Нинішня російсько-українська війна є безпрецедентною за жорстокістю агресора. Від початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну прокуратура розслідує понад 170 випадків сексуального насильства, скоєного російськими військовими на території нашої держави. Серед потерпілих найбільше жінок. Злочини проти цивільного населення відкрили очі всьому світу на звірячу сутність росіян. Майже завжди акт сексуального насильства з боку російських військових поєднувався з катуванням людей, які перебували на тимчасово окупованих територіях, під прицілом зброї та погрозами вбити їх або родину.

Водночас ці цифри окреслюють лише ті випадки, коли потерпілі звернулися до правоохоронних органів та дали згоду співпрацювати зі слідством. Зрозуміти ж та оцінити весь масштаб кількості таких злочинів нині складно. На жаль, ще й досі багато українок перебувають під окупацією росіян. І після звільнення наших земель від цієї нечисті, напевне, викриються нові факти знущання над людьми.

Сексуальне насильство рівнозначне тортурам

Про факти сексуального насильства, скоєного російськими армійцями на території України, стало відомо ще в перші місяці повномасштабного вторгнення. Справжнього розголосу ця проблема набула після деокупації Бучі, де ґвалтування мали ознаки геноциду, оскільки здійснювалися з метою, аби жінки «не народжували українських дітей».

Зараз в Україні діє низка організацій та благодійних фондів, що допомагають не лише анонімно збирати та передавати факти скоєного насильства до правоохоронних органів, а й безплатно та конфіденційно надають юридичну, медичну та психологічну допомогу людям, які пережили сексуальне насильство у ході збройного конфлікту.

Пів року тому на Івано-Франківщині запрацював реабілітаційний «Шелтер Святої Ольги» для жінок, котрі постраждали від воєнних злочинів російської армії. Заклад відкрили у межах проєкту «Поруч з тобою», який від початку повномасштабної війни реалізується громадською організацією «Елеос-Україна». Спеціалісти проєкту надають комплексну допомогу жінкам, які пережили сексуальне насильство з боку російських військових, тортури, катування, побували в полоні, витримали допити, проходили так звану «фільтрацію», які були депортовані і змогли повернутись.

Приміщення для шелтера придбали за кошти благодійників із Литви в одному з гірських сіл Івано-Франківщини.

«Для нас було дуже важливо, щоб це місце було максимально безпечним всередині і зовні, щоб воно мало вигляд захищеної стіни подалі від міста і сирен. Важливо, щоб жінки знову не відчували того страху, адже багато хто з них жив місяцями в підвалах», – говорить Тетяна Іванова.

Цей будинок облаштований за готельним типом та розрахований на 30 осіб. Тут зроблено сучасний ремонт, створені всі комфортні умови для проживання, функціонує система автономного опалення, є генератори. Із клієнтами працюють професійні психологи та соціальні працівники.

Загалом проєкт «Поруч з тобою» почав надавати допомогу постраждалим від насильства під час війни з серпня 2022 року, ще на тому етапі, коли у шелтері тривав ремонт.

«Тоді наші працівники працювали з клієнтами у форматі аутрич. Це такий метод роботи, коли соціальні працівники виїжджають на деокуповані території і забезпечують соціальний супровід. З того часу працівники проєкту надали допомогу більш ніж 120 постраждалим від насильства жінкам та матерям із дітьми», – розповідає керівниця проєкту.

Конфіденційність та етичність – головні принципи роботи шелтера

За пів року роботи реабілітаційний шелтер на Прикарпатті прийняв понад 35 відвідувачок. Окрім цього закладу, комплексну допомогу жінкам надають також у реабілітаційному центрі у Бучі.

Керівниця проєкту Тетяна Іванова наголошує: серед головних принципів діяльності шелтера – конфіденційність та етичність у наданні допомоги.

«Ми гарантуємо, що вся інформація, яка стосується наших підопічних, залишиться конфіденційною. Ми не висвітлюємо історії підопічних на своїх сторінках у соцмережах та не надаємо коментарі про якісь «кричущі» історії на прохання журналістів. Адже це може повторно травмувати людину, якої стосується ця історія, чи стати тригером для інших людей, які пережили сексуальне насильство. Наше ж завдання – повернути людині її внутрішню силу, надавши всебічну підтримку для цього».

Окрім тимчасового проживання, у шелтері жінкам надають різні види підтримки та послуги, такі як цілодобовий соціальний супровід, психологічна та гуманітарна допомога, навчають, як захистити себе та своїх дітей від насильства, куди звернутися по допомогу та як відстояти свої права.

