Репетиторство: не лише додатковий заробіток, але й взаємовдосконалення

Репетиторство: не лише додатковий заробіток, але й взаємовдосконалення

З перших днів життя смисли рідного слова нам вкладають батьки крізь призму колискових чи казок. Пізніше, вже в школі, набуті знання вдосконалюють педагоги, з кожним роком шкільна програма все більше насичена правилами української мови та біографіями з літератури. А вже на фініші випускників чекає важливий іспит – зовнішнє незалежне оцінювання. Аби отримати високі бали, часто учням недостатньо занять у школі, тоді вони звертаються до репетиторів, щоб систематизувати інформацію на індивідуальних уроках.

Про досвід таких занять та багато інших цікавих нюансів у роботі нам розповіла репетиторка української мови та літератури із досвідом роботи 13 років Анна.

–  З чого почалась ваша репетиторська діяльність?

– Я розпочинала свій шлях репетитора ще в 2008 році, коли тільки впровадили ЗНО. Відверто кажучи, тоді я не усвідомлювала всієї відповідальності і складності підготовки до такого іспиту. Пам’ятаю: першого ж року готувала близько десяти учнів, причому більшість з них мала доволі високий рівень знань. Спільними зусиллями ми досягли гарних результатів. Потім довелося зробити паузу на кілька років, оскільки багато часу присвячувала науковій діяльності. Впродовж останніх п’яти років займаюсь репетиторством інтенсивно.

– Скільки цьогоріч у вас було учнів?

– Якщо говорити про цифри, то цього року в мене була найбільша кількість учнів за увесь період роботи, близько 50. Це дуже різні категорії населення, і в цьому вся цікавість такої роботи. Більшу частину складають випускники, які готуються до ЗНО. Проте десь відсотків сорок – це дорослі успішні люди, які дуже вмотивовано підходять до уроків і мають амбітні кар’єрні цілі. Для них українська мова відкриває більше перспектив у професійному плані.

– Чи доводилося вам готувати учнів до ЗНО «з нуля»?

– Так, у мене був такий досвід. Щороку є контраст: учні, яким, в принципі, репетитор не потрібен, бо вони вже готові на 190+, і учні, які не відрізняють голосні та приголосні звуки на перших заняттях. У першому випадку моє завдання незначне: ми обговорюємо якнайбільше різноманітних прикладів для творів і систематизуємо вже набуті знання. Щодо других, то такі люди мені теж цікаві, хоч і розумію, що, співпрацюючи з ними, беру на себе велику відповідальність. Проте ще жодного разу не було такого випадку, аби мої учні не склали іспит зовсім. До речі, минулого року я готувала російськомовних випускників, які протягом навчання відповідали переважно російською, однак доволі добре опанували граматику української мови, бо метою були державні місця в престижних закладах. Це дозволило їм скласти ЗНО від 150 до 185 балів. Навіть твори вони написали приблизно на такому ж рівні, що й україномовні учні.

– Чи спостерігаєте ви як репетитор таку тенденцію, що з кожним роком тести стають дедалі складнішими?

– Якщо говорити про цьогорічне тестування, то мені здається, що цьогоріч умови до тестів було написано «найпрозоріше», тести не були складнішими, ніж минулих років, радше навпаки. Цьогорічний тест був більшою мірою спрямований саме на комунікативний аспект і практичне застосування мови в цілому.

– До речі, що думаєте про власне висловлення у програмі ЗНО з української мови?

– Насправді у мене є певні застереження щодо об’єктивності оцінювання, проте, якби не такий вид завдання, ЗНО з української мови не було б таким цікавим. Адже це найбільша інтрига з року в рік: якою ж буде тема цього разу? До речі, минулого року мені вдалося передбачити тему власного висловлення. Пам’ятаю, переглядала інтерв’ю з Танею Малярчук, де вона як автор зачитувала своє оповідання про емігранта. Тоді воно мене дуже зачепило, а на гадку прийшло, що тема еміграції для України зараз дуже актуальна. На останніх уроках ми обговорювали цю тему як одну з ймовірних, добирали приклади. У результаті мої учні були добре готові і дуже зраділи, коли побачили тему твору саме про еміграцію.

– Як ви вважаєте, чи добре те, що ЗНО як система оцінювання є обов’язковим для всіх, чи краще було б, якби такі іспити складали лише ті випускники, які планують вступати до ЗВО?

– Гадаю, обов’язковим іспитом для всіх має бути українська мова, бо це більше, ніж іспит. А щодо інших предметів, то, якщо учень не планує продовжувати навчання у вищих навчальних закладах, думаю, не обов’язково складати ЗНО з решти дисциплін. Це і є практика останніх років.

– У зв’язку з тим, що робота репетитора доволі складна і відповідальна, то чи не буває у вас так званого вигорання? Якщо так, то де в такому випадку черпаєте натхнення?

