Окрім забезпечення надійного прихистку внутрішньо переміщеним особам, на Івано-Франківщину лягла ще одна важлива місія під час війни – гідно тримати позиції на «аграрному фронті» і підготувати стабільний продовольчий резерв. Щоб прогодувати себе, наших вимушених гостей та українське військо.

Цьогорічна посівна є однією з найважчих в історії незалежної України. В умовах військової агресії під загрозою посівна на третині посівних земель України. Для цього аграріїв у відносно спокійних областях закликають збільшувати площі зернових та овочів.

Обробити, засіяти, засадити кожен клаптик землі

На Івано-Франківщині цьогоріч заплановано посіяти 383 тисячі га, і ще 186 тисяч га сільськогосподарськими підприємствами.

«Восени ми посіяли 58 тисяч га озимих культур. Цього уже достатньо, щоб прогодувати населення нашої області, але нам потрібно годувати ще інші області. Ярих культур планується посіяти на 244 тисячах га. Плануємо сіяти весь спектр культур. На сьогодні сільськогосподарські підприємства вже почали сіяти яру пшеницю і ячмінь», – зазначив директор Департаменту агропромислового розвитку ОДА Іван Андріїшин під час останньої сесії обласної ради.

Також прикарпатські аграрії розширюють цьогоріч площі посіву круп’яних культур – ярої пшениці, ячменю, вівса та гречки. А ще фермерів закликають подбати і про так званий «борщовий набір» – буряк, картоплю, моркву, капусту, вирощувати більше бобових та кормових овочів.

«В аграріїв є можливість отримувати кредити під нуль відсотків річних для закупівлі матеріально-технічних ресурсів. Також скасували акциз на пальне і зменшили податок на додану вартість на його закупівлю з 20% до 7%», – зазначив Іван Андріїшин.

Адже кожна ділянка землі, на якій можна виростити врожай, допоможе знизити ризик гострої продовольчої кризи. Як повідомляють у Головному управлінні статистики в області, на початку цього року на Прикарпатті нараховувалося понад 250 тисяч домогосподарств, членам яких надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Бойовий аграрний старт

Із тим, що кожен клаптик сільськогосподарської землі повинен бути оброблений, неодноразово звертався і до жителів громади міський голова Івано-Франківська. Процес хазяйнування франківців суворо контролюватимуть. «Будемо складати акти. Хто не обробив, будемо вилучати ділянки для потреб військових. Врахуйте це», – зазначив Руслан Марцінків.

Також цього року проводить свою першу посівну КП «Івано-Франківськ-Агро», створене минулого року. І надії на «колгосп Степана Бандери» (так жартівливо називає підприємство Марцінків) дуже великі. Керівником підприємства є Віталій  Крушельницький, який зараз призваний до лав Збройних сил України. Обов’язки керівника виконує Дмитро Сергенюк.

У планах підприємства-початківця обробити цьогоріч приблизно 200 га землі. Пріоритет надають зерновим та бобовим культурам. У майбутньому планують розширити сферу діяльності до вирощування плодово-ягідних культур.

Наразі ведуться перші необхідні роботи із земельними ділянками – вже завершено оранку. Закупили посівний матеріал, сільськогосподарську техніку, також нагальні послуги, пов’язані із виробництвом сільськогосподарської продукції.

В умовах воєнного часу старт агропромислового підприємства стикається з чималими труднощами, проте не втрачає бойового завзяття. За словами пана Дмитра, у зв’язку з військовим станом складно провести закупівлі техніки та посівного матеріалу: «У час війни дуже складно організувати посівну комунального підприємства, зокрема через військові дії зруйнована логістика постачальників, немає фіксованої вартості посівних матеріалів, відчувається дефіцит добрив, засобів захисту рослин на ринку. Проте ми докладаємо всіх зусиль, зокрема за сприяння керівництва міста, щоб вийти в поле і успішно провести посівну».

На підприємстві зазначають, що весь посівний матеріал у них сертифікований, також аграрії дотримуються всіх технологій вирощування сільськогосподарської продукції, тому проблем із реалізацією врожаю не буде. Проте в пріоритеті, звичайно, внутрішній ринок, зокрема продовольчі потреби Івано-Франківської громади.

Сільськогосподарський бізнес – як гра в рулетку

У цьому переконався фермер із Прикарпаття Михайло Гавриш, який вже більше 20 років вирощує овочі на продаж. Цьогоріч чоловік засіяв 80 арів ярою пшеницею, а на 30 «сотках» посадив ранню картоплю. Решту ділянки фермер засадив ранніми огірками та кабачками. Оскільки цьогорічна весна холодна, то овочі фермер укрив агрополотном. Додає, цього року засадити поле обходиться дуже дорого.

