Зранку вчитель, по обіді – волонтер: як працюють франківські школи у час війни

Зранку вчитель, по обіді – волонтер: як працюють франківські школи у час війни

З 14 березня франківські школи повернулися до навчального процесу після термінових вимушених канікул, які були оголошені в Україні 24 лютого через початок війни. Діти навчаються дистанційно і це гарантує їм безпеку, а навчання дає шанс хоч на якийсь час забути про війну і відволіктися від важких новин на спілкування з ровесниками. Навчальний процес зазнав суттєвих змін – для учнів 4 та 9 класів скасували проведення державних підсумкових атестацій, випускники шкіл не складатимуть традиційного ЗНО. Проте такі рішення зверху не означають, що можна розслабитися. Уроки тривають щодня згідно із розкладом.

Дистанційка і волонтерство

Ще до запровадження дистанційного навчання навчальні заклади взяли на себе місію – допомагати фронту. Саме там, у школах, коледжах і ліцеях, зосередились основні пункти збору продуктів харчування та необхідних речей для військових та вимушених переселенців. У стінах ліцеїв і далі продовжують плести маскувальні сітки, організували столові для тих, хто був змушений покинути свої домівки. Для когось приміщення франківських навчальних закладів стали бодай тимчасовим прихистком від ворога.

І якщо ще від початку війни вчительська громадськість активізувалася і допомагала фронту, то з 14 березня у них відкрився ще один фронт – освітній. До дистанційної форми навчання нашим педагогам не звикати, бо вже два роки тому пройшли добрячий вишкіл під час запровадження карантину. От тільки тепер доводиться ледь не з укриттів вести уроки. Щоправда, у випадку сирени навчання припиняється.

«Ми цього не боялися, бо вже мали за плечима дворічний досвід. А тому кожен навчальний заклад за цей час вже встиг напрацювати певну систему. Для ефективного проведення уроків наші вчителі використовують зручні платформи. Звичайно, дистанційні уроки не можуть замінити звичайного навчального процесу. Але в таких умовах воєнного часу це єдиний спосіб, аби освітній процес не припинявся», – пояснює в. о. директора Центру професійного розвитку педагогічних працівників міського Департаменту освіти і науки Олександра Савка.

Педагоги запевняють, що сучасні технології неабияк допомагають у навчанні. Вони тепер не обмежені у використанні мультимедійних презентацій, використовують відео під час проведення уроків та максимально залучають учнів до тестів. Так, самі вчителі не надто у захваті від таких реалій освіти, але що поробиш. На безриб’ї і рак – риба.

«Така ситуація в час війни змусила освітніх працівників об’єднатися, згуртуватися і разом долати виклики, – переконує пані Олександра. – Наші вчителі знаходять у такий важкий час можливості і для проведення уроків, і для допомоги фронту. Багато наших колег залучені до волонтерської діяльності».

Тривалість уроків під час дистанційного навчання також регламентована на офіційному рівні, тому в Центрі професійного розвитку педагогів кажуть, що для проведення уроків доводиться ламати усю систему і вибудовувати урок таким чином, аби вкластися у часові рамки 25-30 хвилин. Учитель під час такого уроку подає не менше 30 відсотків навчального матеріалу. Усе інше дається на самостійне вивчення.

У Міносвіти порадили вчителям не перевантажувати дітей, передбачили й можливість зменшити кількість домашніх завдань або навіть відмовитись вчителям від того, щоб давати домашні завдання.

Головне – без паніки

«Я перед початком першого уроку боялася, що не зможу себе опанувати і розплачуся. А найбільше переживала, як я маю говорити з дітьми про те, що в нас йде війна, – розповідає знайома вчителька, котра в цілях безпеки змогла із сім’єю переїхати у сусідню країну. – Я усвідомлювала, що це не може бути такий урок, який був у мирний час. Вже потім я зрозуміла, що за два тижні війни мої десятикласники знають про війну, можливо, навіть більше від мене. Так, дуже прикро, що нам доводиться жити і працювати в такий час, але такі наші реалії. Мусимо боронити свій фронт таким чином».

Система освіти в умовах війни стала міжнародною. І це не просто слова. Чи не у кожному класі тепер учні виходять на онлайн-зв’язок не лише з різних куточків краю, але і з-за кордону. Дехто із учителів також продовжує свою освітянську місію, перебуваючи далеко від дому. І жодна відстань сьогодні не стає на заваді проведення уроків.

А тематика навчальних предметів, як розповідають учителі, автоматично змінюється і підлаштовується під сучасні умови. Чи не найбільше нововведень використовують учителі української мови на своїх уроках. З кожним днем війна привносить у наше життя нові слова. А тому освітяни сміливо беруть їх на озброєння, бо ж коли ще так може збагатитися наша мова неологізмами, як не зараз?

На уроки до пані Ольги «приходять» її учні, котрі зараз проживають у Польщі, Чехії, Німеччині. Жінка каже, що вони всі на емоціях, але дуже раді таким зустрічам із однокласниками. А ще вчителька мусить «бути у тренді», адже їй щодня доводиться спілкуватися із старшокласниками, котрі воліють послуговуватися всім відомими і дуже поширеними сьогодні матюками.