– Вигорання буває. Як правило, після складання ЗНО я не займаюсь кілька тижнів з іншими учнями. Така пауза потрібна мені насамперед для аналізу помилок. А от щодо натхнення – то це однозначно мої вихованці. Зараз молоде покоління все більше вмотивоване на вдосконалення своїх знань і українську мову хоче вивчати просто для себе. Буває й таке, що навіть корінні росіяни, які все своє свідоме життя прожили в Росії, проживаючи зараз в Україні, починають вивчати українську мову. Окремі цікаві слова по кілька разів записують у свої блокноти, не приховують свого захоплення українською мовою і її синонімічним багатством.

– Розкажіть, будь ласка, кілька цікавих штрихів про ваших дорослих учнів.

– До прикладу, останні місяці навчаю української дуже допитливого учня з Ізраїлю. Що найцікавіше в його випадку, то він хоче знати не лише українську мову, а й гуцульський діалект. Каже, що немає і дня, щоб він не слухав українських пісень чи аудіокниг. Захоплююсь його щирим патріотизмом. До речі, останні роки також поглиблено цікавиться біографією Степана Бандери, читає всю літературу про цю постать, навіть іншомовну, приїжджав до Івано-Франківська, щоб відвідати меморіал Бандери, а в майбутніх планах хоче повернутися на постійне проживання саме в західну частину України (хоч є уродженцем Харківщини), бо тут панує українська мова, за його словами, тут «справжня Україна». Такі учні, як пан Сергій, мене дуже надихають до пошуку нових комунікативних тем відповідно до зацікавлень учня.

– Приємно, що є такі люди, які, виїхавши за кордон, все одно не забувають про своє. Можливо, ще є учні з неординарними історіями?

– Одна з моїх учениць є ведучою різноманітних публічних заходів у Києві, переселенка з Криму, до речі. Вона звернулася з бажанням вдосконалити українську мову, адже, за її словами, останні роки є високий запит на весільні церемонії в Києві саме українською мовою. Ще одна історія, варта уваги, про громадян Білорусі. До мене звернулася група білорусок з проханням вивчити українську мову. Вони є політичними біженцями від режиму Лукашенка. Насправді у фінансовому плані тут їм дуже складно, але першою ж їхньою думкою при переїзді була думка вивчити українську мову. Власне, вони шукали репетитора, який проводив би групові заняття для них. Коли я запитала про їхню мотивацію, то вони дуже здивувалися, бо, за їхніми словами, хочуть тут жити і зобов’язані знати державну мову, хоча зараз проживають в містах, де переважає російська мова, якою вони володіють на високому рівні.

– Тобто у вас є дуже багато уроків, які ви проводите у режимі онлайн, правильно?

– Так, звичайно, адже є учні, які проживають за межами області чи навіть України. Мене вразила мотивація до вивчення української однієї польки, яка зараз проживає з сім’єю в Іспанії. Знаючи, що її бабуся українка, вирішила віддати належне своїм національним кореням і вдосконалити свою українську мову, не лише розмовну, а й розвинути навички грамотного письма. До речі, оскільки вона молода мама, то заради вивчення української оплачує навіть послуги няні в цей час.

– Підсумовуючи нашу розмову, продовжіть, будь ласка, фразу: «Репетитор – це …»

– Репетитор – це творча особистість, яка працює 24/7, бо ж іноді ідеї приходять навіть у сні, мотивує інших і не лише подає інформацію, але й змушує діяти. Адже саме цього бракує сучасній освіті – змусити учнів діяти. Репетитор – той, хто дає алгоритм думок до кожного завдання, надихає учня на здобуття більшого, психолог, який змушує повірити у власні сили, розкрити потенціал.

Розмовляла Тіна ЛЮБЧИК

Останні новини

23 Липня
  • Історія
    Ретроновина: «театральні» зомління
  • Історія
    Історія
    Кримінальні історії: офіцер перед судом
  • 15:05
    У таборі на Прикарпатті – спалах кишкової інфекції
  • 14:44
    На Прикарпатті майстри лісу незаконними рубками завдали збитків на пів мільйона гривень
  • 22 Липня
  • Кримінал
    Кримінал
    Посадовця Пенсійного фонду області викрили на хабарництві
  • ДТП
    У ДТП на Надвірнянщині травмувалися водій і пасажирка легковика
  • Спорт
    Спорт
    Олімпійське тріо з Прикарпаття: хто з прикарпатців виступатиме на Олімпіаді в Токіо
  • 11:56
    Дороги єднання: Департамент благоустрою відремонтує дороги у восьми селах Івано-Франківської громади
  • 16 Липня
  • 15:41
    Як у Станиславові зі шкідливими комахами боролися
  • 12:53
    Ретроновина: магістрат і корова
  • Транспорт
    У Польщі з’являться перші автобуси на водневих паливних елементах
  • 10:12
    Прикарпатці заборгували за спожитий газ понад пів мільярда гривень
  • 09:25
    Кримінальні історії: «злодій-інтелігент»
  • Суспільство
    Суспільство
    Української стає більше: мовні норми, обов’язкові з 16 липня
  • 15 Липня
  • Карантин
    Що потрібно знати про симптоми штаму «Дельта»
  • Залишити коментар

    Ваша електронна пошта не буде опублікована.