«Найперше майже удвічі зросла ціна на посівний матеріал. Майже втричі – на добрива, підживу та протруту від шкідників. Подорожчала і солярка», – говорить фермер.

Чоловік довіряє тільки перевіреному сорту картоплі, який вивів сам.

«Це сорт белла роса рання. Але ми кожні три роки оновлюємо сорт, щоб не звівся, шляхом розрізання бульб перед посадкою. Картопля завжди родиться велика та рясна. Вона біленька всередині, смачна на пюре і на деруни, не розварюється в супі», – розповідає пан Михайло.

Врожай молодої картоплі очікує на середину червня. Саме тоді цей продукт є найбільш дефіцитним, бо старих урожаїв вже немає, а новий ще не дозрів. Тому надіється, що труд окупиться.

«Городництво – це завжди гра в рулетку: або виграв, або програв. Деколи можна витратитись, наробитись і вийти в нулі або й взагалі «пролетіти», – зазначає фермер.

Ось як сталось цього року у нього з розсадою помідорів. «Купив на 1500 грн насіння помідорів. Посіяли у теплиці. Але через холод та приморозки вночі майже нічого не посходило. Треба пересівати по-новому. Ось такі доробки з городами. Проте ми ніколи не опускаємо руки. Не вродить на цей рік, буде на другий, третій чи на той десятий – урожайний», – жартує чоловік.

Аби тільки пшеничка та картопелька вродились…

Пригадую, як бережно і щемливо ставились мої бабуся з дідусем, які пройшли жахіття Другої світової війни, до кожного шматочка хліба, до кожної картоплинки і квасолинки. Зневажливе ставлення до їжі вони вважали страшним гріхом. Так само, як і безгосподарське ставлення до землі. І завжди нам твердили: «Хоч війна, хоч чума, а город садити треба!».

І якщо раніше сучасні господині воліли не гнути спину на городах, бо «все можна купити у супермаркеті», то затяжна війна кардинально змінила погляди прикарпатських ґаздинь.

У пані Марії Близнюк зараз немає часу на телеві­зор та фейсбук – з ранку до пізнього вечора займається домашньою господаркою. Разом із чоловіком Іваном  доглядають коро­ву, свиню, курей, під її опі­кою чималенький город, сад, теплиця. Завдяки їм весь рік сім’я має на столі власні молоко, сир, сметану, яйця, м’ясо, ово­чі, картоплю, фрукти. Озиму пшеницю посіяти не встигли, бо була дуже посушлива погода, надолужують посівами ярої.

«Пшениця – то стратегічний продукт. Це не лише борошно та хліб. Зерном ми годуємо птицю, свиней. Треба запасатись власним збіжжям, а то в магазинах зараз не докупишся. На решті площі посадимо картоплю, а для худо­би – кукурудзу і гарбузи», – ділиться планами господиня.

У лихі часи господарі розраховують не на державу, а на себе: «Хліб найперше потрібен нашим солдатам, а для себе ми самі надбаємо… Нам би тільки пшеничка та картопелька вродились. Ще не такі лихі часи були в Україні, ми все витримали, і цю війну переживемо».

Проте власний хліб обходиться дорогою ціною. Щоб засіяти 50 арів землі, купили два центнери насіння ярої пшениці, за яку видали 2100 грн. Щоб зорати, закультивувати і заволочити землю, пан Іван витратив 100 літрів солярки (3800 грн). Згодом потрібно ще й підживити пшеничку. За два мішки селітри видали 2600 грн. А скільки коштуватимуть послуги комбайна, страшно й подумати. Підозрюють, що за кожен скошений ар лану доведеться викласти не менше 40 грн.

Зараз господарство Близнюків годує не тільки власну велику родину, а й вимушених гостей. Мешканці столиці Ігор та Кіра, які мешкають вже місяць у них, охоче допомагають пані Марії поратись на грядках як уміють. «Ми це робимо з вдячності до людей, які так добре нас прийняли. Бачимо, яка то важка праця. Та й робота на землі відволікає від сумних думок про війну. Трудотерапія – то найкращий антистрес», – жартують кияни. Подружжя планує незабаром вже повертатись додому. Але обіцяють, що восени повернуться обов’язково – на деруни з тієї картоплі, яку посадили на Прикарпатті.

Формуємо загін городніх військ 

Городництво – як наркотик, варто тільки спробувати. Спочатку тільки посадиш зелень. Потім закортить вже кинути в землю й насіння огірочків (кажуть, сорт шикарний). Далі піде цибулька, капуста, картопля. І так присідаєш «на мотику», що справа і до власної розсади помідорчиків дійде (своє ж таки смачніше).

