукціони. Орест Кузів, Анатолій Мельник, Володимир Сандюк, Володимир Семчук, Галина Петрова продають свої роботи, а зароблені кошти переказують нашим військовим. Також відомий член братства, франківський коваль Ярослав Паньків перепрофілював свою діяльність і замість художніх творів «кує перемогу»: зварює пічки та буржуйки на передову.

А ще один активний «братчик» Євген Король записався у добровольці і з автоматом у руках вже захищає Київ.

Ігор Остапович зазначає, що якщо таки подзвонять з тероборони, то він без вагань підключиться. Приціл у Роп’яника ще не збився. Бо навіть коли гримлять гармати – музи не мовчать! Кожен тримає свою оборону.

Мар’яна РИНДИЧ