«Комплекс послуг найперше включає евакуацію постраждалих з деокупованих територій. Наш водій працює щодня, вивозить жінок із будь-яких деокупованих населених пунктів і повертає їх після завершення реабілітації. Щодо термінів реабілітації, то у кожного він різний. Взагалі, за правилами перебування у шелтері, період перебування постраждалих від домашнього гендерно зумовленого насильства становить три місяці, який може бути продовжений за необхідності. Оскільки зараз воєнний стан і травми дуже глибокі, ми говоримо про терміни реабілітації від одного до шести місяців. У дуже складних випадках або якщо людям немає куди повертатись (наприклад, маріупольцям), цей термін може бути продовжено», – каже пані Тетяна.

Також допомога постраждалим включає великий спектр надання медичних послуг. «Ми співпрацюємо з п’ятьма клініками у Києві та Івано-Франківську, які надають комплексу медичну допомогу будь-яких спеціалістів, у тому числі і стоматологічні послуги та масажі, якщо це рекомендовано жінкам. Безумовно, це і психологічна допомога. Робота з психологом проходить онлайн і офлайн у вигляді групових та індивідуальних консультацій. Також ми співпрацюємо з Львівським інститутом ментального здоров’я, де нашим клієнтам за потреби надається психіатрична допомога. Є спеціалісти, які працюють із залежностями (зокрема алкогольною), які виникли у жінок після перенесених травм», – пояснює Тетяна Іванова.

Окрім того, постраждалим надається всебічна правова допомога. Організація співпрацює з асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем», Українською гельсінською спілкою, Офісом Генерального прокурора, Національною поліцією України та системою БПД Мін’юсту.

«Наші спеціалісти постійно працюють на виявлення випадків насильства під час війни, виїжджаючи у громади, які були окуповані росіянами, працюють на цих територіях із місцевою владою, центрами соціальних служб та місцевим населенням. Після виявлення таких випадків жінок або направляють у наші реабілітаційні центри, або надають їм комплексну допомогу віддалено. Адже обставини у людей є різні – хтось не може покинути свою домівку, у когось малі діти або старенькі батьки, хтось співпрацює зі слідством тощо. У межах нашого проєкту вже 18 жінок отримали комплексну допомогу віддалено», – ділиться пані Тетяна.

Винні у злочинах проти людяності мають понести покарання

Наразі у шелтері на Івано-Франківщині реабілітацію проходять шестеро жінок.

«Сексуальне насильство під час війни – це воєнний злочин, який не має терміну давності. Люди, що пережили звірства росіян, можуть говорити та свідчити про це у будь-який час, навіть через роки. Тому постраждалі можуть звернутись до правоохоронних органів завжди», – розповідає Тетяна Іванова.

Мешканки шелтера – це переважно мешканки Донецької, Херсонської та Київської областей, які були окуповані росіянами.

За словами Тетяни Вікторівни, найбільшою психологічною травмою жінок, які постраждали від сексуального насильства, є втрата довіри. «Це досить делікатна категорія жінок. Перші дні вони навіть не готові працювати з психологом та розповідати про пережитий досвід. Часто спеціалістам доводиться працювати з ними досить тривалий час, щоб відновити довіру. Це дуже копітка, послідовна, тонка і часто довготривала робота».

Щоб допомогти подолати бар’єр щодо початку роботи в терапії, постійний супервізор проєкту «Поруч з тобою», голова Міжнародної асоціації психологів із роботи з горем та тяжкою втратою, кандидатка психологічних наук Лариса Рибик розробила щоденники самодопомоги. У цих щоденниках зібрані важливі рекомендації від психолога, й кожна жінка може працювати із ним у комфортний для себе час у своїй кімнаті.

Окрім психологічних травм, майже всі жінки мають проблеми з фізичним здоров’ям, які є наслідками катувань та жорстокого побиття. Дуже часто жінки потребують стоматологічного лікування.

Жінки, які пройшли реабілітацію у шелтері, повертаються додому і продовжують жити звичайним життям. Деякі, навіть перебуваючи ще в шелтері, вже починали працювати чи принаймні шукати роботу. І це непоганий показник результативності роботи цього закладу.

«Коли у жінки вже з’являється бажання відновити соціальну активність – піти на роботу чи зайнятись навчанням, – це свідчить про позитивні процеси у напрямку відновлення психіки та повернення до того життя, яке вони мали до цього досвіду», – говорить співрозмовниця.

Звісно, всі випадки насильства з боку російських військових щодо жительок шелтера розслідують правоохоронні органи.

«Винні у злочинах проти людяності мають понести покарання за свої вчинки, а ті, хто пройшов через ці страшні злочини, – відновитися та повернутися до життя без страху, страждань та болю», – наголошує Тетяна Іванова.

Мар’яна РИНДИЧ