Та перш ніж садити, землю треба гарно підживити та зорати. Цього року послуги на механічну обробку землі, в зв’язку з подорожчанням палива, зросли приблизно на 5 гривень. Оранка землі на Прикарпатті коштує 35-40 грн за ар, культивація – 25 грн, сівба – 20 грн.

Звичайно, родючість ґрунту залежить від кількості добрив, які ви внесете. Найпопулярніше для селян – перегній. У кого немає можливості роздобути це натуральне добриво, у спеціалізованих магазинах вибір підживок на будь-який гаманець. Найпопулярніша – нітроамофоска, до складу якої входить азот, фосфор і калій. Коштує від 30 до 60 грн за кілограм залежно від виробника.

Також спеціалісти рекомендують «Агролайф» – добриво на курячому посліді (коштує 80 грн за 2,5 кг) або «Екоплант», до складу якого входить 12 мінералів (коштує 60 грн за 2 кг). Використовують як добриво і деревний попіл. Як правило, його вносять безпосередньо в лунку, коли садять овочі.

Розпочинає сезон ранніх овочів, звичайно, редиска. За сприятливих погодних умов уже за 20 днів можна смакувати цими соковитими коренеплодами. А також зелені вітаміни – салат, рукола, кріп, петрушка, кінза, шпинат, щавель. Список зелені у кожної господині свій. Головний нюанс у цій справі – добре оброблений, пухкий і прогрітий сонцем ґрунт. Коли ночі ще холодні або є ризики заморозків, грядки краще укривати плівкою або агроволокном. Пакетик насіння редиски коштує приблизно 14 грн, зелень – 10-15 грн. Якщо докласти трішки зусиль, то можна з весни до осені смакувати свіжими, соковитими  і корисними салатами. Адже великих площ для цього не потрібно. Можна навіть у горщиках на підвіконнях вирощувати.

Після Благовіщення можна вже й борщовий набір садити. Більшість завбачливих господинь ще з осені посадили часничок та цибульку. Хто не встиг, треба поквапитись. Кілограм «тиканки» (посадкової цибулі) коштує від 70 до 120 грн, часничок ярий – по 100 грн. Бурячок та морква є невибагливими до ґрунтів, стійкими до перепадів температур, мало вражаються шкідниками, тому практично завжди дають гарний урожай. Коштує пакетик насіння 15-25 грн залежно від маси та виробника. Трохи більше клопотів із капустою – виростити (або купити) розсаду, пересадити на грядку, поливати, обробляти від шкідників, особливо слимаків, які останніми роками спустошують городи прикарпатців.

Та альфа і омега кожної весни – посадити картоплю. Хто під лопату, а хто трактором. Сьогодні вже більше людей вибирають механізовану посадку картоплі, особливо ті, які засаджують великі площі. Технікою також волочать, прошаровують, підгортають та викопують врожай. Садіння трактором цього року коштує приблизно 20 грн за сотку, просапка – 15 грн, викопування – орієнтовно 35 грн (у минулому році було 30 грн).

Вартість посівної картоплі на ринках Прикарпаття від 5 грн за кіло. Найбільшою популярністю користуються перевірені у нашій місцевості сорти: белла роса, Ольга, голландка, слов’янка, рів’єра.

Аби вберегти картоплю від шкідників та хвороб, її варто обробити перед посадкою. Є препарати, які захищають не тільки від шкідників, а й від хвороб. У середньому обробка насіння для одного ара обійдеться у 27-32 грн.

Клаптик грядки треба залишити на огірочки, перець та помідори. Щоб запастись закрутками та квашениною, які у час війни теж є стратегічними продуктами. А біля межі не забути вкинути горох та квасольку. Щоб зекономити площу, гарбузи та кабачки можна садити по картоплі – одне другому не завадить.

Та не городиною єдиною. Прикарпатці активно розширюють свої ягідно-фруктові ділянки. Саджанці малини, порічок, смородини та аґрусу коштують на ринках Івано-Франківська 20-35 грн. Популярності серед прикарпатців набула і лохина – від 100 грн за дворічний кущик. Яблуні та груші – 50-80 грн, сливи, персики, абрикоси, черешні – 100-150 грн. За 80 грн можна придбати дворічний грецький горіх, вдвічі дорожче – фундук.

На продовольчих ринках Івано-Франківська – ніде яблуку впасти. Чималі черги біля кліток із птицею. Кури-несучки, кури-бройлери, індокури, гуси, качки, нутрії, кролі… Прикарпатці активно поповнюють свої господарства. Кожен думає, як захистити і прогодувати себе та свою родину, а також не допустити продовольчої кризи в країні.

Віримо, що ті, хто сіяв у сльозах, пожнуть у щасті!

Мар’яна РИНДИЧ