«Про ненормативну лексику – окрема мова. Діти це сприймають нормально, але ми кажемо, що це не норма української мови, бо наша мова солов’їна. Але рашисти не розуміють нашої мови, тому народ використовує слова, якими ми їх зневажаємо і принижуємо, бо можна боротися і словом», – пояснює вчителька.

Під час одного із уроків мови учителька придумала словниковий диктант, де використала слова, якими можна перевірити рашистів. Скажімо, першим і найбільш популярним стало слово «паляниця», а далі – всі решта слова. А нових появляється з кожним днем все більше і більше. І тут вже вчителям є де розгулятися. Так тепер українці будуть знати, що означають слова «арестовлення», «чорнобаїти», «дебахнулько».

В освітніх колах певнять, що мета навчання дітей у час війни – це не просто засвоєння нових знань, а й психологічна підтримка, спілкування, перемикання уваги дітей від проблем військових дій.

Волонтерський загін ЛІцею №10.

І прихисток, і навчання

Майже 200 педагогів загальної середньої освіти з Івано-Франківської громади зараз перебувають за кордоном. Проте вони і звідти продовжують вести уроки. За місяць війни дехто вже навіть повертається додому і продовжує працювати. Водночас у Департаменті освіти і науки діє онлайн-реєстрація для тих педагогів, котрі вимушено переїхали до Івано-Франківська з інших регіонів. Станом на початок квітня у Департаменті освіти вже було зареєстровано 162 педагоги, котрі тимчасово поселилися в Івано-Франківську. Такі вчителі зможуть працювати за строковими трудовими договорами. Кожен керівник навчального закладу має доступ до цієї бази даних і може брати таких працівників на роботу, якщо дійсно виникне потреба.

«За інформацією закладів освіти, майже всі учні приступили до навчання, навіть ті, хто виїхав за кордон. Це не є аж надто великий показник, якщо взяти до уваги, що загалом у громаді 35 тисяч школярів, – зазначають у Департаменті освіти і науки. – Нам відомо, що батьки змогли дістатися до місця призначення в інших країнах і віддати дітей на навчання. Станом на початок квітня зареєструвалися в онлайн-формі для здобуття освіти за дистанційною формою навчання понад 1900 учнів, які є біженцями, усі вони приступили до навчання».

Як твердять у Департаменті освіти, наразі батьки зацікавлені, щоб діти навчалися, вони дуже хотіли, щоб ті повернулися до навчання. Це стосується і тих, котрі прибули до Івано-Франківська з інших міст. Більшість батьків самі обирали школи для навчання своїх дітей, Департамент стовідсотково погоджував такі клопотання.

«Тим батькам, які не обирали самі заклад, Департамент пропонував кілька шкіл на вибір, враховуючи те, де діти проживають зараз у територіальній громаді, щоб при переході на очне навчання їм було зручно добиратися до школи. Щодня цифра змінюється, одні діти прибувають, інші вибувають, бо батьки змінюють місце проживання. Кожна школа щодня подає інформацію про таких дітей, навіть у вихідні», – додають в освітньому Департаменті.

Водночас українські школярі опановують навчання у польських закладах освіти. Про це говорять тамтешні освітні чиновники на офіційному рівні. За деякими даними, польські школи прийняли до себе на навчання 26 тисяч українських школярів, котрі з батьками емігрували в час війни. Тим часом польський уряд офіційно заявляє про те, що у польських школах приступили до навчання понад 42 тисячі українських дітей. Вони навчаються як у польських школах, так і паралельно вчаться дистанційно у рідних школах в Україні. Представники польського міністерства освіти навіть  зверталися до керівництва Івано-Франківського ліцею №3, де є польська мова навчання, щоби допомогти їм із освітніми програмами для дітей з України.

Володимир БОДАК

Останні новини

  • 11:09
    У Городенківській громаді в рамках декомунізації перейменували 34 вулиці
  • Наші Герої
    Наші Герої
    Воїн Олег Койляк з Івано-Франківська посмертно отримав орден “За мужність”
  • 09:35
    Унаслідок сильного вітру на Прикарпатті зафіксовані аварійні знеструмлення світла
  • 08:50
    Голова ОВА розповіла про наслідки нічної атаки ворога на Прикарпаття
  • Утрата
    Утрата
    Сьогодні в Івано-Франківську попрощаються з загиблим солдатом Артуром Бойчуком
  • Війна
    Війна
    Під час повітряної тривоги на Прикарпатті лунали вибухи
  • 28 Березня
  • Дещо цікаве
    У Ворохті існував аматорський театр
  • 19:00
    У Рожнятові відбулися дні віднови духа для вірних
  • Історія
    Нагороджено переможців компʼютерної гри «Давній Галич»
  • 17:57
    Долинська міськрада надала допомоги для наших Захисників на понад 2,7 млн грн
  • 17:30
    Допомога ЗСУ, звіти комунальних підприємств і дороги у кредит — основне на 63-й сесії Калуської міської ради
  • Пам'ять
    За усіма Героями, які поклали свої життя за Україну: в Меморіальному сквері вкорте пролунав “Дзвін пам’яті”
  • 16:28
    Патрульні розшукали дитину, що загубилася
  • 16:00
    518 тис грн виділили у березні для соціальної підтримки військових та їх родин у Бурштинській громаді
  • Освіта
    В Івано-Франківському ліцеї №25 оновили комп’ютерний клас
  • Залишити коментар

    Ваша електронна пошта не буде опублікована.